5. Поняття республіки

Сучасна юридична наука розуміє під республікою таку форму правління, в якій вища влада належить виборним органам, які обираються на певний строк. З наведеного визначення можна вивести основні юридичні ознакикожної республіки:

а) вища державна влада належить органам, які формуються виключно шляхом виборів (вільних чи невільних – залежить від характеру державного режиму в країні);

б) правова форма глави держави у республіках виражається в одноосібному президенті, проте мають місце й винятки – в колишньому СРСР функції глави держави здійснював колегіальний орган у вигляді Президії Верховної Ради;

в) термін повноважень усіх вищих державних органів визначений законом. Закон же передбачає умови й процедуру дострокового припинення їх повноважень, а також строк, протягом якого мають бути проведені вибори цих органів чи призначення їх складу. Цей строк може бути визначений законом у різний спосіб: а) календарно (до певної дати); б) до настання певного юридичного факту (дії чи події), наприклад, “до закінчення військового стану”, “до досягнення 65-річного віку”; в) у часовому відрізку, наприклад, “парламент обирається строком на 4 роки”.

Республіканська форма правління сформувалася ще в античних осередках цивілізації – в Афінській і Римській державах. У феодальні часи вона зустрічається рідко – в італійських містах-державах, в Новгороді тощо. У новий час ця форма правління стала масовою. Кінець II світової війни прискорив цей процес: від монархічного правління відмовились Італія, Болгарія, Угорщина, Румунія та інші європейські країни.

Сучасні республіки традиційно поділяються на президентські, парламентські та змішані залежно від моделі розподілу державної влади між парламентом, урядом і судами. Провідний словацький вчений-теоретик права А. Брустл відстежує більше модифікацій республіканського правління: 1) “чиста “ президентська модель: 2) модель прем’єр-президент; 3) президентсько-парламентська модель; 4) парламентська модель з “президентом”; 5) “чиста” парламентська модель. Разом з тим цей дослідник справедливо завважує, що кожна з наведених моделей в принципі “вписується” в один із традиційних видів республіки.

Окремим різновидом цієї форми правління є так звана радянська республіка, де такий розподіл зовсім відсутній.

6. Президентська республіка

Президентська республіка як форма правління вперше була закріплена в конституції США 1787 р. З того часу й дотепер вона не знайшла поширення в розвинутих демократичних країнах. Так, зокрема, жодна з демократичних держав Західної Європи не має такої форми правління. Зате президентська республіка "прижилася" протягом ХХ століття в багатьох авторитарних країнах Латинської Америки, а останнім часом також у деяких посткомуністичних країнах (наприклад, у Російській Федерації).

Юридичними ознакамикласичної форми президентської республіки є:

1. Президент виступає не лише главою держави, а й головою виконавчої влади; у США, наприклад, президент є одночасно і главою уряду, проте в Росії є окрема посада прем`єр-міністра;

2. Президент грає домінуючу роль у процесі формування уряду порівняно з парламентом. Проте це не означає, що законодавчий орган зовсім не бере участі у процесі формування уряду. В США, до прикладу, члени уряду призначаються президентом “за згодою” Сенату – верхньої палати парламенту. Проте політична традиція цієї країни передбачає погодження Сенатом практично всіх кандидатур, запропонованих президентом на призначення на посади в уряді.

3. Уряд є відповідальним перед президентом за свою діяльність. Проте в США така “однобічність” уряду компенсується ефективним парламентським контролем за його діяльністю.

4. Президент обирається без участі парламенту – прямими виборами або колегією виборців. Такий спосіб отримання ним повноважень повинен підкреслити його “незалежний характер” від парламенту. В США, до прикладу, вибори Президента мають так званий “комбінований” характер, главу держави обирають виборщики, котрі, в свою чергу, обираються шляхом прямих виборів за списками кандидатів від одної з двох політичних партій.

5. Модель влади, визначена конституцією, не передбачає можливості для парламенту припинити свої повноваження достроково за рішенням президента чи уряду. У такий спосіб “врівноважуються” сильні позиції виконавчої влади у цій формі правління.

Сучасні президентські республіки посткомуністичних країн (Російської Федерації, Білорусі, Казахстану, Таджикистану, Туркменістану тощо) істотно відрізняються від американської моделі, виявляючи, поряд з цим, схожість із латиноамериканськими військовими режимами. Особливості таких “суперпрезидентських республік” порівняно з класич­ними зводяться до таких: 1) президент вправі у передбачених законом випадках прийняти рішення про дострокове припинення повно­важень парламенту; 2) укази президента не мають ознак підзаконного нормативного акту, діють паралельно з законами, а не на їх основі та для їх виконання; 3) інститут парламентаризму та суди не функціонують повноцінно в європейському смислі.