3. Федеративна держава

Федерація(від лат.foedus – зв`язок) - це єдина союзна держава, котра складається з кількох державних утворень, об`єднаних для вирішення центральною владою спільних для всіх суб`єктів федерації завдань.

У кожній федеративній державі функціонують два рівня влади: федеральний рівень (центральна або союзна влада) і рівень учасника федерації (штату, провінції, землі тощо). До складу сучасних федерацій входить різна кількість суб`єктів: в США – 50, Австралії – 6, Австрії – 9, ФРН – 16, Індії – 25, Югославії – 2, Росії – 89 тощо.

Становлення федералізму в новітній історії бере початок з 1787 р., коли була прийнята Конституція США. У 1867 р. на основі британського Закону про Північну Америку виникла федеративна Канада, котра складалася тоді з трьох провінцій. У федерацію в 1874 р. перетворилася Швейцарія, що виникла, нагадаємо, в 1291 р. як Союз кантонів. Деякі ознаки федералізму мали вже перші конституції єдиної Німеччини (1871, 1919 рр.). Основний Закон ФРН 1949 р. створив механізм одної з класичних сучасних федерацій.

Федеративний устрій сучасних держав характеризується такими ознаками:

1) держава поділяється на складові частини (штати, наприклад), котрі мають деякі атрибути суверенітету: символіку, вищі державні органи, конституції тощо. Проте верховенство влади повністю залишається за єдиною федеративною державою, котра й володіє суверенітетом;

2) територія федерації складається з територій її суб`єктів. У цьому аспекті існує поняття "федеральний кордон" і поняття "кордону штату" (наприклад, в США);

3) федеральне законодавство (передовсім конституція) визначає межі законодавчої компетенції суб`єктів федерації. Федеральний устрій передбачає існування двох рівнів законодавства: на рівні федерації та на рівні суб’єктів за безумовного пріоритету норм федерального законодавства;

4) суб`єкти федерації позбавлені права виходу з складу федеративної держави, хоча такі спроби мають місце час від часу. У 1980 і 1995 роках, наприклад, у Канаді провінція Квебек через проведення референдуму двічі пробувала вийти з складу цієї федерації. Набагато більше подібних намагань не були настільки мирними й придушувалися військовим шляхом. У 1861-1865 рр. центральна влада в США ледве здолала спробу 10 південних штатів здійснити сецесію – розвалити федерацію через утворення своєї союзної держави. В 1994-1996 роках таку ж спробу вчинив один із суб`єктів Російської Федерації – Чеченська Республіка Ічкерія;

5) суб`єкти федерації позбавлені права самостійно виступати на міжнародній арені. Це означає, що вони не є суб`єктами міжнародних правовідносин;

6) фінансова і бюджетна системи федерацій мають централізований характер. Бюджетні доходи суб`єктів федерацій незначні й не йдуть у ніяке порівняння з федеральними;

7) збройні сили у всіх федераціях підпорядковані федеральному центру;

8) структура федеральних органів влади передбачає представництво в їх складі суб`єктів федерації. Верхня палата парламенту нерідко виконує саме таку роль. Наприклад, Сенат Конгресу США складається з 100 сенаторів, які з розрахунку по два від штату обираються шляхом прямих виборів. В Росії, до прикладу, верхню палату федерального парламенту формують за посадою керівники представницьких і виконавчих органів суб’єктів федерації (по два від суб’єкту);

9) установча влада в федераціях здійснюється, як правило, за участю суб`єктів федерації. Зокрема, це стосується внесення змін і доповнень до федеральної конституції.

З точки зору рівноправності суб`єктів федерації вони поділяються на симетричні (де суб`єкти мають однаковий правовий статус) і асиметричні (де суб`єкти нерівноправні).