6.4. Оформлення патентних прав. Види патентів

Для отримання виключних прав на об'єкти патентного права необхідно здійснити одну із дій:

• пройти процедуру державної реєстрації об'єкта патентного права та отримати охоронний документ;

• укласти договір про набуття у патентовласника прав на винахід, корисну модель чи промисловий зразок;

• отримати виключні права у спадщину від право­власника.

Державна реєстрація прав на об'єкт патентного права.Порядок патентування (реєстрації) та вимоги до заявки на отримання охоронного документа на винаходи, корисні моделі та промислові зразки встановлюється міжнародними договорами і національним патентним законодавством.

Важливим поняттям у патентній експертизі є поняття пріоритету - це першість у часі, яка встановлюється патент­ним законодавством. Пріоритет використовується при вста­новленні новизни об'єктів патентного права. Ст. 15 закону про винаходи та ст. 13 закону про промислові зразки встанов­люють такі види пріоритетів: пріоритет по даті подання заявки до Укрпатенту, конвенційний пріоритет, пріоритет по даті подання тим же заявником більш ранньої заявки, пріоритет по виділеній заявці, пріоритет по даті отримання додаткових матеріалів до раніше поданої заявки.

Першим етапом отримання патенту є складання заявки на видачу патенту. Законами України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на проми­слові зразки» визначається перелік документів, які входять до заявки:

• заява про видачу патенту на винахід чи деклараційного патенту на винахід (корисну модель, промислового зразка);

• опис винаходу (корисної моделі, промислового зразка);

• формула винаходу (корисної моделі, промислового зразка);

• креслення (якщо на них є посилання в описі, промислового зразка);

• реферат.

За здійснення реєстраційних дій сплачується патентне мито у порядку та розмірі, які встановлені Порядком сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелек­туальної власності, затверджені постановою КМУ від 23 грудня 2004 р. № 1716. Строк подання документа про сплату мита може бути продовжений до 6 місяців. Заявник може мати пільги у сплаті зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти промислової власності.

Зміст і вимоги до оформлення зазначених документів детально регламентуються Інструкцією до Договору про патентну кооперацію, а в Україні - Правилами складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель (затверджені наказом МОН України від 22 січня 2001 р. № 22) та Правилами складання і подання заявки на про­мислові зразки (затверджені наказом МОН України від 18 лютого 2002 р. № 110). Якщо заявка була подана іноземною мовою, то до неї додається переклад.

Заявником може бути як фізична особа, так і юридична особа. Сама заявка як підстава для отримання патенту є товаром: творець може її продати, подарувати, сплатити нею борг та вчиняти інші цивільно-правові угоди, які не суперечать закону.

Особа, яка бажає одержати патент, повинна мати на це право. Заявник може доручити подання заявки та одержання патенту своєму представникові на підставі довіреності, оформле­ної належним чином. Заявником може бути роботодавець, який подає заявку, як правило, через свого представника.

Заявка подається на бланку, затвердженому Укрпатен- том у вигляді комп'ютерної роздруківки з офіційного сайта ДД1В. Бланк заявки поділений на графи, позначені цифро­вими кодами або назвами. Якщо певну інформацію не­можливо розмістити повністю в певних графах за браком місця, їх наводять у тій же формі на додатковому листку з указівкою у відповідній графі «Див. на окремому аркуші».

Основним документом заявки є опис розробки, який складається за встановленою схемою і розкриває суть рішення. Обсяг правової охорони визначається за формулою винаходу, корисної моделі чи сукупністю ознак промислового зразка.

Розгляд заявки починається з формальної експертизи, яка проводиться для перевірки дотримання вимог до документів, а також перевірки того, чи не належить об'єкт до таких, які не охороняються законодавством про винаходи, чи промислові зразки. Якщо об'єкт визнається таким, що не підлягає пра­вовій охороні, то приймається рішення про відмову у видачі патенту та стадії формальної експертизи. Якщо об'єкт підля­гає правовій охороні і документи оформлені з дотриманням вимог законодавства, заявлений об'єкт визнається патенто- здатним.

Для різних об'єктів промислової власності результат формальної експертизи може бути різним: заявки на вина­ходи і промислові зразки приймаються до подальшого роз­гляду, а заявка на корисну модель вважається задоволеною.

Заявки на винаходи за клопотанням заявника або іншої зацікавленої особи підлягають експертизі по суті (кваліфіка­ційній експертизі), в результаті якої перевіряються всі кри­терії охороноздатності. Таке клопотання може бути заявлене протягом 3 років (п. 8 Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель).

Після проходження формальної експертизи особливості подальшого розгляду заявки залежать від діючої системи видання патентів.

В Україні в результаті позитивних висновків експертизи заявки на видачу патенту і державної реєстрації зазначеного об'єкта промислової власності установа видає охоронний документ - патент. Порядок видачі охоронного документа включає три етапи:

• публікація даних про видачу патенту в офіційному бюлетені та протягом 3 місяців публікація опису до патенту;

• внесення винаходу, корисної моделі, промислового зразка у відповідний Державний реєстр винаходів, корисних моделей або промислових зразків;

• видача охоронного документа на об'єкт промислової власності.

Заявник має право оскаржити будь-яке рішення чи негірийняте установою рішення стосовно заявки до суду в місячний термін після його державної реєстрації. Патент видається особі, яка має право на його одержання. Якщо таке право мають кілька осіб, то їм видається один патент.

З 1 лютого 2011 р. наказом ДД1В № 24-Н «Про затвер­дження Тимчасового порядку складання, подання та експер­тизи заявки на об'єкти права інтелектуальної власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг) у формі електронного документа» запрова­джені дослідні випробування процесу складання, подання та експертизи електронних заяв на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг. Для ведення електронного документообігу суб'єкт підприємницької діяль­ності повинен укласти договір з ДП «Український інститут промислової власності», на підставі якого сторони отримують сертифікат та особистий ключ для накладання електронного цифрового підпису. Для заповнення електронних документів використовують формуляри-шаблони, які розміщені на сайті Укрпатенту. Вимоги до складання електронної заявки такі ж, як і для паперових носіїв. Але порівняно із непростою бюро­кратичною паперовою процедурою сторони не пов'язані складним процесом внесення коректив та змін у документи, що подаються при електронній формі; заявки. Натомість, система сама повідомляє заявника про помилки чи некорект­ність поданих документів. Укрпатент повідомляє заявника про отримання заявки шляхом відправлення електронної розписки із зазначенням дати та часу отримання заявки.

До 30 грудня 2011 р. до Укрпатенту однаково можна подавати як паперові заявки, так і електронні. Якщо заявник подає електронний варіант заявки, то він зобов'язаний переслати поштою негайно, але не пізніше, ніж за 7 днів паперову копію заявки. В разі неідентичності електронної та паперової заявки розглядають паперовий примірник.

. Міжнародна реєстрація винаходу.В основі сучасної системи міжнародного патентування лежить Договір про патентну кооперацію. Ця система дозволяє отримати патент у будь-якій країні-учасниці шляхом подання міжнародної заявки, яка подається через Укрпатент.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» порядок одержання патенту на підставі міжнародної заявки є таким самим, як порядок одер­жання патенту на підставі національної заявки, за винятками, що випливають з Договору про патентну кооперацію. Про намір здійснити патентування в іноземній державі особа повинна повідомити Державну службу інтелектуальної власності. Заявка подається до Укрпатенту.

Процедура патентування за Договором про патентну кооперацію здійснюється на підставі Інструкції до Договору.

Міжнародне патентування грунтується на принципі конвенційного пріоритету, відповідно до якого заявник може подати заявки в різних державах протягом одного року. Документи подаються різними мовами, передбачають сплату мита, послуги патентних повірених без гарантії отримання патенту. Варто зазначити, що законодавство більшості країн- учасниць у цьому питанні не є уніфікованим і тому оформ­лення та розгляд міжнародної заявки вимагає врахування особливостей національного законодавства.

Системи патентування.Існують такі системи видання патентів і свідоцтв на об'єкти промислової власності:

• заявницька система;

• перевірочна система;

• відстрочена система.

При заявницькій системіпатент видається першому заявникові на його ім'я, незалежно від того, чи є він автором, законним правонаступником автора або особою, яка привлас­нила винахід іншої особи. Патентне відомство не встановлює відповідності заявленого об'єкта умовам патентоздатності і видає охоронний документ під відповідальність заявника без гарантії дійсності умов патентоспроможності. Ця система поширена в країнах Азії, Африки та Південної Америки, а також у деяких країнах Європи (Бельгії, Греції, Іспанії, Італії тощо). Перелік країн, які використовують певну систему патентування, постійно змінюється.

При перевірочній системіпатентування проводиться експертиза по суті, яка передбачає установлення новизни винаходу як всередині країни, так і на міжнародному рівні. Тому кожна держава зобов'язана видавати офіційний бюле­тень для ознайомлення спільноти з існуючими патентами.

Відстрочена система- це різновид перевірочної систе­ми патентування. Вона передбачає проведення експертизи на вимогу заявника або інших осіб. Детальна регламентація механізму патентування за цією системою закріплена в Договорі про патентну кооперацію. Ця система передбачає відстрочення публікації інформації про результати розгляду заявки на винахід на 18 місяців для того, щоб жодна з країн не могла видати патент, який би міг спростувати міжнародну заявку. Протягом цього строку будь-яка держава має право звернутися з клопотанням про експертизу заявленого винаходу.

Види патентів та строки їх дії.Патент - це техніко- юридичний документ, який засвідчує, що заявлена пропо­зиція дійсно є об'єктом права інтелектуальної власності, авторством її творця, національний пріоритет на інтелек­туальну власність, на винахід, корисну модель і промисловий зразок.

Право власності на винахід засвідчується патентом або деклараційним патентом. Патент на винахід видається на підставі позитивного рішення кваліфікаційної експертизи. Строк дії патенту на винахід становить 20 років з дати подання заявки.

Деклараційний патент на винахід - різновид патенту на винахід, який видається на підставі позитивного висновку формальної експертизи. Строк його дії становить 6 років від дати подання заявки.

Після отримання деклараційного патенту на винахід, його власник може подати клопотання про проведення квалі­фікаційної експертизи заявки, за якою видано деклараційний патент, та замінити деклараційний патент на винахід на патент на винахід. За подання клопотання сплачується мито.

У разі позитивного висновку про видачу патенту на винахід, дія деклараційного патенту припиняється від дати публікації відомостей про видачу патенту на винахід у офіційному бюлетені. Строк дії патенту на винахід становить 20 років від дати подання заявки на отримання деклара­ційного патенту.

Якщо висновок кваліфікаційної експертизи - негатив­ний, то дія деклараційного патенту припиняється з дати подання публікації відомостей про видачу деклараційного патенту в офіційному бюлетені.

Строк дії патенту на винахід, об'єктом якого є лікар­ський засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин, використання якого потребує дозволу відповідного компе­тентного органу, може бути продовжений за клопотанням власника патенту на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки та датою одержання такого дозволу, але не більше, ніж 5 років. Порядок продовження строків регулю­ється Інструкцією про порядок продовження строку дії патенту на винахід, об'єктом якого є засіб, використання якого потребує дозволу компетентного органу, затвердженою наказом МОН України від 13 травня 2002 р. № 298.

Пріоритет, авторство та право власності на корисну модель засвідчується деклараційним патентом, строк дії якого становить 10 років з дати подання заявки.

Право власності на промисловий зразок засвідчується патентом, строк дії якого становить 10 років від дати подання заявки і може бути продовжений за клопотанням власника ще на 5 років.

Обсяг правової охорони прав на промисловий зразок визначається сукупністю суттєвих ознак.

Строк дії патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід і деклараційного патенту на секретну корисну модель дорівнює строку засекречування винаходу (корисної моделі), але не може бути довшим від визначеного за законом про винаходи строку дії охорони винаходу (корисної моделі).

Оформлення патентних прав на винаходи, що охороняються авторським свідоцтвом СРСР. Якщо об'єкт промислової власності охороняється авторським свідоцтвом СРСР, правоволодільці такого свідоцтва разом із винахідни­ком (винахідниками) можуть звернутися із клопотанням до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, безпо­середньо до Укрпатснту про видачу патенту України на винахід, що охороняється авторським свідоцтвом СРСР. Клопотання може бути подано не пізніше, ніж за 6 місяців до дати закінчення дії авторського свідоцтва СРСР. Клопотання розглядається протягом одного місяця. На підставі позитив­ного рішення про розгляд клопотання видається патент України на винахід. Строк дії такого патенту становить 20 років від дати подання заявки на видачу свідоцтва СРСР.

Порядок оформлення патентних прав на винаходи, що охороняються авторськими свідоцтвами СРСР, та підстави відмови у видачі патенту України здійснюється на підставі Інструкції про порядок видачі патенту України на винахід, що охороняється авторським свідоцтвом СРСР, затвердженої наказом МОН України від 29 червня 2005 р. X» 387.

6.5. Зміст майнових прав патентоволодільців

Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок випливають із патенту та діють від наступного дня за датою реєстрації. Патент надає володільцю виключне право на використання об'єкта патент­них прав на свій розсуд, якщо таке використання не порушує прав інших володільців патенту.

Майновими правами інтелектуальної власностіна об'єкти патентного права, відповідно до ст. 464 ЦК України, є:

• право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка;

• виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії);

• виключне право перешкоджати неправомірному вико­ристанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання;

• інші майнові права інтелектуальної власності, вста­новлені законом.

Відповідно до розділу V закону про винаходи і закону про промислові зразки, під використаннямрозуміють уведення в господарський обіг продукту, створеного із застосуванням винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, а також застосування способу, який охороняється патентом на вина­хід. Уведення у господарський обіг охоплює такі дії як виготовлення, застосування, ввезення, схов, пропозицію про­дажу, продаж продукту, створеного з використанням рішення, що охороняється, а також застосування способу, який охоро­няється патентним правом.

Власник патенту має право надавати дозвіл(ліцензію) на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка на підставі ліцензійного договору. Порядок укладання та зміст ліцензійного договору будуть розглянуті в наступ­ному параграфі цієї глави.

Вищезазначені дії можуть здійснюватися тільки самим власником патенту, що в теорії цивільного права називають позитивними правами патентовласника. Одночасно з пози­тивними правами власникові належить право перешкоджати неправомірному використанню винаходу,в тому числі забо­роняти таке використання. Використання винаходу, який запатентований іншими особами (наприклад, роботодавцем), але не власником, може бути лише на підставі договору з набувачем.

Заборона іншим використовувати винахід без дозволу власника реалізується в судовому порядку.

До інших майнових прав можна віднести право в уста­новленому порядку відчужувати винаходи, корисні моделі, промислові зразки будь-яким цивільно-правовим способом. Власник патенту може подати до установи для офіційної пуб­лікації заявку на готовність надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого об'єкта (номінальне вико­ристання розробки). Особа, яка забажала скористатися зазна­ченим дозволом, повинна укласти з патентовласником договір про виплату винагороди. Якщо жодна особа не заявить про своє бажання використати винахід протягом визначеного строку, то патентовласник має право клопотати про відкли­кання своєї заяви (ч. 9 ст. 28 закону про винахід).

Обмеження патентних прав.Відповідно до ч. 1 ст. ЗО закону про винахід та ст. 23 закону про промислові зразки, якшо об'єкт патентного права, крім секретного об'єкта, не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років, починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли викори­стання об'єкта було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використовувати такий об'єкт, у разі відмови власника прав від укладання ліцензійного дого­вору може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання винаходу (корисної моделі).

Законодавство визначає дії, які не визнаються порушен­ням патентних прав. До них належить використання запатен­тованого об'єкта:

• у конструкції чи при експлуатації транспортного засо­бу іноземної держави, який тимчасово або випадково пере­буває у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що винахід (корисна модель) використовується виключно для потреб зазначеного засобу;

• без комерційної мети;

• з науковою метою або в порядку експерименту;

• за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо) з повідомленням власника патенту одразу, як це стане практично можливим та виплатою йому відповідної компенсації;

• уведення в господарський обіг виготовленого із засто­суванням запатентованого об'єкта продукту будь-якою особою, яка придбала його без порушення прав власника.

Припинення дії патенту.Дія патенту обмежена строко­вими межами. Загальним способом припинення патентних прав є закінчення строку дії патенту. Національне законодав­ство визначає й інші підстави припинення чинності патенту:

• власник патенту в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати пуб­лікації відомостей про це в офіційному бюлетені установи;

• у разі несплати в установлений строк річного збору за підтримання чинності патенту. Документ про першу сплату зазначеного збору має надійти до установи не пізніше 4 місяців від дати публікації відомостей про видачу патенту. Документ про сплату збору за кожний наступний рік повинен надійти або бути відправленим до установи до кінця поточ­ного року дії патенту за умови сплати збору протягом його останніх 4 місяців. Дія патенту припиняється з першого дня року, за який збір не сплачено;

• визнання патенту недійсним (у разі невідповідності запатентованого об'єкта умовам патентоздатності; наявності у формулі ознак, яких не було у поданій заявці; порушення вимог міжнародної реєстрації; видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб).

6.6. Ліцензійні договори

Як уже зазначалося, отримання виключних прав на об'єкти патентного права здійснюється на підставі договору про набуття у патентовласника прав на винахід, корисну модель чи промисловий зразок. Для обміну науково-техніч­ними досягненнями застосовується така форма правовідносин як ліцензійний договір.

Ліцензійний договір- це правочин, укладений у письмо­вій формі, на підставі якого власник запатентованого або незапатентованого винаходу (ліцензіар) надає правонаступ­никові (ліцензіатові) дозвіл на реалізацію виключних прав на об'єкт патентного права на платній основі.

Основна металіцензійного договору - забезпечення можливості практичного використання конкретного техніч­ного рішення.

Ліцензійні договори є цивільно-правовими, тому на них поширюються загальні положення про ліцензійні договори.

Стаття 1107 ЦК України дає перелік договорів щодо роз­порядження майновими правами інтелектуальної власності:

• ліцензія на використання об'єкта права інтелектуаль­ної власності;

• ліцензійний договір;

• договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;

• договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

• інші договори щодо розпорядження майновими пра­вами інтелектуальної власності.

За правовою природою ліцензійний договір двосторон­ній, консенсуальний, платний.

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власностіпередбачає продаж ліцензії власником прав з метою отримання прибутку, не втрачаючи капітал, внесків на вироб­ництво, освоєння ринку. Доходи від продажу ліцензії покри­вають витрати на наукові дослідження (ст. 1108 ЦК України).

За ліцензійним договоромодна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог ЦК України та іншого закону (ст. 1109 ЦК України).

За договором про створення за замовленням і викори­стання об 'єкта права інтелектуальної власностіавтор зобо­в'язується створити твір відповідно до умов договору і пере­дати його замовникові, а замовник зобов'язаний виплатити авторові аванс і визначити порядок виплати авторської винагороди (ст. 1112 ЦК України).

. Договір про передання виключних майнових прав інтелек­туальної власності -юридичний акт передачі патентних прав, за допомогою якого власник запатентованого винаходу повністю передає свої права іншій особі, яка набуває всі права у зв'язку з видачею патенту на винахід (ст. 1113 ЦК України).

Доінших договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності належать:

• патентний ліцензійний договір (договір на викори­стання винаходу, на розробку винаходу);

• безпатентний ліцензійний договір (договір на винахід, на який ще не подано патентну заявку, або на який патентні заявки подано, але патент ще не видано);

• комплексний ліцензійний договір, який поєднує у собі елементи першої і другої груп договорів.

Елементи ліцензійного договору

Суб 'єктамиліцензійного договору є фізичні та юридич­ні особи, а також держава в особі Укрпатенту. Правовласник, який передає виключні права на об'єкт інтелектуальної власності іншій особі, називається ліцензіар. Особа, яка набу­ває у правовласника виключні права на об'єкт інтелектуаль­ної власності на підставі ліцензійного договору, називається ліцензіат.

Особливістю участі в ліцензійному договорі є те, що як з боку ліцензіара, так і з боку ліцензіата можуть брати участь по кілька осіб (наприклад, співавтори і об'єднання юридич­них осіб). Якщо власником патенту є декілька осіб, то всі дії, пов'язані з передачею права власності на об'єкти патентних прав та видачею ліцензії на їх використання, визначаються угодою між ними, а право на підписання документів, які подаються до Держслужби, може бути надане одній особі за наявності відповідної довіреності. Якщо не всі співвласники патенту бажають передати своє право власності на користь інших співвласників, то договір укладається між співвласни­ками, які передають право власності, та іншими співвлас­никами.

Форма договору- письмова. Ч. 2 ст. 1107 ЦК України вказує на недійсність договору, який укладений з порушен­ням вимог письмової форми. Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель) та видачу ліцензії на використання вина­ходу (корисної моделі), затверджену наказом МОН України від 16 липня 2001 р. №521 та Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на промисловий зразок та видачу ліцензії на використання промислового зразка, затверджену наказом МОН України від 3 серпня 2001 р. № 574.

Патентне відомство може затверджувати типові ліцен­зійні договори, зміст яких не регламентується і визначається вільним волевиявленням сторін. Типовий договір набирає чинності після його підписання і реєстрації в Укрпатенті (ст. 1111 ЦК України).

Важливою умовою договору є строкйого чинності та інші проміжні строки, що визначають сторони договору. Це можуть бути строки морального старіння предмета ліцензії, строк повного освоєння ліцензії та ін. Доцільно передбачити правові наслідки впливу визначених строків.

Види ліцензій. Обсяг прав, що передаються на підставі ліцензійного договору, визначається видом ліцензії. Відпо­відно до ч. З ст. 1108 ЦК України ліцензія на використання об'єкта патентного права може бути таких видів: виключна, невиключна, одинична та ін.

Виключна ліцензіявидається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцен­зією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Виключна ліцензія надає власникові монопольне стано­вище на ринку виробництва товарів, у яких втілені об'єкти інтелектуальної діяльності. В результаті в переважній біль­шості країн діють норми антимонопольного законодавства в сфері інтелектуальної власності.

Одинична ліцензіявидається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної влас­ності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у зазна­ченій сфері.

Це різновид виключної ліцензії, за якого зберігається передане виключне право за первинним правовласником. Позитивною ознакою одиничної ліцензії є створення певних конкурентних умов на ринку виробництва товару.

Невиключна ліцензіяне виключає можливості викори­стання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим осо­бам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Правовласник поширює ліцензії на виробництво товару на різних ринках, щоб не допустити конкуренції зі своїми товарами.

Види невиключних ліцензій: відкрита, добровільна, при­мусова.

Відкрита ліцензія передбачає публічну пропозицію патен­товласника, опубліковану в офіційному бюлетені Укрпатенту.

Особливість добровільної ліцензії полягає в тому, що сторони самостійно обирають контрагента і визначають умови дозволу.

Примусова ліцензія надається патентовласником іншим особам за рішенням суду при невикористанні або неналеж­ному використанні свого патенту. Рішення може бути прийнято Кабінетом Міністрів України.

Субліцензії- ліцензії на використання об'єкта права інтелектуальної власності, що видаються ліцензіатом за зго­дою ліцензіара іншим особам. Вид субліцензії залежить від виду основної ліцензії.

Істотні умови ліцензійного договору.В юридичній літературі предметліцензійного договору, як правило, роз­глядається лише як охоронюване законом право на винахід або окремі повноваження, що випливають з цього права. Нині переважає інша точка зору, відповідно до якої предметом ліцензійного договору є сам винахід.

Виходячи з цієї позиції, у ліцензійному договорі необхідно якомога точніше визначити предмет ліцензії, тобто яке саме технічне досягнення передається для використання.

Визначення ціни в договорі зумовлюється рядом чин­ників. Слід розрізняти поняття «ціна предмета ліцензії» і «ціна ліцензії». Ціна предмета ліцензії - це вартісне обчислення об'єкта промислової власності. Ціна ліцензії - вартісне обчислення, але не об'єкта, а прав на його використання.

Видами ліцензійних платежів є:

• періодичні відрахування (роялті);

• одноразові платежі (паушальні);

• комбіновані платежі;

• побічні платежі.

Найбільш прийнятним методом розрахунку роялті є визначення розміру винагороди у вигляді частки від обсягу продажу ліцензійної продукції. Сторони у договорі можуть погодитись на твердо фіксований збір.

Паушальний платіж по суті є фактичною ціною ліцензії. Основна його ознака - авансовий характер. Цей вид платежу не завжди одноразовий, його можуть виплачувати частинами, нерідко вже після досягнення економічного ефекту, але розмір прибутку при цьому не впливає на розмір паушаль- ного платежу. Для визначення розміру паушального платежу користуються математичними формулами.

У міжнародній практиці паушальний платіж застосову­ють при передачі сукупних ліцензій разом з постачанням технологічного обладнання, продажу ліцензій маловідомій фірмі, небажанні ліцензіата допустити контроль над вироб­ництвом ліцензованої продукції, ускладненнях у процесі переведення прибутку.

До побічних платежів належать прибутки, одержані ліцен­зіаром від різних операцій, зокрема надання каналів для продажу ліцензованої продукції, продаж ліцензіатові сировини, матеріалів, устаткування, необхідних для впровадження технології'.

Істотні умови ліцензійного договоруподіляються на дві групи: об'єктивні та суб'єктивні.

Об'єктивними істотними умовами визнаються ті, які є такими за законом або необхідні для договорів цього виду. Суб'єктивні істотні умови - це ті умови, які на вимогу будь- якої сторони повинні бути узгоджені між сторонами. Якщо з будь-якої такої умови не досягнуто згоди, договір не набирає чинності.

До об'єктивних істотних умовналежать сторони у дого­ворі; предмет договору; вид ліцензії; вартість ліцензії, вина­города; строк чинності договору; реєстрація ліцензійного договору в патентному відомстві.

Суб 'єктивними істотними умовамиє: вступна частина договору (преамбула); територія чинності договору; технічна сфера застосування; субліцензії; креслення та інша технічна документація; якість продукції, виробленої за ліцензією; технічна допомога у навчанні спеціалістів; удосконалення; платежі за технічну документацію; момент виникнення права на ліцензію; платежі і розрахунки; податки і збори; облік і звітність; охорона патентних прав; таємність; гарантії вико­нання; правовий захист, розгляд спорів; розірвання договору у зв'язку з неможливістю виконання; завершення зобов'яза­льних відносин.

У ліцензійному договорі мають бути зафіксовані такі обов 'язки ліцензіара:

• гарантування безперешкодного використання об'єк­том патентних прав в обумовлених межах;

• визначення території, в межах якої діятиме ліцензія;

• забезпечення необхідних умов для найефективнішого використання ліцензії (передача всієї інформації, необхідної для виробництва продукції за ліцензією, а також надання потрібної технічної допомоги);

• сплата річного збору за підтримання чинності патенту. Строки та механізм сплати річного збору регулюються Порядком сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, затвердженим Постановою КМУ від 23 грудня 2004 р. № 1716.

Обов 'язки ліцензіата,їх обсяг і зміст визначаються двома основними чинниками - обсягом і змістом прав та обов'язків ліцензіара, передбачених договором і видом ліцензії.

Основними обов'язками є:

• виплата ліцензійної винагороди. Розмір винагороди за використання винаходів, як правило, зумовлюється двома чинниками - обсягом виробництва та обороту продажу ліцен­зованої продукції, а також обсягом прав, переданих за ліцензією;

• дотримання обмежень використання патентних прав. Метою обмеження є уникнення конкуренції ліцензіата з ліцензіаром. Обмеження може стосуватися обсягу випуску предмета ліцензії або виробництва продукції, яка використо­вуватиметься для певних цілей (наприклад, для виробництва ліків тільки для людини, але не для тварин), використання предмета ліцензії на певному виробництві або продажу про­дукції на певній території.

При укладанні договору потрібно чітко визначити момент виникнення права на одержання ліцензійної винагороди.

Необхідно зазначити, що умови ліцензійного договору не повинні порушувати норм законодавства про економічну конкуренцію, наприклад, ліцензіар не повинен нав'язувати ліцензіату ціну на продукцію, яка виготовляється на підставі ліцензії або визначати коло суб'єктів, з якими слід укладати договори на реалізацію продукції.

Захист патентних прав у ліцензійному договорі- це, передусім, захист від посягання на права власника патенту, в тому числі і на права, пов'язані з передачею дозволу на використання науково-технічного досягнення на підставі ліцензійного договору.

Захисту підлягають також права власника від протиправ­ного використання третіми особами науково-технічного досягнення, що є предметом ліцензії.

• Вибір захисту патентних прав значною мірою залежить від виду ліцензійного договору.

Основним видом відповідальності за порушення прав за договором є відшкодування збитків, а також визнання патенту недійсним.

Дія ліцензійного договору може бути достроково при­пинена: за взаємною згодою сторін; на підставі рішення суду; на підставі припинення дії деклараційного патенту на винахід у зв'язку з видачею патенту за результатами кваліфікаційної експертизи заявки, за якою раніше було видано декларацій­ний патент; на підставі несплати вчасно річного збору за підтримання чинності патенту.

6.7. Захист прав патеїгговласників

Під захистом прав і законних інтересів авторів (винахід­ників) та патентовласниківрозуміють передбачені законом заходи з їх визнання, поновлення, припинення правопору­шення, застосування до правопорушників заходів відповіда­льності та механізм практичної реалізації цих заходів.

Суб 'єктами права на захиствиступають автори та патентоволодільці, власники ліцензій та їх правонаступники. Якщо патентними правами володіють одночасно декілька осіб, то захист здійснюється всіма співвласниками разом або окремо, а також патентними повіреними.

Основними видами правопорушень у сфері патентних прав є:

• порушення права авторства;

• порушення права на ім'я;

• порушення права на винагороду;

• несанкціоноване використання або розпорядження майно­вими правами.

Захист патентних правможе здійснюватися в юрисдик- ційній або неюрисдикційній формі. Юрисдикційна форма захисту передбачає адміністративний або судовий порядок реалізації заходів захисту.

Способи захисту, як правило, визначаються в ліцензійному договорі або випливають із загальних положень цивільного права (ст. 16 ЦК України). Таким чином, цивільно-правовими заходами захисту є відшкодування збитків, сплата штрафу, дострокове розірвання ліцензійного договору тощо.

Адміністративний захист передбачає застосування адмі­ністративних заходів попереджального або примусового характеру, за допомогою яких здійснюється припинення правопорушення або визнання порушених прав. Адміністра­тивними способами захисту є: звернення до Антимонополь- ного комітету України про порушення правил добросовісної конкуренції; подання скарги до вищого органу тієї організа­ції, яка вчинила правопорушення; звернення до Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності.

Способи цивільно-правового захисту передбачені ст. 34, 35 закону про винаходи і ст. 27 закону про промислові зразки.

Кримінальна відповідальність настає за незаконне вико­ристання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, сорту рослин, раціона­лізаторської пропозиції, привласнення авторства на них, або інше умисне порушення права на ці об'єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі.

Вид і розмір кримінальної відповідальності залежить від ряду фактів: кількості суб'єктів, які вчинили злочин, статусу суб'єкта (службова особа), повторності вчиненого злочину. Відповідно до ст. 177 КК України видами кримінальної відпо­відальності є: штраф від 200 до 3000 неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян; або виправні роботи на строк до

2. років; або позбавлення волі на строк до 6 років, з конфіска­цією і знищенням відповідної продукції та знарядь і мате­ріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення,

3. позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.