1.3. Предмет, завдання і методи педагогіки

Педагогіка - це сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання, освіти.

Вивчення педагогіки визначається об'єктивною потребою у підготовці людини до життя і праці. Предмет педагогіки - цілісний процес виховання, освіти і розвитку особистості, підготовки до життя і праці в трьох її сторін: науки, практики і мистецтва.

Як наука педагогіка досліджує закономірності педагогічних явищ і процесів; обґрунтовує принципи, зміст, форми і методи навчання і виховання; узагальнює передовий педагогічний досвід і створює на цій основі педагогічні теорії.

Як галузь суспільної практики педагогіка - це праця всіх тих, хто професійно займається навчанням і вихованням дітей, молоді, студентства, підготовкою і перепідготовкою фахівців.

Педагогіку також можна розглядати як мистецтво виховання. Воно виражається в умінні знайти найбільш гуманні і водночас найбільш ефективні засоби навчально-виховного впливу, які сприяють нормальному різнобічному розвитку особистості.

Найбільш відомими педагогічними творами різних часів є "Велика дидактика" - Я.А.Коменського; "Еміль або про виховання" - Ж.-Ж.Руссо; "Лінгард і Гертруда" - Й.Песталоцці; "Людина як предмет виховання" - К.Д.Ушинського; "Народна педагогія" - О.В. Духновича; "Як любити дітей" Я. Корчака; "Педагогічна поема" - А.С. Макаренка; "Серце віддаю дітям" - В.О.Сухомлинського, праці сучасних педагогів-новаторів та ін.

Методи науково-педагогічних досліджень прийнято поділяти на дві групи: теоретичні і експериментально-емпіричні.

До першої групи належать методи аналізу, синтезу, моделювання, структурно-логічний метод та ін.

До другої групи належать методи спостереження, експерименту, анкетування, тестування, бесіди, вивчення навчальної документації, педагогічні ситуації та ін.

Педагогіка також користується деякими методами психології, соціології, математичними та статистичними методами обробки інформації.

Основними категоріями педагогіки є виховання, навчання, освіта.

Категорія "виховання"використовується у двох основних значеннях.

1. Виховання як загальне поняття - відбиває найбільш широке коло явищ у часі і просторі; на його основі утворюються більш вузькі поняття (дошкільне виховання, сімейне, військове, розумове, моральне, естетичне, економічне, екологічне і т.д.).

2. Виховання у вузькому розумінні - це цілеспрямований процес формування особистості під впливом педагогічної діяльності.

Виховання завжди має конкретно-історичний характер, воно виникло у первісному суспільстві і буде існувати завжди, як і потреба у пристосуванні підростаючих поколінь до умов суспільного життя.

Основним механізмом виховання є засвоєння та відтворення підростаючими поколіннями основних елементів соціального досвіду людства.

На кожному етапі історичного розвитку постають специфічний ідеал виховання, його форми і методи. Відомі ідеали "лицарського виховання", "виховання джентльмена", "комуністичного виховання", "українського національного виховання" та ін.

На зміст та результати виховання впливають такі фактори як:

• особливості державного устрою;

• культурно-національний контекст;

• система освіти і виховання, що вже склалася;

• загальний стан розвитку суспільства, його потреби, виховні ідеали, настрої, смаки і традиції.

Найбільш складною є виховна робота з молоддю в періоди соціальних і економічних криз, швидких і кардинальних змін, коли старші покоління значною мірою втрачають свій авторитет у молоді, а отже їх виховуючий вплив зменшується, а вічна проблема конфлікту "батьків і дітей" загострюється. Суспільство шукає нові цінності і вже на їх основі реформує систему освіти і виховання.

Поняття "освіта" використовується у педагогіці у трьох основних значеннях: процес, результат і система.

1. Освіта як процес - це організація спеціальних видів діяльності, спрямованих на засвоєння певної суми знань, умінь, навичок, досвіду діяльності і відносин.

2. Освіта як результат - це досягнутий рівень у засвоєнні знань і досвіду діяльності і відносин.

3. Освіта як система - це сукупність державних і недержавних установ і органів управління освітою, в рамках яких здійснюється процес виховання людини.

Отже, освіта завжди передбачає одночасне функціонування процесів виховання і навчання.

Навчання - це цілеспрямований процес взаємодії вчителя і учнів, у ході якого відбувається засвоєння знань, формування вмінь і навичок.

Навчання є одним з основних чинників розвитку людського індивіда. Водночас, його ефективність залежить від таких педагогічних чинників як: тип, характер, форми, методи навчання, його зміст, методика викладання, матеріально-технічна база, професійна майстерність педагогів та ін.

Наприклад, ефективність навчання вища за умов використання різноманітних форм і методів навчання, наявності сучасних підручників, високої кваліфікації викладачів тощо.

Виховні та освітні завдання реалізуються за допомогою системи форм, методів та прийомів навчання і виховання. До загальних методів виховання належать: переконання; приклад; заохочення і покарання; контроль і педагогічна вимога; привчання (формування звичок); громадська думка класу, групи; самоконтроль і самооцінка діяльності.

Основними формами виховання є: бесіди, лекції, диспути, зустрічі, ігри, вечори, ритуали тощо.

Загальні методи навчання поділяються на три групи:

1. Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності (словесні, наочні, практичні).

2. Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності (методи стимулювання інтересу до навчання; методи стимулювання обов'язку та відповідальності; заохочення і покарання).

3. Методи контролю і самоконтролю (усний і письмовий контроль і самоконтроль, методи лабораторно-практичного контролю і самоконтролю).

Основні форми навчання це: урок, лекція, семінар, практичне заняття, лабораторна робота, навчальна екскурсія, дискусія, дидактична гра, консультація та ін.

Основними засобами навчання є: підручники, посібники, карти, атласи, таблиці, схеми, лабораторне обладнання, навчальні кабінети і майстерні, комп'ютерні класи, навчальне телебачення, відео, аудіо, кіноматеріали, дидактичні тести з різних дисциплін тощо.

Педагогічні знання є не лише критерієм професіоналізму вихователів, вчителів та викладачів але й показником рівня загальної культури кожної сучасної людини.