6.3.Психолого - педагогічні закономірності онтогенезу людини

Онтогенез - це індивідуальний розвиток організму від зародження до кінця життя.

Онтогенез людини це цілісний процес становлення людини як організму, як свідомої суспільної істоти і як особистості.

Сутністю цього процесу є розвиток. Під розвитком людини розуміють ті зміни, які з часом відбуваються у будові тіла, мисленні, поведінці людини в результаті біологічних процесів в організмі і впливів навколишнього середовища.

Психічний розвиток дитини - це індивідуальна історія розвитку її відчуттів, сприймань, уявлень, думок, почуттів, прагнень та інших відображень об'єктивної дійсності, становлення "суб'єктивного світу" особистості, її свідомості. В цій історії є спільні риси з історичним розвитком людської свідомості. Дитина йде від несвідомого до свідомого стану, від незнання до все глибшого і повнішого пізнання об'єктивної дійсності, від безпосереднього, безсловесного відображення її предметів і явищ до опосередкованого, здійснюваного з допомогою мови, розкриття їх зв'язків і відношень.

Традиційно прийнято розділяти життєвий цикл на 4 великих періоди:

- пренатальний (внутріутробний);

- дитинство;

- отроцтво;

- зрілість (дорослість).

У свою чергу кожний з цих етапів складається з кількох стадій, які мають ряд характерних особливостей.

Пренатальний період

У середньому триває 266 днів і складається з трьох стадій, які відповідають різним формам розвитку від запліднення яйцеклітини до народження дитини.

а) передзародкова стадія триває 2 тижня. Вона відповідає розвитку заплідненого яйця (зіготи) під час його переміщення у матку і прикріплення в її стінку аж до утворення пупкового канатику.

б) зародкова стадія (ембріональна) - період з початку 3-го тижня після запліднення до кінця 2-го місяця розвитку. На цій стадії відбувається анатомічна і фізіологічна диференціація різних органів.

в) стадія плоду - починається з 3-го місяця розвитку і триває до пологів. У цей час відбувається розвиток органів і систем, потрібних для життя після народження. Здатність до життя у повітряному середовищі виникає на поч. 7-го місяця розвитку. Ось чому з цього часу плід нерідко називають дитиною.

ІІ.Дитинство. Включає три стадії:

а) перше дитинство - перші три роки - це період розвитку функціональної незалежності і мови.

б) друге дитинство - з 3 р. до 6 р. - розвиток особистості дитини і когнітивних процесів.

в) трете дитинство з 8р. до 12р. - відповідає шкільному віку і включенню дитини у соціальну групу.

Початок статевого дозрівання - це кінець дитинства

ІІІ. Отроцтво

а) пубертатний період - відповідає початку статевого дозрівання і триває - до 15-ти або 16-ти років. У цей час під впливом конституційних змін у підлітка формується нове уявлення про самого себе.

б) ювенальний період - з 16 р. до 18-20 рр. - пристосування юнаків обох статей до сім'ї, школи і середовища однолітків.

Юності властиве почуття психологічної незалежності, хоча людина ще не встигла взяти на себе ніяких соціальних обов'язків.

IV. Зрілість

Дещо довільно розділяють на три стадії:

а) стадія ранньої зрілості - з 20 р. до 40 р. - вступ в інтенсивне особисте життя і професійну діяльність. Період найвищої продуктивності.

б) зрілий вік - 40-60рр. характеризується стабільністю і продуктивністю, особливо у професійному і соціальному відношенні.

в) 60-65 до 75р. завершуючий період зрілості, супроводжується відходом від активного життя. Після 75р. - похилий вік.

Розвиток відбувається у трьох сферах, фізичній, когнітивній і психосоціальній.

Фізична сфера розвитку - це ріст і зміна тіла і органів людини, зміна структури мозку, сенсорних можливостей та моторних навичок.

Когнітивна сфера розвитку - це зміни, що відбуваються у сприйманні, пам'яті, уяві, мовленні, мисленні, вирішенні проблем.

Психосоціальна сфера розвитку - це зміни особистості та міжособистих відносин, тобто "Я-концепції" та соціальних навиків, стилю поведінки та соціальної взаємодії.

Розвиток усіх трьох сфер відбувається одночасно і у тісному взаємозв'язку та взаємозалежності. Разом з тим загальний розвиток характеризується нерівномірністю, у ньому виділяються періоди відносної стабільності, коли відбуваються в основному еволюційні зміни і складні перехідні кризові періоди, коли відбувається різка докорінна перебудова як "внутрішнього" психічного змісту, так і системи "зовнішніх" відносин. Відносно стабільними вважаються періоди від 3,5-4рр. - до 5-6 років; 8-10 років; 16-17 років.

Кризові періоди - 1 рік; 3 роки; 7 років; 13 років.

У процесі розвитку виділяються також особливі сенситивні періоди, коли проявляється підвищена чутливість людини до тих чи інших чинників.

Кожна функція в ході свого розвитку проходить сенситивний період з найбільшою інтенсивністю розвитку, але в цей самий період ця функція є найуразливішою для шкідливих впливів.

Наприклад, у дошкільному віці у сенситивному періоді знаходиться довільна моторика.

Періодом формування фразового мовлення є вік від 2 до 3 років. У цей час відбувається бурхливе нагромадження словникового запасу, засвоєння основних лексико-граматичних конструкцій. Водночас, психічні травми, а іноді і соматичні захворювання, які дитина перенесла у цей період, можуть викликати заїкання.

У віці 5-7 рр. відбувається формування основних морально-етичних орієнтацій. Дитина протягом цього періоду засвоює навички довільної регуляції емоцій і впливи шкідливих факторів у цей період можуть сприяти виникненню органічної психопатії. Тоді в дитини проявляються психопатичні особливості характеру: дратівливість, схильність до раптових коливань настрою тощо.

У молодшому шкільному віці відбувається становлення логічного мислення. У дитини формуються поняття про збереження числа, маси, об'єму, автоматизуються навички читання та письма. Недорозвиток якої-небудь часткової функції, що унеможливлює засвоєння даного обсягу знань, соціальна та педагогічна занедбаність, тощо можуть призвести до недостатності або затримки формування логічного мислення, функції прогнозування.

У підлітковому віці відбувається складна гормональна перебудова організму і разом з тим розвивається ряд важливих функцій.

У сфері мислення - розвиток логічно-абстрактного мислення, здатність встановлювати віддалені зв'язки.

У сфері емоцій - проходження стадії платонічного кохання; розширення кола почуттів і емоцій:

У сфері мотивації - зміни головних мотивів діяльності, формування самостійної оцінки, шкали цінностей, вирішення проблем спілкування з однолітками та встановлення дорослого стереотипу стосунків з батьками. Внаслідок значної різноманітності функцій, несприятливі соціальні впливи та соматичні захворювання в цей період призводять до різноманітних відхилень. Недостатня допомога від дорослих при формуванні світоглядних установок може призвести до тяжких криз втрати сенсу життя, "метафізичної інтоксикації".

Корисним для нормального розвитку у цей період є певний розрив зв'язків з батьками, перегляд їх цінностей, встановлення індивідуальних стереотипів стосунків з навколишніми. Затримки чи порушення цього етапу ведуть до формування інфантильної і недостатньо соціальне адаптованої особистості.

Слід урахувати, що крім сензитивних періодів розвитку окремих функцій, існують етапи, які мають велике значення для розвитку людини в цілому. В ці моменти більшість психофізичних систем й загальний баланс функцій організму нестійкий. Це 0-3 р. та 11-15 рр.