5.5. Договори у сфері авторського права і суміжних прав

Передача прав па використання твору іншими особами здійснюється на підставі авторського договору (ст. 31 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Договірна форма дозволяє учасникам інтелектуально-правових відносин деталізувати і максимально захистити як права автора, так і права користувачів авторськими правами.

Авторський договір- це угода автора чи його право­наступника з іншими особами про вчинення відповідно до закону будь-яких дій з приводу володіння, користування та розпорядження твором³⁰.

Авторський договір є цивільно-правовим, тому на нього поширюються загальні положення про договори та норми зобов'язального права за невиконання правочинів.

За правовою природою авторський договір - двосто­ронній, консенсуальний, платний.

Сучасне українське законодавство виходить з принципу свободи авторського договору, відповідно до якого сторони самостійно встановлюють взаємні права та обов'язки, а також інші умови договору. Поряд з цим, законодавство містить ряд умов, які викладені в диспозитивній або імперативній формі. Диспозитивні правила вступають в силу тоді, коли сторони в договорі не врегулювали певні питання, наприклад, права, що передаються на підставі договору, вважаються невиключ- ними, якщо інше не встановлено в договорі. Імперативні норми встановлюють або заборонену поведінку, або зобов'я­зання вчинити певні дії.

Класифікацію авторських договорів можна провести за такими критеріями³¹:

• залежно від виду твору, з приводу якого укладається договір, виділяють авторські договори на створення і викори­стання: літературних, музичних, аудіовізуальних, архітектур­них та інших творів;

• за предметом договору: договори замовлення, на готовий твір;

• за передачею виключних авторських прав: з повною передачею, з частковою передачею, без передачі. За автор­ським договором про передачу виключних прав покупець стає фактичним володільцем твору. Договір про передачу невиключних прав дозволяє використовувати твір разом з іншими особами, які наділені виключними правами;

• за способом використання твору: видавничий, поста­новочний, сценарний, про депонування рукопису, худож­нього замовлення та ін. Наприклад, розмноження і тиражу­вання літературних, наукових, музичних творів здійснюється на підставі видавничих договорів, які укладаються між автором і видавництвом.

ЦК України не визнає авторських договорів і містить тільки положення про ліцензійні договори, однакові для використання як у сфері авторського права, так й у сфері промислової власності. Закон України «Про авторське право і суміжні права» (ст. 31) встановив можливість укладати такі основні види договорів: авторський договір на право вико­ристання твору, авторський договір замовлення.

До різновидів зазначених договорів можна віднести:

• договір про передачу права на використання твору (передбачає право автора або його правонаступників нада­вати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами. Договір може перед­бачати передачу виключного права на використання твору або передачу невиключного права використання твору);

• видавничий договір(передбачає передання автором або його правонаступником видавництву науковий чи літера­турний твір, а видавництво зобов'язується, опублікувати цей твір. Автор передає видавництву виключні чи невиключні права на відтворення та розповсюдження. В договорі може бути передбачена умова про конфіденційність змісту договору);

• договір про депонування рукопису(передбачає вста­новлення умов та порядку оприлюднення і подальшого вико­ристання твору, який є цікавим для вузького кола осіб. Об'єкт договору - рукопис статті, огляди, монографії, збірники наукових праць, матеріали конференцій, науково-дослідні роботи. Договір депонування близький до договору схову, по суті це і є передача рукопису на зберігання);

• постановочний договір(передбачає створення і пере­дання видовищній організації драматичний, музичний або музично-драматичний, хореографічний або пантомімний твір, а організація зобов'язується випустити твір у світ та випла­тити авторську винагороду);

• сценарний договір(передбачає створення і передання кіно-, теле- або організації мовлення сценарій для фільму або телепередачі в обумовлений сторонами строк, а студія зобо­в'язується сплатити авторську винагороду. Особливістю цього Договору є те, що поряд із правами автора, у режисерів, постановників та операторів виникають також авторські і суміжні права на твір);

• договір на створення і використання комп'ютерних програм(передбачає можливість перевідступлення авторсь­кого договору; визначення типів персональних комп'ютерів, для яких може бути використана комп'ютерна програма, їх кількість і місцезнаходження; права сторін на подальші моди­фікації й удосконалення; кількість виготовлених копій: забезпечення доступу до вихідного коду; порядок викори­стання твору третіми особами; терміни і порядок навчання користувача; інші (особливі) умови, які сторони визнають за необхідне передбачити в авторському договорі. Цей договір може включати такі документи: текст договору; технічне зав­дання; технічні умови; календарний план або програму робіт; специфікації; опис використовуваного обладнання; угоду між авторами про розподіл винагороди);

• договір художнього замовлення(визначає відносини, пов'язані зі створенням твору образотворчого мистецтва з мстою його публічного показу. Предметом договору є різно­манітні твори образотворчого мистецтва, які створюються автором на замовлення організацій та приватних осіб і стають власністю останніх. Володільці придбаних творів вправі роз­поряджатися ними на свій розсуд, дотримуючись законо­давства про авторське право);

• договір на використання в промисловості творів декоративно-прикладного мистецтва(призначений для урегу­лювання питань, що виникають у зв'язку з тиражуванням у промисловості оригінальних творів декоративно-приклад­ного мистецтва. Договір укладається тільки з позаштатними художниками підприємств. Автори отримують винагороду як за створення твору, прийнятого до використання, так і за подальше його тиражування залежно від обсягу вико­ристання);

• договір про використання об'єктів суміжних прав (призначений урегульовувати майнові права виконавців, виробників фонограм та відеограм, організацій мовлення. Учасниками цих договорів можуть виступати організації колективного управління майновими правами автора);

• ліцензійні договори про використання творів(гл. 75 ЦК України встановлює порядок передачі виключних прав на твір та використання твору іншими особами. Ліцензійні догово­ри передбачають способи використання твору, тобто конкретні права, що передаються за таким договором, строк дії догово­ру та визнають територію його чинності, розмір винагороди і порядок визначення за кожний спосіб використання твору);

• договори про управління майновими правами автора (на практиці управління автором своїми майновими правами на індивідуальній основі не завжди можливе або доцільне. З іншого боку, правовласник також, як правило, не має можливості самостійно відстежувати використання власних творів (записів), вести переговори про виплату винагороди за таке використання та збирати її. Ці функції взяли на себе організації колективного управління майновими правами"⁷).

Елементи авторського договору

Суб'єктамиавторських договорів виступають фізичні й юридичні особи, держава. Передусім, суб'єктом виступає автор або його правонаступник, з' одного боку, а з іншого, як правило, організація, що за характером своєї діяльності може використовувати твір. Контрагентом може виступати і фізична особа, наприклад, за договором замовлення.

Форма договору- письмова чи усна (ч. 1 ст. 33 закону). Як правило сторони укладають єдиний документ. Закон перед­бачає можливість розроблення видавництвами, театрами, іншими організаціями типового договору. Усна форма дого­вору передбачена для опублікування твору в періодичних виданнях.

Предметомавторського договору є майнові права на створення чи використання творів науки, літератури, мистецтва. В теорії авторського права прийнято як предмет договору розглядати сам твір.

⁴⁷ Колективне управління майновими правами суб'єктів автор­ського права і суміжних прав. - Режим доступу : Ьйр://\у\у^.8сіір.§0у.иа

Усі майнові права на використання твору, які не були передані на підставі авторського договору, вважаються не переданими (ч. 1 ст. 31, ч. 8 ст. 33 закону). Предметом договору не можуть бути права, які на момент укладання договору не були відомі (ч. З ст. 33 закону).

Строкдоговору може визначатися декількома способами:

• сторони самостійно встановлюють строк дії договору, але не більший, ніж строк чинності майнових прав;

• укладання договору на невизначений строк (ч. З ст. 1110 ЦК України) означає, що за відсутності умови про строк договору він вважається укладеним на строк, що залишив­ся до спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності, але не більше ніж на п'ять років. Обов'язковою умовою є попередження контрагента за 6 місяців до розірвання договору;

• строки виконання зобов'язань сторонами, які є коротшими за загальний строк дії договору.

Цінадоговору - авторська винагорода, яку користувач повинен заплатити авторові чи його правонаступнику за користування правами на підставі договору. Як правило, ціна встановлюється у відсотках до доходу за користування пра­вами, а якщо таке не можливо встановити - у фіксованій сумі.

Ціна встановлюється за домовленістю між сторонами, хоча постановою КМУ «Про мінімальні ставки авторської винагороди (роялті) за використання творів літератури і мистецтва» встановлені мінімальні ставки авторської вина­городи (роялті), які можуть застосовуватися тоді, коли сторони не визначили ціну самостійно.

Істотними умовамиавторського договору є: строк дії договору, спосіб використання твору, територія, на яку поши­рюється передання, право, розмір і порядок виплати автор­ської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди.

Зміст авторського договору.В авторському договорі повинні бути зафіксовані такі основніобов'язки автора:

• особисте виконання роботи (при зміні складу авторів необхідна згода замовника, а технічна допомога не потре­бує додаткової згоди замовника);

• передача твору у визначений замовником строк (договір може передбачати передачу твору частинами. Твір повинен бути підготовлений у належному зовнішньому вигляді, кількості та переданий уповноваженому представникові замовника);

• доробка твору на вимогу замовника (обов'язково має бути визначена як умова договору);

• участь у підготуванні твору до використання (залежить від виду твору, способу використання та конкретизується в кожному договорі окремо);

• дотримання виключних прав замовника.

Замовник або користувач твору за авторським дого­воромповинен:

• розглянути і прийняти твір, наданий автором;

• письмово повідомити автора Про схвалення твору, відхи­лення твору на підставі критеріїв, що визначені в договорі, необхідності внести певні правки;

• спиратися на думку рецензентів, відгуки та висновки як власних спеціалістів, так і спеціалістів з інших організацій;

• забезпечити дотримання всіх особистих немайнових прав автора, в тому числі, на захист твору від змін;

• залучення автора до роботи по підготуванню до видання;

• використовувати твір автора саме в той спосіб, який передбачений договором;

• створення і передача організації - замовникові свого твору (чітко повинні бути прописані вимоги до твору);

• виплатити авторові винагороду.

Авторський договір за участю іноземців повинен вклю­чати валютне застереження - це умова договору, яка вказує на те, валюта якої держави виступає як валюта боргу, в якій валюті повинен бути здійснений платіж і яким має бути курсове співвідношення.

Відповідальність за авторським договором -це понов­лення порушених прав і законних інтересів потерпілої сторони за рахунок порушника. Форми та обсяг відповідаль­ності залежать від змісту договору (ст. 52 закону).

Особливостями відповідальності за авторським догово­ром є: цивільно-правовий характер, але значно вужчий пере­лік зобов'язань, порівняно із загальними цивільно-правовими способами відповідальності; відповідальність автора і відпо­відальність набувача не збігаються між собою ані за обсягом, ані за підставами. Автор несе відповідальність за винні дії, в той час як набувачі несуть відповідальність незалежно від форми вини і відповідають у повному обсязі; чинне законо­давство не містить чіткого переліку видів відповідальності за порушення умов договору, а тільки встановлює граничний розмір відповідальності. Це означає, що сторони можугь передбачити договором будь-які форми і способи відповіда­льності, які не суперечать чинному цивільному законо­давству.

Цивільне право виходить із наявності трьох форм вини: умислу, необережності та грубої необережності. Умисна вина автора або користувача полягає у діях або бездіяльності з метою невикористання або неналежного використання зобо­в'язань за договором, або створення неможливостей його виконання.

Вина у формі необережності проявляється в тих випад­ках, коли автор не виявляв ту ступінь обачливості, яка від нього вимагалася.

Ознаками договірної відповідальності є майновий харак­тер (штраф, пеня); відносний характер (ст. 34 закону); визна­чений розмір завданої шкоди або збитків.

На боці кожної із сторін договору можуть виступати декілька осіб. Такий суб'єктивний склад правовідносин нази­вається множинністю осіб. Відповідальність з множинністю може бути частковою і солідарною. Остання настає у випад­ках, передбачених законом або договором. При невизначе­ності в договорі обсягу виконаної роботи кожним автором співавтори скоріше за все понесуть солідарну відповідаль­ність. При неможливості визначити частку участі кожного співавтора, сторони несуть також солідарну відповідальність.

Відповідальність автора може полягати: у поверненні отриманого гонорару; в односторонньому розірванні дого­вору з автором твору; у відшкодуванні автором збитків, у тому числі упущеної вигоди; у сплаті автором неустойки.

Підставою відповідальності за авторським договором є: порушення способу чи форми використання твору; завдання збитків авторові; несплата авторської винагороди.

Припинення авторського договору.Переважна більшість авторських договорів припиняються в результаті закінчення строку їх дії незалежно від того, чи були замовником або набувачем використані права, чи ні.

Договір може бути припинений достроково на вимогу однієї зі сторін з поважних причин: незацікавленість замов­ника або набувача в подальших правовідносинах, порушення особистих немайнових прав автора.

Договір може бути розірваний за взаємною домовле­ністю між сторонами або коли є заміна одного зобов'язання іншим, також підставою для припинення договору може бути смерть або припинення діяльності однієї'зі сторін.

5.6. Захист авторського права і суміжних прав

Під захистом авторського права і суміжних праврозу­міють сукупність заходів, спрямованих на поновлення або визнання авторського права і суміжних прав, а також захист інтересів їх набувачів при порушенні або оспорюванні цих прав.

. Порушенням права інтелектуальної власності є будь-яке заподіяння моральної (немайнової) шкоди і (або) майнових збитків суб'єкту цього права протиправними діями. Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність.

Стаття 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначає види порушень цієї групи прав інтелек­туальної власності:

• порушення особистих немайнових і майнових прав;

• піратство;

• плагіат;

• увезення об'єктів авторського і суміжного права без дотримання прав автора або набувачів прав на митну тери­торію України;

• свідомий обхід технічних засобів захисту авторських і суміжних прав;

• загроза порушення авторських і суміжних прав;

• підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління;

• розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.

Одним з найбільш привабливих способів незаконного одержання доходів є інтелектуальне піратство, попри пильну увагу уряду до заходів, спрямованих на запобігання виготов­ленню та розповсюдженню контрафактної товарної продукції із використанням інтелектуального продукту.

Термін «контрафактний» походить від французьких слів сопіге/асоп- підроблена річ і сопіге/асііоп- підробка (дія), а також від співзвучного з ними англійського слова соипіефії - підробка (підроблений, фальшивий). Нині часто також ужива­ється слово «піратський», яке походить від англійськогорігасу -порушення авторського права і рігаїе- порушник авторського права, а також від французького слова рігаїе - незаконний, підпільний (есііііоп рігаїе- твір, виданий з пору­шенням авторського права). Поняття «піратство» - синонім терміна «контрафакція».

Контрафакція - підробка; порушення авторського права і (або) суміжних прав унаслідок відтворення і розповсюдження чужого твору, порушення виключного права патентоволо- дільця, несанкціоноване використання товарних знаків, як правило, виробів, що вже зарекомендували себе тощо. Щодо аудіовізуальних записів, фонограм, відеограм або їх дубліка­тів, то виготовлення контрафактних примірників може також бути порушенням відповідних суміжних прав⁴⁸.

Контрафакт можна охарактеризувати як збірне поняття, яке включає дві категорії об'єктів:

• речі, які містять результати інтелектуальної діяльності і (чи) прирівняні до них об'єкти, які були виготовленні чи використані за відсутності необхідного дозволу власника виключного права на відповідні об'єкти, що встановлено актом компетентного органу правозастосування, який набув законної сили;

• речі, основним призначенням яких є виготовлення чи інше використання матеріальних носіїв, які містять резуль­тати інтелектуальної власності чи прирівняні до них об'єкти, за відсутності дозволу власника виключного права, що встановлено актом компетентного органу правозастосування, який набув законної сили.

Порушенням телерадіоорганізаціями, провайдерами про­грамної послуги вимог законодавства у сфері авторського права і суміжних прав є:

• відсутність договору з суб'єктом авторського права чи його повіреним або організацією колективного управління;

• відсутність договору з уповноваженою організацією колективного управління у разі використання фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою та зафіксо­ваних у них виконань;

• відсутність договору з іншою телерадіоорганізацією, передачі (програми), мовлення якої використовуються;

• невиконання або неналежне виконання телерадіоорга- нізацією, провайдером програмної послуги умов укладеного договору, зокрема несвоєчасне подання або подання недосто­вірних відомостей, необхідних для збирання і розподілу винагороди, неправильне нарахування належної до виплати винагороди (роялті)⁴⁴.

Суб'єктами права на захиствиступають автори творів, їх представники, особи, які на підставі договору прийняли на себе права автора, після смерті автора - спадкоємці та правонаступники.

Порушниками авторського права і суміжних прав, є будь-які фізичні та юридичні особи, які порушили права автора, що охороняються.

Захист прав здійснюється в юрисдикційній та неюрис- дикційній формах. На практиці найчастіше використовується судовий порядок захисту авторського права і суміжних прав. Спеціальним порядком захисту є адміністративний порядок. Підстава для адміністративного захисту - подання скарги до Антимонопольного комітету України.

До правопорушників застосовуються примусові заходи матеріально-правового характеру, спрямовані на поновлення порушених прав або відшкодування шкоди, завданої в резуль­таті протиправних дій. Такі заходи називаються способами захистуавторського права і суміжних прав. До них належать цивільно-правовий, адміністративний, кримінальний захист.

Відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав настає або на підставі договору (тоді застосо­вуються санкції, передбачені в договорі), або на підставі делікту (позадоговірних правопорушень).

Вибір способу захисту залежить від того, які права виступають предметом захисту: особисті немайнові права автора (виконавця та інших суб'єктів суміжних прав), май­нові права автора (виконавця та інших суб'єктів суміжних прав), майнові права замовників або набувачів.

Цивільно-правовий захистособистих немайнових прав може здійснюватися такими способами (ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»):

• визнання та поновлення порушених прав автора (виконавця);

• припинення дій, що порушують права, або створюють загрозу порушенню;

• відшкодування моральної шкоди;

• публікація в ЗМІ даних про допущене правопорушення.

Цивільно-правовий захист майнових прав може здійсню­ватися такими ж способами, як і особистих немайнових прав, а також шляхом:

• виставлення вимоги про відшкодування збитків або стягнення доходу, отриманого внаслідок порушення прав;

• прийняття участі в інспектуванні виробничих примі­щень, складів, технологічних процесів і господарських операцій, пов'язаних з виготовленням примірників творів, фонограм і відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав;

• виплати компенсації, що визначається судом, у роз­мірі від 10 до 50000 мінімальних заробітггих плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу;

• заборони опублікування творів, їх виконань чи поста­новок, випуску примірників фонограм, відеограм, їх спові­щення, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіска­цію) контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення;

• суд може постановити рішенням про накладання на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача.

• ЦК України надає суду широкі можливості у визначенні виду відповідальності в кожному конкретному випадку. Слід зазначити, що деякі види відповідальності, наприклад, конфіскація примірників, можуть бути застосовані за умови доведеності факту правопорушення.

Стаття 53 Закону передбачає спеціальні заходи забезпе­чення позову у справах з порушення авторських і суміжних прав:

• заборона відповідачеві до моменту винесення рішення суду вчиняти певні дії;

• накладання арешту на примірники творів, що є контрафактними, матеріали і обладнання, які використовува­лися для виготовлення контрафактної продукції, рахунки юридичної особи;

• забезпечення позову заставою в розмірі не менше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше розміру завданої шкоди.

Адміністративна відповідальністьза порушення автор­ського права і суміжних прав настає за проступки, передба­чені Кодексом України про адміністративні правопорушення:

• за незаконне використання об'єктів авторського права і суміжних прав, а також привласнення авторства на цей об'єкт - накладення штрафу від 10 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виго­товленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для и виготовлення (ст. 51²КУпАП);

• за імітацію, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені - накладення штрафу від 30 до 44 неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої (ст. 164³КУпАП);

• за демонстрування і розповсюдження фільмів без дер­жавного посвідчення на право розповсюдження і демонстру­вання фільмів - накладення штрафу від 20 до 45 неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією фільмо­копій, а також грошей, отриманих від їх демонстрування, продажу або передачі в прокат (ст. 164⁶КУпАП);

• за порушення умов розповсюдження і демонстру­вання фільмів, передбачених державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів - накладення штрафу від 20 до 35 неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян з конфіскацією фільмокопій, а також грошей, отриманих від їх демонстрування, продажу або передачі в прокат (ст. 164⁷КУпАП);

• за недотримання квоти демонстрування національних фільмів при використанні національного екранного часу накладення штрафу на посадових осіб від 60 до 90 неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 164⁸КУпАП).

Адміністративна відповідальність за визначені право­порушення накладається на керівників підприємств (розпо­рядників), а також осіб, які займаються підприємницькою діяльністю. Ці проступки порушують установлений держа­вою порядок використання об'єктів авторського права і суміжних прав, дотримання добросовісної конкуренції.

Кримінальна відповідальністьнастає за незаконне від­творення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а також за незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі - караються штрафом від 200 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправ­ними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних про­грам, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використо­вувались для їх виготовлення (ст. 176 КК України).

Суб'єктами злочину виступають фізичні особи, які досягай 16 років. Злочинець учиняє таке порушення умисно, переслідуючи мету отримання прибутку або просування по службі. Об'єктом злочину є майнові права автора і суб'єктів суміжних прав. Відповідальність настає за матеріальну шкоду, завдану у великому розмірі - 200 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; особливо великим розміром є шкода в розмірі 1000 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Особливості захисту авторських і суміжних прав у мережі Інтернет.Способами захисту авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет є³²:

• ідентифікація об'єктів авторського права і суміжних прав. Ідентифікаційний код І8ВК (Міжнародний стандартний книжковий номер) призначений для захисту фонограм; І5АК - номер, розроблений на Міжнародній конференції товариств авторів і композиторів (СІ5АС), дозволяє ефек­тивно захищати фільми та інші аудіовізуальні твори; цифровий ідентифікатор ООІ супроводжує твори або їхні частини, дозволяючи тим самим простежити «долю» об'єкта в торговельному обігу; існують й інші програмні коди, що дають можливість порушити цілісність твору при неправи­льному його використанні;

• цифровий підпис, суть якого полягає в тому, що він дозволяє ідентифікувати справжнього автора того або іншого твору, тим самим знімаючи в контрагента будь-які сумніви про те, з ким він має справу;

• цифрові марки («цифрових водяних знаків», упрова­джуваних у твори в Інтернеті, які при звичайному візуаль­ному розгляді зображення користувач не бачить яких-небудь закодованих позначень, - значка копірайта ©, імені автора, року видання. Але потім при застосуванні певного програм­ного засобу можна довести, що файли містять додаткову інформацію, яка вказує на особу, яка її записала. Можливе і застосування спеціальних «відбитків»: вони також дозволя­ють контролювати використання творів в інформаційних мережах, а при виявленні порушень авторського права і суміжних прав, забезпечувати належну доказову базу в суді);

• «цифрові конверти», що передбачають укладання угоди із власниками тих або інших ресурсів у Інтернеті;

• методи криптографічного перетворення матеріалів, такі як шифрування, використання якого дозволяє обмежити або повністю виключити можливість копіювання творів (наприклад, система 8СМ8, що дозволяє виготовити одну копію документа й унеможливлює подальше копіювання цього примірника);

• метод антикопії, або антикопіювання. Суть полягає в тому, шо на СБ-К.ОМ ставиться своєрідний заслін - заборона робити копії;

• створення депозитаріїв, що дозволяють фіксувати об'єкти інтелектуальної власності у мережі Інтернет і закріп­лювати їх правовий статус, інакше кажучи, які визначають, що і кому належить;

• метод перехресного субсидування при використанні об'єктів авторського права і суміжних прав.

Питання для самоконтролю

1. Поняття, принципи та джерела авторського права.

2. Назвати основні об'єкти авторського права і дати їм характеристику.

3. Розкрити умови та принципи правового захисту об'єктів авторського права.

4. Які особи і в силу яких юридичних фактів можуть мати авторські права?

5. Що таке співавторство і яким чином співавтори розпо­ряджаються твором?

6. Назвати і розкрити зміст особистих немайнових автор­ських прав.

7. 'Назвати і розкрити зміст майнових авторських прав.

8. Що таке право слідування і на які твори воно поширюється?

9. За яких умов твір є службовим? У кого виникають авторські права на службовий твір?

10. Поняття та причини виникнення суміжного права. Об'єкти суміжних прав.

11. Хто такі виконавці творів і які права їм належать?

12. Які права належать виробникам фонограм? Протягом якого строку вони охороняються?

13. Які права мають організації мовлення?

14. Назвати види договорів щодо авторського права та суміжних прав. Указати їх істотні умови.

15. Яким чином здійснюється колективне управління автор­ським правом і суміжними правами?

16. Особливості охорони прав на аудіовізуальні твори і ком­п'ютерні програми.

17. Розкрити особливості охорони авторських прав у мережі Інтернет.

18. Відповідальність за порушення авторського права і суміж­них прав.

Тести

1. Авторським правом охороняється:

а) конструкція приладу;

б) наукове відкриття;

в) позначення товару;

г) комп'ютерна програма.

2. Правова охорона об'єктам авторського права надається з моменту:

а)створення твору, тобто надання йому об'єктивної форми, доступної для сприйняття;

б) державної реєстрації твору й отримання свідоцтва;

в) випуску примірників твору, позначених авторським знаком;

г) оприлюднення твору.

3. Кожен співавтор може самостійно використовувати відповідну частину твору:

а) у роздільному співавторстві;

б) у нероздільному співавторстві;

в) за будь-якого виду співавторства це неможливо.

4. Після закінчення строків охорони твору:

а) припиняється охорона всіх авторських прав на цей твір;

б) припиняються майнові права на цей твір;

в) припиняються особисті немайнові права на цей твір.

5. Якщо видавець усупереч вказівкам автора про публіка­цію твору нід псевдонімом опублікує його твір під справжнім ім'ям автора, порушення якого права він припустився?

а) права авторства;

б) права на ім'я;

в) права на репутацію автора;

г) майнових авторських прав.

6. Право слідування є:

а) різновидом майнового авторського права на винагороду;

б) різновидом авторського права на використання твору;

в) особистим немайновим правом на недоторканість твору;

г) особистим немайновим правом на захист твору.

7. Ліцензійний договір:

а) укладається в усній формі;

б) укладається в простій письмовій формі;

в) підлягає нотаріальному посвідченню;

г) підлягає державній реєстрації.

Розділ 6

ПРАВОВА ОХОРОНА ОБ'ЄКТІВ ПАТЕНТНОГО ПРАВА ТА НЕТРАДИЦІЙНИХ ОБ'ЄКТІВ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ

Мета вивчення- формування системи теоретичних знань щодо правовової охорони об'єктів патентного права та нетрадиціних об'єктів промислової власності.

Основні питання

1. Поняття і базові моделі правової охорони результатів науково-технічної творчості.

2. Об'єкти патентного права. Умови патентоздатності об'єктів.

3. Суб'єкти патентних правовідносин.

4. Оформлення патентних прав. Види патентів.

5. Зміст майнових прав патентоволодільців.

6. Ліцензійні договори.

7. Захист прав патентовласників.

8. Правова охорона нетрадиційних об'єктів промислової власності.

Ключові слова та поняття: промислова власність, патентне право, винахід, корисна модель, промисловий зразок, патент, нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності, топографії інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції, секрети виробництва «ноу-хау».

Після вивчення теми студенти новинні вміти:

• визначати ознаки винаходів, корисних моделей, промисло­вих зразків та інших об'єктів промислової власності;

• визначати особу, яка має право на одержання патенту;

• знати процедуру отримання патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок;

• визначати, які дії належать до використання запатенто­ваних об'єктів;

• визначати істотні умови ліцензійних договорів щодо об'єктів промислової власності;

• обирати спосіб захисту порушених прав патентовласника.