2. Використання індексного методу для вивчення динаміки і ефективності використання основних фондів і виробничого устаткування

Ефективність використання основних фондів в статистиці досліджується за допомогою індексного методу. З цією метою розраховують індекси (ланцюгові, базисні, середні) фондовіддачі, фондомісткості, фондорентабельності та інших показників діяльності підприємства і шляхом їх зіставлення дають оцінку ефективності використання основних фондів у динаміці за ряд періодів.

Для характеристики динаміки капіталовіддачі окремих підприємств застосовують індивідуальні індекси:

.

Для вивчення динаміки фондовіддачі основних фондів за сукупністю підприємств використовують наступну систему індексів:

– індекс фондовіддачі змінного складу – показує, як змінився середній рівень фондовіддачі окремих підприємств галузі у звітному періоді порівняно з базисним за рахунок змін у рівні ефективності використання основних фондів на кожному підприємстві й за рахунок структурних зрушень у вартості основних засобів:

,

де Q₀, Q₁ — обсяг продукції відповідно в базисному й поточному періодах;

ОЗ₀, ОЗ₁ — середньорічна вартість основних засобів відповідно в базисному і поточному періодах;

к₀, к₁ — капіталовіддача відповідно в базисному й поточному періодах;

d₀, d₁ — частка основних засобів окремих підприємств у загальному їх обсязі відповідно в базисному й поточному періодах.

– індекс фондовіддачі фіксованого складу – показує, як в середньому змінився рівень фондовіддачі в цілому за рахунок змін у рівні фондовіддачі на кожному підприємстві у звітному періоді порівняно з базисним:

;

– індекс фондовіддачі структурних зрушень – показує, як змінився у цілому середній рівень використання основних фондів за рахунок структурних зрушень у вартості основних засобів у звітному періоді порівняно з базисним:

.

Наведені вище індекси взаємозв’язані таким чином:

.

Підвищення ступеня використання основних фондів приводить до зростання обсягів виробленої продукції (послуг) та економії капітальних витрат.

Капіталовіддача загальна може бути проаналізована за кількома сукупностями одразу, наприклад, за групою видів економічної діяльності регіону. У цьому разі показник середньої капіталовіддачі буде вищого рівня узагальнення; позначимо його . Вихідна модель для аналізу впливу факторів на зміну середньої капіталовіддачі в регіоні в цілому матиме вигляд:

,

де к — середня капіталовіддача по сукупності галузей, що входять до окремого виду економічної діяльності;

d — частка основних засобів галузі в загальній вартості основних засобів виду економічної діяльності;

D — частка основних засобів виду економічної діяльності в загальній вартості основних засобів регіону.

Існує зв’язок між такими показниками як капіталоозброєність праці (), її продуктивність () і капіталовіддача ():

.

Капіталообзроєність праці та капіталовіддача — це показники-фактори продуктивності праці. При цьому капіталоозбро-єність праці розглядається як екстенсивний фактор, а капіталовіддача — інтенсивний. Індекси цих показників також взаємозв’язані. Якщо продуктивність праці зростає швидше, ніж її озброєність, то капіталовіддача збільшується, що вказує на інтенсивний шлях розвитку.

Питання для самоконтролю:

1. Якими показниками визначається рівень ефективності використання основних засобів?

2. Як визначається капіталовіддача?

3. Як визначається капіталомісткість?

4. Як пов’язані між собою капіталовіддача та капіталомісткість?

5. Якими індексами оцінюється фондовіддача?

Тема 4

Статистика оборотних коштів

Лекція 4.1

Статистика нефінансових оборотних активів

Питання:

1. Поняття і склад оборотних активів.

2. Статистичне вивчення наявності та складу нефінансових оборотних активів.

3. Показники ефективності використання запасів.

Мета:ознайомлення з методологією статистичного дослідження нефінансових оборотних активів.

1. Поняття і склад оборотних активів

Оборотні активи підприємств (крім банків і бюджетних установ) – це гроші та їх еквіваленти, які не обмежені у використанні, а також інші оборотні активи, призначені для реалізації або споживання впродовж операційного циклу або протягом дванадцяти місяців від дати балансу.

Операційний цикл – проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та одержанням грошей від реалізації виробленої з них продукції.

Інформація про оборотні активи підприємства надається щокварталу і щороку (на початок і кінець звітного періоду) згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» форма № 1, розділ ІІ «Оборотні активи».

У статистичній практиці оборотні активи підприємства групуються за такими ознаками:

а) за джерелами формування:

• постійні – сформовані за рахунок власного капіталу підприємства (статутного, пайового, додаткового вкладеного, іншого додаткового, резервного капіталу, нерозподіленого прибутку, цільового фінансування);

• змінні – сформовані за рахунок:

а) позикових коштів (довгострокових і короткострокових кредитів банків, інших довгострокових зобов'язань, поточної заборгованості по довгострокових зобов'язаннях)

б) залучених коштів (кредиторській заборгованості за товари, роботи, послуги і по розрахунках з бюджетом, позабюджетними фондами та ін.);

б) за методами регулювання:

– нормовані–виробничі запаси, незавершене виробництво, запаси готової продукції на складах підприємств;

– ненормовані –готова продукція відвантажена, гроші на рахунках у банках, дебіторська заборгованість;

в) за видами економічної діяльності;

г) за видами промислової діяльності;

ґ) перехресно за видами економічної діяльності та формами власності;

д) перехресно за видами економічної діяльності, формами власності та регіонами.

На рис. 4.1 наведено систему показників оборотних активів для підприємств, основна діяльність яких ведеться не за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, а за рахунок підприємницької діяльності.

Рис. 4.1. Система показників оборотних активів підприємств

Поточні фінансові інвестиції охоплюють такі показники:

А. Фінансові інвестиції за методом участі в капіталі в:

• асоційовані підприємства;

• дочірні підприємства;

• спільну діяльність.

Б. Інші фінансові інвестиції в:

• частки і паї у статутному капіталі інших підприємств;

• акції;

• облігації;

• інші.

Усього (А + Б).

Поточні фінансові інвестиції в балансі підприємства (як і довгострокові фінансові інвестиції) відображаються:

• за собівартістю;

• справедливою вартістю;

• залишковою або амортизованою вартістю.

Оборотні активи відображаються у фінансовій звітності підприємств, а саме у балансі активів і пасивів. Тому статистика оборотних активів ґрунтується на балансовій статистиці з використанням балансового методутасальдування. Балансова статистика стосується передусім акціонерних підприємств, які повинні публічно надавати фінансову звітність.

Аналіз балансової статистики проводиться для з’ясування потоків капіталу, зміни капіталу і стану активів. У результаті отримують баланси руху капіталу, які показують надходження фінансових коштів (за рахунок фінансування з власних і зовнішніх джерел) та використання цих коштів у формі нагромадження нефінансових і фінансових активів на рівні секторів та економіки в цілому.

Капітал виступає у двох формах: товарній і грошовій. Тому за методологією СНР активиподіляються відповідно нанефінансові та фінансові.

Фінансові активиавансуються(повертаються з приростом капіталу), анефінансові – споживаються протягом операційного циклу.