Питання для самоконтролю

1. Виникнення та історичний розвиток свідомості людини.

2. Структура психіки.

3. Свідоме та несвідоме.

4. Класи прояву несвідомого

Змістовий модуль II

Психологія особистості. Особистість у діяльності і спілкуванні

ТЕМА 5.Особистість. Структура особистості

План

1. Сутність та співвідношення понятть "людина", "особистість", "індивід", "індивідуальність".

2. Темперамент, види темпераменту.

3. Характер і його риси.

4. Здібності особистості.

5.1. Сутність та співвідношення понятть "людина", "особистість", "індивід", "індивідуальність"

Особистість — це конкретний індивід з індивідуально виявленими своєрідними розумовими, емоційними, вольовими та фізичними властивостями. Особистість виникла і розвинулася у процесі суспільно-історичного розвитку людства, у процесі роботи. Належність особистості до певного суспільства визначає її психологічну та соціальну сутність. Особистість — соціальна істота, суб'єкт пізнання, активний діяч суспільного розвитку. Характерними ознаками особистості є її індивідуальність, під якою розуміють своєрідне, неповторне поєднання таких психологічних особливостей людини, як характер, темперамент, особливості перебігу психічних процесів (сприймання, пам'яті, мислення, мовлення, почуттів, волі), особливості її мотиваційної сфери, сприятливості.

Характерними ознаками особистості є також наявність у неї свідомості, використання спрямованості її діяльності.

Для розуміння природи особистості потрібно з'ясувати співвідношення цього поняття з іншими — людина, індивід, індивідуальність, суб'єкт.

Найбільш широким є поняття людина (Ното заріепз — хомо сапієнс — розумна істота).

Людина — істота природна, але біологічне в процесі історичного розвитку під впливом соціальних умов змінилося, набуло своєрідних специфічно людських особливостей.

Поняття індивід застосовується для одиничної природньої істоти, представника хомо сапієнс, який є продуктом філогенетичного та онтогенетичного розвитку. Тільки індивідуальні якості, тобто притаманні людині задатки, анатомо-фізіологічні передумови закладають підвалини створення особистості.

З'являючись на світ як індивід, людина включається в систему суспільних взаємовідносин і процесів, внаслідок чого здобуває особливу соціальну якість — вона стає особистістю. Це відбувається тому, що людина включається в систему суспільних зв"язків, виступає у якості суб'єкта – носія свідомості, яка формується і розвивається в процесі діяльності.

Важливими психологічними характеристиками особистості є:

Стійкість особистості. В поведінці, вчинках людини, системи його відношень, спрямованості, при всій її варіативності та залежності від конкретних життєвих ситуацій, спостерігається певна .смислова єдність, стрижневе утворення, постійність психічного складу. Це дає можливість передбачити поведінку людини.

Мінливість особистості проявляється у пластичності, здатності урахувати зміни життєвого середовища. Якщо людина втрачає цю здатність, то вона буде поводити себе неадекватно щодо обставин, які складаються.

Єдність особистості — результат складної інтеграції окремих частин, у ході якої кожна риса виявляється нерозривно пов'язаною з іншими. Кожна окрема риса проявляє своє значення в залежності від її співвідношення з іншими рисами особистості.

Активність особистості — проявляється як в загальному життєвому тонусі "людини", в кількості "житттєвої енергії", у ступені інтенсивності докладених зусиль, так в і її спрямованості.

В основі системної психологічної структури особистості покладені три базових виміри:

1. соціально-психолого-індивгдуально-вертикальний (спілкування, спрямованість, характер, самосвідомість, досвід, інтелектуальні процеси, психофізіологічні якості);

2. діяльнісно-горизонатальний (компоненти: потребомотиваційні, інформаційно-пізнавальні, цілеутворюючі, результативні, емоційно-почуттєві);

3. генетична-віковий (задатки, здібності).

Всі ці властивості особистості у своєму становленні, розвитку та прояві взаємопов'язані між собою та тією чи іншою мірою взаємообумовлені.

Індивідуально -психологічні особливості особистості та їх вплив на ефективність діяльності

Щоденні спостереження показують, що одні люди відзначаються врівноваженістю, діють стримано, не виявляють своїх почуттів; інші ж при аналогічних обставинах відразу спалахують, нервуються з приводу незначних подій. Одні емоційно вразливі, все сприймають близько до серця, почуття їх виявляються сильними і довготривалими, інші ж спокійно ставляться до навколишніх подій, емоції їх менш інтенсивні, неглибокі й нетривалі.

Є люди, які легко пристосовуються до змін в умовах життя, інші ж навпаки. Деякі люди відзначаються стійкістю настроїв, а в інших вони нестійкі. Різним буває і індивідуальний темп перебігу психічної діяльності. Ці особливості людей виявляються в їх практичній і розумовій діяльності. Вони знаходять своє виявлення навіть у їх ході (одні ходять швидко, поквапливо, інші - повільно, спокійно) і в мові (в одних, наприклад, вона спокійна, рівна, стримана, повільна, а в інших жвава, емоційна, швидка).

Народна спостережливість давно помітила ці індивідуальні особливості людей, зафіксувавши їх у численних епітетах, прислів'ях, приказках, які характеризують різну вдачу людей (швидких, млявих, неповоротких, палких, гарячих, холодних, мовчазних, балакучих та ін.).