Тема 17. Череп в цілому. Контрфорси черепа. З’єднання кісток черепа і черепа з хребтовим стовпом.

Кількість годин – 2

1.Актуальність теми. Знання цього розділу анатомії край необхідне студентам для подальшого навчання.

2. Навчальні цілі. Вивчити на препаратах, схемах, муляжах та малюнках контрфорси верхньої та нижньої щелеп. З’єднання кісток черепа та черепа з хребтовим стовпом..

3. Матеріали до аудиторної роботи та міждисциплінарна інтеграція:

- з курсу біології: філогенез кісткової системи;

- з курсу анатомії: знати відділи скелету черепа, розвиток кісток черепа; класифікацію суглобів;

- для подальшого вивчення тем.

4.План та організаційна структура заняття.

№ з/п	Основні етапи заняття, Їхні функції та зміст	Методи контролю і навчання	Матеріали методичного забезпечення (контролю, наочності, інструктивні)	Розподіл часу (хв.)
	Підготовчий етап
1	Організаційні заходи			2 хв.
2	Постановка навчальних цілей та мотивація		Актуальність та навчальні цілі	3 хв.
3	Контроль початкового рівня знань	Фронтальне опитування	Таблиці, матеріали лекцій, методичних розробок предмета	15 хв.
	Основний етап
4	Формування професійних вмінь та навичок	Індивідуальна робота	Підручники, атласи, таблиці, методичні розробки, тестові завдання	45-50 хв.
	Заключний етап
5	Контроль та корекція професійних вмінь та навичок	Індивідуальний тестовий контроль	ПРЕПАРАТИ. таблиці, методичні розробки, тестові задачі бази «Крок-1».	15 хв.
6	Підбиття підсумків практичного заняття. Пояснення домашнього завдання.			5 хв.

5. Зміст теми заняття. Однією з особливостей будови щелеп є наявність в них пластинок компактної речовини, які передають навантаження, яка виникає при кусанні та розжовуванні їжі, на інші кістки черепа – це «контрфорси».

Контрфорси нижньої щелепи:

1. Висхідний (по косій лінії, по гілці, через виростковий відросток на нижньощелепну ямку скроневої кістки);

2. Альвеолярний (підвищення, які сприймають більшість навантаження від зубів).

Контрфорси верхньої щелепи:

1. Лобно-носовий (навантаження від різців та ікол через лобовий відросток на лобову кістку);

2. Комірково-виличний (від пре молярів та молярів на виличну кістку та основу черепа);

3. Крило-піднебінний (від молярів, через горб на крилоподібні відростки та основу черепа);

4. Піднебінний (через піднебінні відростки при бічних навантаженнях).

З’єднання хребта з черепом.

1. Атланто-потиличний суглоб. Простий, еліпсоподібний, двоосьовий, комбінований. Укріплений мембранами (передньою та задньою). Біомеханіка рухів: нахили вперед і назад; нахили вліво і вправо.

2. Атланто-осьовий суглоб. Складається з трьох суглобів:

- серединного атланто-осьового суглоба (простий, циліндричний, одноосьовий [обертання]);

- латеральних атланто-осьових суглобів (прості, плоскі, багато осьові, комбіновані). Зв’язки: поперечна, повздовжні верхні та нижні (ці три зв’язки утворюють хрестоподібну зв’язку), крилоподібні, зв’язка верхівки зуба, покривна мембрана.

З’єднання кісток черепа.

1. Неперервні з’єднання.

А. Синдесмози: -зв’язки (шило нижньощелепна, клино-нижньощелепна);

- мембрани (тім’ячка): переднє –заростає до 2 років, заднє – заростає до 6 місяців, клиноподібні та соскоподібни – характерні для недоношених дітей;

- гомфози (вклинення, зубо-альвеолярні з’єднання, періодонт);

- шви: зубчаті (стріловий, вінцевий, ламбдоподібний), лусковий, плоскі (кістки обличчя).

Б. Синхондрози: тимчасові (на прикладі скроневої кістки); постійні (кам’янисто-потиличний, кам’янисто-клиноподібний, потилично-клиноподібний).

Постійні синхондрози, як правило є типовими місцями переломів основи черепа.

В. Синостози. На прикладі скроневої кістки, де при заміщенні тимчасових синхондрозів формуються щілини.

2. Перервні з’єднання (скронево-нижньощелепний суглоб).