3. Абсолютна монархія

Абсолютна (необмежена) монархія– це такий різновид монархії, за якого влада глави держави - монарха не визначається й не обмежується законом, передусім конституцією. Це ключова юридична ознака абсолютної монархії. Серед іншихознакцієї форми правління можна назвати такі:

1) єдиним законотворчим центром є глава держави-монарх. Парламент в європейському розумінні як представницький орган, що вільно обирається і акти якого мають вищу юридичну силу, – відсутній;

2) відсутня конституція як основний закон, котрий би визначав (і обмежував) повноваження вищих органів державної влади, поділяв функціонально їх юрисдикцію та закріплював недоторканість прав людини;

3) монарх є також главою виконавчої і судової влад, має установчу владу, тобто право зміни державного ладу;

4) органи державної влади складають централізовану ієрархічну систему;

5) абсолютна монархія опирається на недемократичний політичний режим (у Саудівській Аравії, до прикладу, лише спроба створення політичної партії передбачає кримінальне покарання у вигляді смертної кари).

Практично всі європейські монархії пройшли період абсолютизму. Абсолютна монархія характерна загалом для останнього етапу розвитку феодалізму, коли завершується процес формування сучасних централізованих держав (наприклад Франція з 1614 до 1789 року). Російська монархія може вважатися абсолютною до початку ХХ століття (1905 р.), коли вперше в її історії були юридично сформульовані права людини і вперше був обраний і став функціонувати законодавчий орган – Державна дума.

Зараз до абсолютних належать в першу чергу монархії Близького Сходу. У деяких з них, до слова, в 90-роках розпочалися конституційні перетворення. Наприклад, у 1992 р. в Саудівській Аравії королем було схвалено три документи, які модифікували державний лад цієї країни: Основоположна система правил, Декрет про утворення Консультативної ради та Декрет про утворення регіональних рад. Основоположні правила змінюють функціонуючу систему престолоспадкування. Зараз кандидатура спадкоємця престолу має бути підтримана своєрідною “виборчою колегією”, котра складається з представників правлячої династії, які мають титул принца (всього близько 500 чоловік). За королем, однак, зберігається право змістити в будь-який час спадкоємного принца і висунути на його місце іншу кандидатуру. Створена іншим декретом Консультативна рада в деякій мірі обмежила нормотворчі можливості Уряду. Вона складається з 61 члена, котрі призначаються королем із числа представників ділової, наукової і релігійної еліти країни, і наділена правом обговорювати урядову політику та пропонувати монарху проекти нормативних актів.

Проте, відзначимо, й наведені конституційні перетворення в цій країні не змінили абсолютного характеру монархічного правління.

4. Конституційна монархія

Поняття "конституційна монархія" означає обмеженість владної компетенції монарха юридично (конституцією) та інституційно (парламентом).

Ця форма правління характеризується такими юридичними ознаками:

а) владні повноваження монарха визначаються законом (конституцією) й обмежуються ним;

б) повноцінно функціонує парламент, який схвалює закони – правові акти вищої юридичної сили.

Конституційна монархія має два різновиди: парламентську та дуалістичну монархії.

Парламентська монархіязараз є поширеною формою правління, в тому числі в Західній Європі (Великобританія, Іспанія, Бельгія, Данія, Швеція тощо).

Основними юридичними ознакамипарламентських монархій є такі:

а) монарх є главою держави з переважно пред­ставницькими повноваженнями;

б) правові акти монарха не є дискреційними (здій­снюються за ініціативою уряду) і для набуття чинності потребують контрасигнації (скріплення підписом) з боку глави уряду або відповідного міністра; уряд відповідальний за правові акти монарха, проте останній не відповідає за діяльність уряду;

в) уряд формується депутатською більшістю парламенту з його складу; склад уряду відображає розкладку політичних сил у законодавчому органі після виборів;

г) уряд за свою діяльність відповідальний перед парламентом, що проявляється в такому:

- уряд цілком і кожний міністр роблять регулярні звіти про свою діяльність перед депутатами парламенту;

- діяльність уряду є об`єктом парламентського контролю (депутатські запити, слідчі комісії),

- парламент може застосувати крайній засіб за наслідками незадовільної оцінки ним діяльності уряду – вираження вотуму недовіри, що має наслідком відставку уряду загалом або конкретного міністра;

д) уряд може стати ініціатором розпуску парламенту та призначення монархом дострокових виборів.

Дуалістична монархіяяк різновид конституційної монархії має свої особливості:

а) уряд формується монархом і не обов`язково виражає парламентську більшість;

б) уряд політично відповідальний перед монархом, який очолює систему органів виконавчої влади;

в) монарх бере активну участь у законодавчому процесі, що проявляється перш за все у праві абсолютного вето.

Дуалістичні монархії були поширеними в XIX ст.: Австро-Угорщина за конституцією 1867 р., Німеччина за конституцією 1871 р.