Об`єкти правовідносин.

Об`єктом або предметом правовідносин є те, із-за чого суб`єкти права вступають до правовідносин. Іншими словами, це та реальна цінність, на використання або охорону якої направлені суб`єктивні права і юридичні обов`язки учасників правовідносин.

Об`єкти правовідносин класифікуються на такі види:

1) речі, тобто належні кому-небудь предмети. Правові норми визначають, чи можуть бути ті чи інші види речей бути об`єктом у конкретних правовідносин. Наприклад, в Україні вогнепальна зброя чи вибухівка не може стати предметом договору куплі-продажу з участю фізичних і недержавних юридичних осіб;

2) матеріальні об`єкти, котрі мають характер живих тканин (призначених, до прикладу, для трансплантації), так як вони не є і не можуть бути правом визначені як "речі";

3) визначені правом і зовнішньо виражені наслідки творчої інтелектуальної діяльності: твори науки, літератури, мистецтва;

4) особисті немайнові цінності особи, до яких належать право кожного на життя, здоров`я, особисту свободу, честь і гідність. Введення до правової системи України категорії "моральної шкоди", без сумніву, сприяло правовому захисту цих цінностей;

5) поведінка (дія або бездіяльність), яка є наслідком іншої регламентованої правом поведінки. Наприклад, на вимогу парламенту підконтрольний йому міністр звітується за свою діяльність.

Слід зауважити, що в юридичній літературі поширеною є думка, за якою в усіх випадках об`єктом правовідносин є поведінка суб`єктів, котра випливає з їх суб`єктивних прав і обов`язків. Наприклад, у договорі куплі-продажу об`єктом буде не сама річ (будинок, автомобіль тощо), а передача цієї речі і сплата за неї грошей. Такі погляди видаються все таки теоретично хибними, позаяк у них зовсім нівелюється відокремленість об`єкту від змісту правовідносин, тобто визначеного правовими нормами обсягу суб`єктивних прав і обов`язків учасників.

Суб`єктивне право.

Зміст правовідносин, як уже було сказано, складають суб`єктивні права й відповідні їм обов`язки. Зараз постараємося з`ясувати, що таке "суб`єктивне право", визначимо його ознаки і структуру.

Суб`єктивне право- це міра можливої поведінки, передбачена нормою права для уповноваженого учасника правовідносин, яка забезпечена юридичними обов`язками інших учасників. Термін "суб`єктивне" означає приналеж­ність права конкретному суб`єкту як учаснику правовід­носин. Суб`єктивне право закріплене в нормах об`єктив­ного права. Проте це не значить його похідного характеру. Права людини існують незалежно від їх формулювання в тексті нормативного акту, котрий впли­ває, звичайно, на їх форму.

Суб`єктивне право відіграє важливу роль у правовій системі, а саме: визначає вид і міру поведінки суб`єктів; дозволяє їм домагатися певних соціальних благ; виступає юридичною передумовою особистої свободи індивіда; служить формою опосередкування найважливіших інтере­сів громадян тощо.

Які основні ознакисуб`єктивного права?

1) Суб`єкт може користуватися ним на власний розсуд, тобто це міра можливої поведінки;

2) Зміст суб`єктивного права встановлюється нормами права і юридичними фактами;

3) Реалізація використання суб`єктивного права забезпе­чено виконанням обов`язку іншою стороною право­відносин;

4) Суб`єктивне право надається уповноваженій особі для задоволення її інтересів. Саме інтереси є стимулом до використання суб`єктивного права.

5) Дане право полягає не лише в можливості поведінки, а й в самій поведінці.

Структурасуб`єктивного права складна й включає до себе такі елементи-повноваження:

а) право на власні фактичні дії, спрямовані на використання корисних властивостей об`єкта права (наприклад, власник речі вправі використати її за прямим призначенням);

б) право на юридичні дії, на прийняття юридичних рішень (власник речі може її продати);

в) право на чужі дії, тобто право вимагати від іншої сторони виконання обов`язку;

г) право домагання, тобто право примусити іншу сторону виконати обов`язок через звернення до компетентного державного органу (суду). Наприклад, борг може бути стягнуто в судовому порядку.