- •Дніпропетровська державна фінансова академія
- •Змістовий модуль I Вступ до психології. Психіка, форми та рівні вияву психіки
- •Тема 1. Цілі та завдання психолого - педагогічної підготовки. Психологія та педагогіка як науки
- •1.2. Предмет, завдання і методи психології
- •1.3. Предмет, завдання і методи педагогіки
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2. Психіка та її розвиток План
- •2.1. Виникнення і становлення психіки в процесі біологічної еволюції
- •2.2. Розвиток психічних механізмів регуляції поведінки живих істот
- •2.3. Розвиток психіки в процесі історичного поступу людства
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3. Форми вияву психіки: психічні процеси, стани і властивості План
- •3.1. Основні форми психічного відображення
- •3.2. Психічні процеси
- •3.3. Психічні властивості особистості
- •3.4. Психічні стани
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4. Рівні вияву психіки: свідомий та несвідомий План
- •4.1. Психіка і свідомість
- •4.2. Поняття свідомості, психологічні характеристики свідомості
- •4. 3. Несвідоме, класи прояву несвідомого
- •4.4. Взаємодія свідомого та несвідомого
- •Питання для самоконтролю
- •5. 2. Темперамент, види темпераменту
- •5.3. Характер і його риси
- •5.4. Здібності особистості
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6. Розвиток особистості та „я- концепція” План
- •6.1. Загальні закономірності становлення та розвитку особистості
- •6.2. Нормальний розвиток особистості
- •6.3.Психолого - педагогічні закономірності онтогенезу людини
- •6.4. Фактори розвитку людини
- •6.5. Самосвідомість і я-концепція особистості
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7. Діяльність як форма активності особистості
- •7.1. Діяльність, психологічна структура діяльності
- •7.2. Основні види діяльності
- •7.3. Гра
- •7.4. Навчання
- •7.5. Праця як вид діяльності
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 8. Спілкування та міжособистісні стосунки. Педагогічне спілкування План
- •8.1. Спілкування як форма буття людей
- •8.2. Спілкування як обмін інформацією
- •8.3. Психологічний контакт. Психологія конфлікту
- •8.4. Спілкування як розуміння людьми один одного
- •8.5. Спілкування як міжособистісна взаємодія
- •8.6. Роль учителя в навчальному процесі
- •Питання для самоконтролю
- •9.2. Класична форма навчання, інші форми навчання
- •9.3. Напрями сучасної зарубіжної педагогіки
- •9.4. Технології навчання
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 10. Навчання та виховання – шляхи розвитку особистості План
- •10.1. Процес навчання
- •10.2. Закономірності і принципи навчання
- •10.3. Суть процесу виховання
- •10.4. Закономірності і принципи виховання
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 11. Управління та самоуправління навчальною діяльністю. План
- •11.1. Поняття управління, система освіти в Україні
- •11.2. Принципи управління навчальною діяльністю
- •11.3. Органи державного управління освітою в Україні
- •11.4. Державні нормативні документи, що визначають зміст освіти
- •Питання для самоконтролю
- •Список використаної літератури
Питання для самоконтролю
1. Виникнення та історичний розвиток свідомості людини.
2. Структура психіки.
3. Свідоме та несвідоме.
4. Класи прояву несвідомого
Змістовий модуль II
Психологія особистості. Особистість у діяльності і спілкуванні
ТЕМА 5.Особистість. Структура особистості
План
1. Сутність та співвідношення понятть "людина", "особистість", "індивід", "індивідуальність".
2. Темперамент, види темпераменту.
3. Характер і його риси.
4. Здібності особистості.
5.1. Сутність та співвідношення понятть "людина", "особистість", "індивід", "індивідуальність"
Особистість — це конкретний індивід з індивідуально виявленими своєрідними розумовими, емоційними, вольовими та фізичними властивостями. Особистість виникла і розвинулася у процесі суспільно-історичного розвитку людства, у процесі роботи. Належність особистості до певного суспільства визначає її психологічну та соціальну сутність. Особистість — соціальна істота, суб'єкт пізнання, активний діяч суспільного розвитку. Характерними ознаками особистості є її індивідуальність, під якою розуміють своєрідне, неповторне поєднання таких психологічних особливостей людини, як характер, темперамент, особливості перебігу психічних процесів (сприймання, пам'яті, мислення, мовлення, почуттів, волі), особливості її мотиваційної сфери, сприятливості.
Характерними ознаками особистості є також наявність у неї свідомості, використання спрямованості її діяльності.
Для розуміння природи особистості потрібно з'ясувати співвідношення цього поняття з іншими — людина, індивід, індивідуальність, суб'єкт.
Найбільш широким є поняття людина (Ното заріепз — хомо сапієнс — розумна істота).
Людина — істота природна, але біологічне в процесі історичного розвитку під впливом соціальних умов змінилося, набуло своєрідних специфічно людських особливостей.
Поняття індивід застосовується для одиничної природньої істоти, представника хомо сапієнс, який є продуктом філогенетичного та онтогенетичного розвитку. Тільки індивідуальні якості, тобто притаманні людині задатки, анатомо-фізіологічні передумови закладають підвалини створення особистості.
З'являючись на світ як індивід, людина включається в систему суспільних взаємовідносин і процесів, внаслідок чого здобуває особливу соціальну якість — вона стає особистістю. Це відбувається тому, що людина включається в систему суспільних зв"язків, виступає у якості суб'єкта – носія свідомості, яка формується і розвивається в процесі діяльності.
Важливими психологічними характеристиками особистості є:
Стійкість особистості. В поведінці, вчинках людини, системи його відношень, спрямованості, при всій її варіативності та залежності від конкретних життєвих ситуацій, спостерігається певна .смислова єдність, стрижневе утворення, постійність психічного складу. Це дає можливість передбачити поведінку людини.
Мінливість особистості проявляється у пластичності, здатності урахувати зміни життєвого середовища. Якщо людина втрачає цю здатність, то вона буде поводити себе неадекватно щодо обставин, які складаються.
Єдність особистості — результат складної інтеграції окремих частин, у ході якої кожна риса виявляється нерозривно пов'язаною з іншими. Кожна окрема риса проявляє своє значення в залежності від її співвідношення з іншими рисами особистості.
Активність особистості — проявляється як в загальному життєвому тонусі "людини", в кількості "житттєвої енергії", у ступені інтенсивності докладених зусиль, так в і її спрямованості.
В основі системної психологічної структури особистості покладені три базових виміри:
1. соціально-психолого-індивгдуально-вертикальний (спілкування, спрямованість, характер, самосвідомість, досвід, інтелектуальні процеси, психофізіологічні якості);
2. діяльнісно-горизонатальний (компоненти: потребомотиваційні, інформаційно-пізнавальні, цілеутворюючі, результативні, емоційно-почуттєві);
3. генетична-віковий (задатки, здібності).
Всі ці властивості особистості у своєму становленні, розвитку та прояві взаємопов'язані між собою та тією чи іншою мірою взаємообумовлені.
Індивідуально -психологічні особливості особистості та їх вплив на ефективність діяльності
Щоденні спостереження показують, що одні люди відзначаються врівноваженістю, діють стримано, не виявляють своїх почуттів; інші ж при аналогічних обставинах відразу спалахують, нервуються з приводу незначних подій. Одні емоційно вразливі, все сприймають близько до серця, почуття їх виявляються сильними і довготривалими, інші ж спокійно ставляться до навколишніх подій, емоції їх менш інтенсивні, неглибокі й нетривалі.
Є люди, які легко пристосовуються до змін в умовах життя, інші ж навпаки. Деякі люди відзначаються стійкістю настроїв, а в інших вони нестійкі. Різним буває і індивідуальний темп перебігу психічної діяльності. Ці особливості людей виявляються в їх практичній і розумовій діяльності. Вони знаходять своє виявлення навіть у їх ході (одні ходять швидко, поквапливо, інші - повільно, спокійно) і в мові (в одних, наприклад, вона спокійна, рівна, стримана, повільна, а в інших жвава, емоційна, швидка).
Народна спостережливість давно помітила ці індивідуальні особливості людей, зафіксувавши їх у численних епітетах, прислів'ях, приказках, які характеризують різну вдачу людей (швидких, млявих, неповоротких, палких, гарячих, холодних, мовчазних, балакучих та ін.).