Теми для підготовки доповідей та рефератів

1. Становлення світового господарства та його вплив на економіку європейських країн та США на початку ХХ ст.

2. Світова економічна криза 1929 – 1933 рр. Становлення різних систем макроекономічного регулювання.

3. Особливості та зміст «Нового курсу» Ф. Рузвельта.

4. Технологія і організація виробництва першої половини ХХ ст.

5. Суть монетаристської теорії інфляції і безробіття.

6. Суть концепції економічних циклів монетаристів.

Бібліографічний список до семінарського заняття

2, 3, 4, 5, 6, 12.

Семінарське заняття 7

Тема 11. Світове господарство та основні напрямки економічної думки на етапі інформаційно-технологічної революції (кінець XX – початок XXI ст.).

Мета заняття: поглибити і систематизувати знання студентів з питань розвитку світового господарства та економічної думки (кінець XX – початок XXI ст.).

План заняття

1. Глобалізація та її вплив на національні господарства в умовах розвитку світового господарства..

2. Еволюція неокласичних ідей. Неолібералізм.

3. Ідейно-теоретичні основи інституціоналізму та етапи його розвитку

Методичні рекомендації до семінарського заняття

При вивченні першого питання треба з’ясувати основні тенденції розвитку національних економік суспільств Європейської цивілізації та світового господарства за умов сучасної НТР, яка набула ознак спочатку технологічної. а потім інформаційно-технологічної революції, та їх відображення в основних напрямах сучасної економічної теорії.

Треба показати світове господарство та основні напрямки економічної думки на етапі інформаційно-технологічної революції (кінець XX – початок XXI ст.).

Треба також визначити, що для цього періоду властиві: мікропроцесорна революція, впровадження волоконно-оптичних способів передачі інформації. Електронізація всіх сфер життя людей – компютерізація, роботизація, безлюдне виробництво, електронний зв’язок. Мікроелектроніка і дрібносерійне виробництво.

Зміна суспільного життя в цілому – галузевої структури економіки, технології та форм організації виробництва, відносин власності, соціальної структури суспільства. Змішана економіка, теорія інновацій економіки і підприємницького суспільства, відкрита економіка, інтернаціоналізація економіки.

Необхідно розглянути п’ять основних проблем, а саме: посилення інтернаціоналізації та глобалізації світового господарства; посилення ролі транснаціональних корпорацій; основні тенденції економічного розвитку США та Великої Британії на етапі інформаційно-технологічної революції; утвердження інноваційного розвитку та венчурного капіталу як нових ознак сучасної економіки.

Слід приділити увагу основним тенденціям світового економічного розвитку, а саме: посиленню глобалізаційних процесів; виникненню і домінуванню транснаціональних корпорацій; розгортанню інформаційно-технологічної революції; становленню постіндустріального суспільства, зміни в домінуванні теоретичних систем.

При вивченні другого питання треба уяснити, що основною ознакою неолібералізму є те, що неоліберали заперечують втручання держави в економічний механізм саморегулювання. Вони вважають, що роль держави полягає у створенні умов для вільної дії цих механізмів, в їхній охороні, п також в участі в перерозподілі суспільних заходів. Але найважливішою з ознак неолібералізму є те, що прихильники цієї течії, виходячи за межі неокласицизму, вважають за можливе свідоме, спираючись на цивілізаційні особливості розвитку суспільств, створення умов, які забезпечать моделювання бажаного економічного і соціального ладу. Тобто вони вбачають завдання економічної науки в моделюванні раціональної економічної та соціальної політики держави. Слід акцентувати увагу на тому, що саме неоліберали фактично використовують подвійну методологію: для формулювання основ економічного ладу користуються неокласичним методом, але, водночас, вважаючи, що суспільне середовище суттєво впливає на взаємовідносини між економічною і соціальною сферою, застосовують історичний метод для визначення конкретних форм цих взаємовідносин. Існує кілька неоліберальних моделей, які конструювалися з урахуванням національних особливостей. Слід звернути увагу на теорії лондонської, чиказької, фрейбурзької, паризької шкіл неолібералізму.

Останне питання зосереджує увагу на те, що інституціоналізм є своєрідний напрям в економічній науці, де в основу аналізу беруть не тільки економічні проблеми, а пов’язують їх з проблемами соціальними, політичними, етичними, правовими тощо. Інституціоналізм почав формуватися наприкінці XIX ст. Його ідейні основи було закладено американським економістом і соціологом Т.Вебленом. Прихильники цього напряму вирішальну роль у суспільному розвитку надають позаекономічним факторам – соціальним інститутам (держава, конкуренція, монополія, звичаї). Інституціоналізм виник і набув поширення в США за умов раннього періоду імперіалізму. Об’єднує прихильників цього напряму методологія і критичне ставлення до ортодоксальної класичної і неокласичної теорій. Етапи розвитку інституціоналізму передбачають ранній інституціоналізм і неоінституціоналізм. У рамках раннього інституціоналізму виділяються три основні напрями: соціально-психологічний, соціально-правовий, емпіричний (кон’юнктурно-статистичний). Неоінституціоналізм передбачає соціальний інституціоналізм.