Теорії походження держави

На сьогодні в середовищі вчених-правознавців відсутні не лише єдині, а й навіть схожі погляди на проблему походження держави. Протягом свого розвитку людство нагромадило значний масив теоретичних уявлень у цьому напрямку. Сформувалися цілі наукові та світоглядні школи, кожна з яких акцентує увагу на тих чи інших факторах походження держави. Справедливо буде відзначити, що визнаним авторитетом у дослідженні різноманітних теорій походження держави і права вважається російський дослідник Кашаніна Т. В., котра виділяє 15 таких теорій. Розглянемо деякі з них, котрі найчастіше згадуються в дослідженнях цієї проблеми іншими вченими.

1. Іригаційна теорія

Автором цієї теорії виступає сучасний німецький учений К. Віттфогель (праця “Східний деспотизм”).

Почнемо з того, під час аналізу процесу виникнення перших державних утворень не можна не помітити очевидної закономірності – всі вони пройшли формування в долинах річок. До прикладу, в Стародавньому Єгипті, в якому спочатку на берегах Нілу проживали кочові племена, люди поступово переходили до осілого життя. Вони набували трудових навичок, навчалися враховувати в своїй діяльності щорічні паводки, розподіляти води Нілу на більш обширні території через будівництво каналів і водопідйомних споруд. Іригаційні роботи, виступаючи досить складними і трудоємкими, вимагали вмілої організації. Їх стали здійснювати спеціально для цього підготовлені люди, здатні своїм розумом охопити весь хід іригаційного будівництва, організувати виконання робіт, усунути можливі перешкоди в ході будівництва. Вважають, що саме ці організатори й стали згодом основою державного апарату. Отже, робився з цього висновок, – іригаційний фактор є найважливішим у процесі державотворення. Якщо додати до цього, що іригаційна система була основою життєдіяльності суспільства того часу, то слід визнати сенс у такому твердженні.

Схожий клімат існував і в Передній Азії, де виникло Вавілонське царство. Рівнина вздовж двох великих річок – Тігру і Євфрату – лише під кінець весни зволожується, а протягом багатьох місяців має місце дуже висока температура. Тому в цій місцевості також необхідною була величезна праця, щоб обернути болота і висохлий степ у цвітучі сади і ниви. Організувати все це могли лише фахівці, управлінці-чиновники, котрі, звичайно же, не брали безпосередньої участі у матеріальному виробництві.

Відзначимо, що основним недоліком цієї теорії є її локальний характер. Вона пояснює процес походження держави в регіонах з жарким кліматом, але не пояснює ходу цього процесу пізніше і в інших регіонах.

2. Патріархальна теорія

Дану теорію заснували Платон (праця “Держава”) і Аристотель (праця “Політика”). Автори орієнтувалися на досвід країни, де вони проживали. Процес створення держави у Стародавній Греції істотно відрізнявся від державотворення в стародавньосхідних деспотіях. На кам’янистій землі Греції хліб виростав погано, легше було займатися скотарством. Коли населення збільшилося необхідно було подумати про нове джерело харчування і люди повернули свій погляд на море. Море не лише давали продукти, через нього встановилися контакти з Єгиптом і Передньою Азією, з якими можна було здійснювати обмін продуктами. Важливо було вміло організувати власне виробництво і торгівлю з сусідніми народами. Займалися цим, як уже відзначалося, старійшини, глави рад старійшин, згодом вожді, які по мірі зростання населення ставали царями. Тому, на думку авторів теорії, в цьому регіоні Землі процес утворення держави пішов нібито за патріархальним типом, тобто розростання кровноспорідненої сім’ї, а вже цар ставав “батьком” (патріархом) всього народу.

У латинян (римлян) природні умови були ще суворішими і тому з самого початку в них роль старійшини була дуже великою. Із зростанням кількості населення і нестачею продуктів, коли необхідними стали захоплення і освоєння нових територій, вождів стали обирати. У Стародавньому Римі і пізніше зберігався високий соціальний статус “батьків” великих сімей.

Словом, відповідно до цієї теорії, держава – це продукт сім’ї, яка розрослася. Виступаючи первинною формою організованого суспільства, сім’я згодом ділиться, природнім шляхом розмножується. Але оскільки в людях закладена потреба в спілкуванні, а також під впливом економічних умов сім’ї, об’єднані віруваннями у спільне походження, об’єднуються в племена, союзи племен, народності, об’єднані вже й спільністю історичного минулого. В цьому ряді соціальних перетворень момент переходу до державного утворення буде тоді, коли втрачається почуття кровної родинності і створюється влада, позбавлена сімейної основи. Державна влада сама по собі є поступовим перетворенням влади батька, котра переходить у владу правителя, монарха.

Ця теорія можливо й не враховує багатовекторного характеру процесу утворення держави, але її виникнення – великий крок вперед, особливо якщо врахувати, що вона була створена в ІІІ ст. до народження Христа.