Макет для складання балансу грошових надходжень

Місяць	Надходження	Суми до виплат	Чисті грошові надходження	Залишок на початок місяця	Залишок на кінець місяця	Резерв	Надлишок або дефіцит
А	1	2	3 = 1 – 2	4	5 = 3 + 4	6	7 = 5 + 6
Січень
Лютий
і т.д.
Усього

Надлишок (+) або дефіцит (–) грошей на підприємстві = Надходження – Виплати + Залишок на початок місяця + Резерв.

Очікувані грошові надходження як складова оборотних активів будуть надійними лише тоді, коли правильно визначені надходження (активи) і суми до виплати (пасиви). Гроші здебільшого надходять за рахунок виручки від реалізації, сплати рахунків дебіторами, надходжень процентів від інвестицій, дивідендів, продажу активів, доходів від оренди. Суми до виплат здебільшого складаються з платежів за куплені товари, сплати кредиторської заборгованості, заробітної плати, сплати процентів, орендної плати, страхових внесків, дивідендів та інших операційних витрат.

Метод урахування оборотності грошей. За цим методом мінімальна сума грошей, яка потрібна підприємству для проведення своїх операцій, визначається за такою формулою:

Операційні витрати – це витрати на звичайну діяльність підприємства (основну, інвестиційну та фінансову), які охоплюють витрати на купівлю сировини, товарів, виплати із заробітної плати, проценти та дивіденди.

Оборотність грошей – це кількість оборотів грошей підприємства за рік, яка визначається за формулою:

.

2. Статистичне дослідження дебіторської заборгованості

Дебіторська заборгованість – це рахунки, які належать до сплати підприємством і створюються, як правило, у зв’язку з поставками в кредит.

Дебіторська заборгованість за товари й послуги відображається в балансі великих, середніх і малих підприємств за такими оцінками:

а) чиста реалізаційна вартість;

б) первісна вартість.

Окремо вирізняється стаття «Резерв сумнівних боргів».

За строками непогашення дебіторська заборгованість поділяється у звітності на періоди:

• до 3-х місяців;

• 3–6 місяців;

• 6–12 місяців;

• прострочена (невиплачена у визначені терміни за договором).

Для розрахунку середнього обсягу та строку непогашення дебіторської заборгованості використовуються методи розрахунку середніх величин.

Середня сума дебіторської заборгованості використовується для подальшого визначення аналітичних показників: коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості та середньої тривалості одного обороту у днях за такими формулами:

,

(місяців),

де а – сума дебіторської заборгованості, грн;

t – кількість місяців.

Сума дебіторської заборгованості, тобто безпроцентної позики клієнтам, здебільшого визначається розрахунковими умовами підприємства: якщо ці умови суворі, то менше купується товарів у кредит, зменшуються виручка і дебіторська заборгованість за рахунками покупців. З іншого боку, якщо розрахункові умови послаблюються, то з’являється більше покупців, зростають обсяг продажу і сума дебіторської заборгованості за рахунками покупців.

Перевага послаблення розрахункових умов – зростання обсягу продажу та прибутку; вади – можливість збільшення суми безнадійних боргів і додаткові фінансові витрати на утримання на балансі рахунків дебіторів.

Тому, перш ніж прийняти рішення про послаблення розрахункових умов, слід порівняти витрати на утримання на балансі додаткової дебіторської заборгованості клієнтів з вигодою від приросту обсягу продажу. Якщо результат такого порівняння дає чистий прибуток, то підприємство може послабити свої розрахункові умови клієнтам.

Вигода від посилення розрахункових умов – це зменшення суми безнадійних боргів та економія на процентах за позики банку, бо знижується сума дебіторської заборгованості. Втрати за таких умов – це зменшення прибутку від продажу товарів.

3. Напрями аналізу інших взаємозв’язаних фінансових активів: грошового потоку та цінних паперів

Вартість фінансових активів, таких як звичайні акції або облігації, залежить від трьох основних факторів: грошового потоку від активів; темпів приросту грошового потоку; ризику або непевності грошового потоку.

Збільшення грошового потоку підвищує ціну акцій.

Грошовий потік, або Cash flow, = Чистий дохід (виручка) + Безготівкові витрати (такі як амортизаційні відрахування).

Готівка (гроші в касі, депозит у банку, чеки, грошові перекази), прості акції, державні облігації та інші ходові цінні папери (наприклад, векселі) – це фінансові (оборотні) активи підприємства, які можуть бути закладені під заставу як гарантія сплати боргу і тим самим забезпечити ліквідність і платоспроможність підприємства.

Менеджер повинен вкладати гроші з найменшим ризиком. Фінансовим менеджерам потрібно знати, коли треба мобілізувати оборотний капітал, як керувати активами, що приведе до підвищення цін на звичайні акції підприємства.

Щоб забезпечувати платоспроможність підприємства, потрібен аналіз циклу його ділової активності, який допоможе фінансовому менеджеру заощаджувати кошти, запобігати затоварюванню, підтримувати виробничі потужності на належному рівні. Урахування ділової активності дає змогу краще керувати виробництвом та оперувати запасами, щоб устигати за змінами в бізнесі. Коли загальна ділова активність зростає, підприємство збільшує свої капітальні вкладення у виробництво товарів; коли спад, воно згортає свою діяльність.

Кредитори завжди до певної міри скорочують фінансову діяльність фірми, а саме – обмежують виплату дивідендів за умови наявних низьких прибутків або ж примушують підтримувати ліквідність підприємства на певному рівні, аби гарантувати повернення боргів.

Велика кредиторська заборгованість збільшує рівень фінансового ризику і змушує сплачувати визначені за зобов’язаннями гроші. Разом з тим, значна кількість випущених в обіг цінних паперів (активу) може зменшити дохід на акцію (пасив).

Урахування ринкової пропозиції акцій підприємства пов’язане з контролем рівня його витрат на виробництво, де найголовнішим є підтримання витрат на такому рівні, щоб можна було встановити конкурентоспроможні ціни на товари й послуги.

Закупівля сировини за низькими цінами зменшує витрати на виробництво та підвищує конкурентоспроможність товарів. І навпаки, якщо гроші вже вкладено, а попит не зростає, як передбачалося, то даремно нагромаджувати запаси товарів і сировини, неповністю використовувати виробничі потужності підприємства.

Підприємства можуть використати статистичні дані для визначення часу змін ділової активності, а отже – з’ясувати, коли краще вкладати гроші або брати в борг, коли погасити борг або збільшити капітал і розширити виробничі потужності. За допомогою статистики підприємства можуть передбачити сезонні зміни в обсязі продажу, скористатись інформацією для вчасного фінансування своїх тимчасових потреб, своєчасно закупити сировину, ефективніше керувати процесом нагромадження запасів.

Питання для самоконтролю:

1. Які активи називаються нефінансовими?

2. Якими методами визначається потреба у грошових коштах?

3. Як визначається оборотність грошей?

4. Як класифікується дебіторська заборгованість?

5. Як визначається оборотність дебіторської заборгованості?

6. Що являє собою грошовий потік?

Тема 5

СТАТИСТИКА ЕНЕРГЕТИЧНОГО ТА ВИРОБНИЧОГО УСТАТКУВАННЯ

Питання:

1. Класифікація устаткування підприємства.

2. Статистичне вивчення виробничого устаткування. Показники використання устаткування за його кількістю.

3. Баланс робочого часу устаткування.

4. Статистичні показники використання виробничого устаткування.

Мета: ознайомлення з методикою статистичного вивчення використання енергетичного та виробничого устаткування.

1. Класифікація устаткування підприємства

Все обладнання ділиться на наявне, встановлене і діюче (рис. 5.1).

Рис. 5.1 Види устаткування

2. Статистичне вивчення виробничого устаткування. Показники використання устаткування за його кількістю.

Статистика розпочинається з встановлення питомої ваги діючого устаткування в наявному і встановленому обладнанні, що дозволяє встановити резерви збільшення, випуску продукції за рахунок максимального завантаження всього наявного обладнання.

Показники ступеня залучення обладнання у виробництво:

– коефіцієнт використання наявного устаткування – відношення кількості діючого устаткування до кількості наявного;

– коефіцієнт використання встановленого устаткування – відношення кількості діючого обладнання до кількості встановленого;

– зміна випуску товарної продукції за рахунок невстановленого устаткування – добуток вартості невстановленого устаткування на плановий рівень фондовіддачі активної частини ОВФ.

По групам однорідного обладнання розраховується зміна об’єму виробництва продукції за рахунок його кількості, екстенсивного і інтенсивного використання за наступною формулою:

ВП = К_обл × Д × К_зм × Т_зм × ВП_год ,

де ВП – випуск продукції;

К_обл – кількість однорідного обладнання, шт.;

Д – кількість днів роботи одиниці обладнання, днів;

К_зм – коефіцієнт змінності роботи обладнання;

Т_зм – середня тривалість зміни, годин;

ВП_год – виробіток продукції в 1 верстато-годину на однорідному обладнанні, грн.

Також можна використовувати наступні формули:

,

,

,

де В_год – загальна кількість відпрацьованих верстато-годин;

ВП_год – виробіток продукції в 1 верстато-годину;

К_обл – кількість обладнання;

ВП_в – випуск продукції на один верстат;

Г – кількість годин роботи в середньому на один верстат.

Розрахунок впливу цих факторів можна здійснювати способами елімінування.