9.2. Класична форма навчання, інші форми навчання

Класична форма навчання, розроблена Я.-А. Коменським.

Зростання міст, розвиток територіальних відносин і промисловості вимагали вдосконалення навчання, що привело до виникнення класичної форми організації навчального процесу.

На чолі класу стояв окремий викладач, який об'єднував у своїх руках усе навчання. Програма підпорядковувалася основній меті - забезпеченню доброго знання латинської мови та ораторського мистецтва цією мовою.

Така форма навчання використовувалась у братських школах України, але найбільш повне і глибоке обгрунтування знайшла у праці Я.-А. Коменського «Велика дидактика» (1632 р.).

Він вважав, що в школі потрібні класи, які формуються на початку навчального року.

Навчальний рік повинен мати визначені початок і кінець, чотири періоди канікул.

Було вироблено програму навчання, розподілено зміст навчання за роками. Кожен день повинен мати чотири години з викладачем, чотири години самостійної роботи учнів, окрім середи й суботи, коли після обіду заняття не проводились.

Коменський вважав за можливе одночасне навчання великої кількості учнів (40-50 осіб) і навіть припускав, що кількість учнів може бути збільшена до 300 за умови залучення кращих учнів для проведення занять з кожним десятком учнів під загальним керівництвом учителя.

Протягом 300 років класно-урочна система діє та удосконалюється за участю кращих учителів і видатних учених-педагогів.

Белл-ланкастерська система навчання

Ідея Я.-А. Коменського про можливість залучення кращих учнів до навчання інших набула поширення в Англії наприкінці XVIII - на початку XIX ст. і дістала назву белл-ланкастерської системи навчання.

Назву ця система отримала за прізвищами її авторів - Белла, англійського священика-місіонера, і Ланкастера, англійського педагога. Сутність системи полягала в тому, що вчитель організовував навчання молодших школярів за допомогою старших. Учитель не проводив заняття з класом, він лише давав інструктаж старшим дітям.

У наш час у деяких спеціалізованих школах також практикується проведення занять у молодших класах учнями випускного 11-го класу. А втім, проведення занять у школах студентами педагогічних вузів практикувалося завжди і практикується нині у вітчизняній школі. А це є не що інше, як елемент белл-ланкастерської системи навчання.

Лабораторна система занять за Дальтон-планом.

На початку XX ст. було зроблено спробу відмовитися від класно-урочної системи навчання. У 1909р. американська вчителька Елл єн Паркгерст запропонувала будувати всю навчальну роботу відповідно до так званого Дальтон-плану (за назвою м,Дальтона, де був застосований).

Заняття за Дальтон-планом виключають класи, колективну робо- ту вчителя з учнями. Натомість використовуються лабораторії, де зосереджено необхідні книги, таблиці, прилади, що ними учні мо- жуть користуватись у процесі занять.

У разі труднощів вони можуть звертатися по допомогу до вчителя.

Вчитель дає кожному учневі індивідуальне завдання, орієнтовний план на день, пропонує раціональні методи виконання цього завдання.

Виконавши завдання, учень складає залік і отримує наступне завдання.

Інтенсивність, швидкість праці залежать від самих учнів, тому кожний просувається вперед індивідуально, у тому темпі, в якому встигає виконувати завдання.

Така форма навчання збереглася частково – як форма проведення лабораторних занять із фізики чи хімії у школах або з технічних дисциплін у вузах. Щоправда, клас чи група поділяється на підгрупи, бригади, варіанти завдань. Зрозуміла річ, що система занять, яка складається виключно з лабораторних робіт у нашому розумінні, не могла зберегтись як єдино можлива.