5. 2. Темперамент, види темпераменту

Індивідуальні особливості людини, що виявляються в певній збудливості, емоційній вразливості, врівноваженості і швидкості перебігу її психічної діяльності, називаються темпераментом. Він являє собою динамічну характеристику поведінки людини.

Темперамент - це сукупність типологічних особливостей людини, яка проявляється у динаміці її психічних процесів: у швидкості і силі її реакцій, в емоційному тонусі її життєдіяльності.

Наявність індивідуальних відмінностей в перебігу психічної діяльності людей привернула до себе увагу вчених ще в стародавні часи. Давньогрецький лікар Гіпократ (460-377 рр. до н.е.) зробив першу спробу з'ясувати, чим зумовлюються індивідуальні відмінності в поведінці людей. За Гіпократом, усі тіла складаються з одних і тих самих стихій. Переважання однієї з чотирьох стихій становить темперамент.

Його послідовник - римський лікар Клавдій Гален (II ст. до н.е.) розробив першу типологію темпераментів, відому й сьогодні. Фізіологічну основу темпераменту Гален пов'язував з тією чи іншою пропорцією чотирьох основних рідин, що циркулюють в організмі та складають його природу: крові, слизу, жовтої і чорної жовчі. Переважання в тілі крові (лат. сангвіс) є основою сангвінічного темпераменту; слизу (флегма) - флегматичного, жовтої жовчі (холе) - холеричного; чорної жовчі (мелане холе) - меланхолійного.

Теорія темпераментів Ппократа-Галена домінувала довгий час в історії наукової думки, хоча вона й не давала правильного пояснення фізіологічних основ темпераментних властивостей людини. Пізніше неодноразово робились спроби дати інше пояснення матеріальних основ темпераментів. Ці основи вчені намагались знайти в морфологічних ознаках черепа, в товщині шкіри, нервових волокон, будові кровоносних судин, в обміні речовин, в залозах внутрішньої секреції, в особливостях будови організму, його конституції та ін.

Видатна заслуга у вивченні темпераменту належить І.Павлову (1849-1936). За І.Павловим, темперамент є найзагальніша характеристика кожної окремої людини, найголовніша характеристика її нервової системи, а ця остання накладає той чи інший відбиток на всю діяльність кожного індивідуума.

Істотною рисою вчення Павлова про фізіологічні основи темпераментів є те, що ці основи він вбачає в особливостях функціонування кори великих півкуль головного мозку, її у мовно-рефлекторної діяльності. Павлов довів, що нервові процеси в корі великих півкуль і є органом найскладніших відношень організму до зовнішнього світу; вони характеризуються певними властивостями, які в своєму поєднанні і утворюють типи нервової системи або типи вищої нервової діяльності. Такими властивостями е сила (або слабкість) процесів збудження і гальмування, їх врівноваженість (або переважання одного з них над іншими) і їх рухливість (чи інертність). Ці властивості поєднуються у різних індивідів різноманітними способами.

На основі експериментальних даних Павлов встановив наявність чотирьох основних типів нервової системи.

1. Сильний, врівноважений ("нестримний") тип нервової системи, якому властиві сильні процеси, але без залежної пропорції, без врівноваження; обидва процеси сильні, але гальмування відстає, переважає збудження.

2. Сильний, врівноважений, рухливий тип (процес збудження добре балансується з процесом гальмування).

3. Сильний, врівноважений, малорухливий ("інертний") тип.

4. Слабкий тип, що характеризується слабкістю як процесів збудження, так і гальмування.

Ці типи вищої нервової діяльності, на думку Павлова, відповідають чотирьом темпераментам:

Сангвінік - володіє сильним врівноваженим типом нервової системи; Холерик - сильним, але неврівноваженим типом нервової системи; Флегматик - сильним врівноваженим, але інертним типом нервової системи;

Меланхолік - слабким типом нервової системи.

В той час, як загальні типи нервової системи проявляються переважно в динаміці перебігу психічної діяльності, специфічно людські типи (художній, мислительний, і середній) знаходять свій вияв у способі відображення дійсності.

Отже, види темпераменту - це фундамент індивідуальності, який закладається ще до народження. Основу темпераменту складають властивості нервової системи. Типи темпераменту, за Павловим, однакові у тварин і людей. З іншого боку, темперамент - це спосіб розподілу життєвої енергії. Якості темпераменту - найбільш стійкі, притаманні людині від народження. Проявляються вони як зовнішні реакції на подразнення і стимули.

У нормальних умовах темперамент впливає лише на стиль діяльності і не позначається на результатах. Екстремальна ситуація, що вимагає додаткової енергії, змінює і результати діяльності (ситуації відповідальності, конкуренції, конфлікту).

Доведено, що тип темпераменту залежить від спадковості, проте окремі показники темпераменту можуть змінюватися залежно від умов навчання, виховання та життєдіяльності людини.

Під впливом зовнішнього середовища тип темпераменту загострюється чи пом'якшується. Наприклад, якщо жваві рухливі діти живуть одноманітно, безрадісно, вони можуть сформуватись боязкими, неврівноваженими, нерішучими. Спокійна обстановка зменшує природну збудливість, дратівливість, нестриманість.

Дитина має завжди більш слабку нервову систему, ніж дорослий. Загалом тип темпераменту найвиразніше проявляється у поведінці особистості у юності.

Алкоголізм теж змінює тип темпераменту.

Темперамент людини певним чином позначається на її життєдіяльності. Зокрема типом темпераменту визначається швидкість виникнення психічних процесів та їх стійкість (наприклад, швидкість сприймання, тривалість концентрації уваги, швидкість моторних реакцій тощо); психічний темп і ритм, інтенсивність життєдіяльності (активність вольового зусилля, глибина переживань, інтроверсія-екстраверсія тощо).

Темперамент тісно пов'язаний з особливостями спілкування людини з оточуючими. З цієї точки зору холерик - людина активна, він не пристосовується до середовища, а намагається середовище пристосувати до себе. Для нього характерно виділятися із соціального оточення, "підкоряти" людей собі.

Сангвінік також відрізняється активністю, він легко пристосовується до будь-якого оточення, до будь-яких змін. Оптиміст, легко вступає в контакт з людьми. У нього завжди є надія на краще майбутнє.

Меланхоліки і флегматики - люди пасивні, вони успішно пристосовуються лише у вузькому колі оточуючих (сім'я, коло товаришів) і майже не потребують великого.

Визначити тип темпераменту особи можна за поведінкою. І.Павлов, характеризуючи сангвініків, писав, що сангвінік - гарячий, дуже продуктивний діяч, але тільки тоді, коли в нього багато цікавих справ, тобто є постійне збудження. Коли ж таких справ немає, він нудьгує, стає млявим. Нервові процеси у сангвініка дуже рухливі, що зумовлює швидку зміну збудження і гальмування. Для нього характерні легкість і швидкість виникнення нових почуттів та емоційних станів (горя, радості, ненависті, приязності тощо), які швидко змінюють одні одних і в пам'яті зберігаються недовго. Як правило, людина з цим темпераментом має гнучкий розум, дотепна. Вона легко пристосовується до умов життя, товариська, швидко знаходить контакт із людьми і може підтримати настрій у колективі. Сангвінік охоче береться до живої справи, але не завжди доводить її до кінця, може втратити інтерес до неї, особливо якщо ця справа вимагає терпіння і тривалої кропіткої праці.

Особи холеричного темпераменті відрізняються підвищеною рухливістю, неврівноваженістю в поведінці, діях і вчинках. Вони, як правило, агресивні, запальні, прямолінійні у стосунках з іншими людьми, енергійні в діяльності. І.Павлов відзначав, що це бойовий тип, завзятий, він легко і швидко пристосовується. Люди з цим типом темпераменту відзначаються різкою зміною почуттів, які характеризуються глибиною і супроводжуються емоційними переживаннями, що завжди знаходять зовнішній вияв у міміці, жестах, швидкій мові. Люди з цим темпераментом продуктивні за умови неодноманітної роботи, де треба швидко приймати рішення, ризикувати, проявляти ініціативу.

Люди з флегматичним темпераментом спокійні, врівноважені, наполегливі і завзяті трудівники, вони спокійні і холоднокровні. За будь-яких умов їх вивести з себе практично неможливо. Флегматик у стосунках з людьми у міру товариський, настрій його завжди рівний і відзначається стійкістю, мова і міміка у нього невиразні. Працездатний, ніколи не витрачає марно сил, координує їх наперед; справу звичайно доводить до кінця, нову інформацію засвоює повільно, але грунтовно. Йому важко переключитись з однієї діяльності на іншу, важко пристосовується до нових умов.

Для меланхоліків характерна дуже висока емоційна чутливість, вони дуже вразливі, швидко втомлюються. Рухи в них сповільнені. Емоційні переживання меланхоліків характеризуються великою глибиною, вони дуже вразливі, нерішучі, важко переживають невдачі, кожну з них сприймають як особисту трагедію. Меланхоліки відлюдьку ваті, часто ніяковіють, почувають себе незручно, відчувають розгубленість і нерішучість.

Темперамент не визначає здібностей людини, але виявляється в стилі діяльності і взаєминах в колективі, що може позначитись на професійному успіху. Кожен темперамент має свої позитивні і негативні сторони. Кінцева продуктивність праці не залежить від темпераменту - люди з різними темпераментами приходять до кінцевого результату своїм шляхом. Наприклад, сильні типи мало часу приділяють підготовчому етапу справи, а слабкі - навпаки. Слабкі краще виконують монотонну роботу, а сильні - ні.

Думаючи про свій темперамент і темперамент інших людей, треба мати на увазі дві головні обставини. По-перше, "чисті" темпераменти зустрічаються дуже рідко. Частіше у людини зустрічаються риси різних типів, хоча переважають властивості якогось одного. По-друге, не можна плутати властивості темпераменту і риси характеру. Чесним, добрим, привітним, сміливим, чи навпаки, брехливим, злим, грубим, боязливим, жорстоким можна бути при будь-якому темпераменті. Правда, проявлятися ці риси у людей з різними темпераментами будуть по-різному. Крім того, на базі певних темпераментів одні риси формуються легше, а інші - важче.