Види правовідносин.

Класифікація правовідносин здійснюється за підставами, подібними до класифікації правових норм:

1) з точки зору галузі права правовідносини поділяються на конституційні, трудові, адміністративні тощо.

2) за характером свого змісту правовідносини поділя­ються на:

а) загальнорегулятивні, які виникають на основі право­вих норм, гіпотези яких не містять вказівок на юридичні факти. Такі норми породжують у всіх адресатів однакові права або обов`язки без усяких умов і містяться, як правило, в законах (наприклад, конституціях);

б) регулятивні, які виникають на основі норми права і юридичних фактів (подіями і правомірними діями) або договору;

в) охоронні, які виникають на основі охоронних норм і правопорушень;

3) за кількісним складом учасників правовідносини бувають прості (лише між двома суб`єктами) та складні (між трьома і більше суб`єктами);

4) залежно від ступеня конкретизації учасників правовід­носини можуть бути відносними і абсолютними. У віднос­них конкретно визначені учасники (наприклад, продавець і покупець). В абсолютних же визначеною є лише сторона - це кожен, хто має обов`язок утримуватися від порушень суб`єктивного права (права власності, наприклад);

5) за характером обов`язку правовідносини поділяються на активні й пасивні. У правовідносинах активного типу обов`язок полягає у вчиненні позитивної дії, а пасивного типу - в утриманні від дій, заборонених правовими нормами;

6) залежно від розподілу прав і обов`язків між учасниками правовідносини поділяються на двосторонні та односторонні. Двосторонні правовідносини - це такі, в яких кожен із суб`єктів має і права, і обов`язки, а односторонні - коли учасники наділені або лише правами, або лише обов`язками.

Суб`єкти правовідносин.

Суб`єктами права називаються індивіди або організації, котрі на основі норм права можуть бути учасниками правовідносин, тобто носіями суб`єктивних прав і обов`язків (або правосуб`єктності). Правосуб`єктність складається з двох властивостей:

а) правоздатність - це здатність мати права і нести обов`язки. Правоздатність виникає з народженням особи і завершується смертю (визнанням особи померлою в судовому порядку);

б) дієздатність - це здатність власними правомірними і неправомірними діями (бездіяльністю) набувати прав і особисто нести обов`язки, в т.ч. юридичну відпо­відальність. Дієздатність виникає лише з досягненням особою певного віку (наприклад, цивільна дієздатність в Україні настає з досягненням 18-річного віку, а в разі вступу до шлюбу до досягнення цього віку - з моменту вступу до шлюбу. Фізичну особу неможливо позбавити правоздатності (а отже і правосуб`єктності), проте можна в судовому порядку обмежити чи позбавити її дієздатності.

Суб`єктиправовідносин класифікуються на кілька груп:фізичні особи (індивіди), юридичні особи, соціальні спіль­ноти, державні органи і держава в цілому.

Індивідияк учасники правовідносин також поділяються на кілька категорій: громадяни, іноземні громадяни, особи без громадянства, особи з подвійним громадянством. Правова дієздатність іноземців і осіб без громадянства є дещо вужчою, ніж у громадян (вони позбавлені деяких політичних прав і деяких обов`язків).

Юридичні особи- це організації, котрі мають відокрем­лене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, нести обов`язки, бути позивачем і відповідачем в суді. Право - і дієздатність юридичних осіб виникає з моменту із державної реєстрації або на підставі нормативного акту. Обсяг дієздатності юридичних осіб встановлюється в межах, визначених їх установчими документами або нормативними актами, на піставі яких вони створені.

Юридичні особи можна класифікувати за такою схемою:

1) державні юридичні особи, в тому числі владні (органи державної влади) й позавладні (державні установи, державні підприємства);

2) недержавні юридичні особи, а саме:

а) органи місцевого самоврядування;

б) прибуткові організації (різні організаційно-правові форми підприємницької діяльності);

в) неприбуткові організації (політичні партії, громадські та релігійні організації).

Соціальні спільності(народ, національна чи інша мен­шина, територіальна громада, трудовий колектив) виступають учасниками правовідносин лише у випадках, прямо передбачених нормативними актами. Наприклад, у правовідносинах, що випливають із Закону України "Про національні меншини" одним із учасників виступають національні меншини.

Держава в ціломусуб`єктом правовідносин буває досить рідко - переважно в міжнародно-правових відносинах, а за федеративного устрою також у відносинах з її суб`єктами.