20.Роль спадковості в патології. Спадкові та природжені хв.

Головною функцiєю спадкового апарату є збереження та передавання в процесi розмноження новим поколiнням ознак, притаманних даному виду чи породi.Надзвичайнi впливи чинників зовнiшнього середовища, а також змiнене клiтинне середовище можуть спричинити стрибкоподiбнi змiни в спадковому апаратi - м у т а ц i ї. Наслiдком їх є поява нових ознак, якi можуть бути позитивними для породи, виду, iндивiдууму або зумовлювати виникнення спадкових хвороб чи аномалiй. Негативні мутації зумовлюють розвиток спадкових хвороб та аномалiй. Розрiзняють мутацiї геннi, хромосомнi, а також змiни геномнi й епiгеномнi. Геннi мутації - змiнами будови гена. Причиною виникнення мутацiй можуть бути фiзичнi, хiмiчнi та бiологiчнi чинники, названi м у т а г е н а м и. фiз. мутагени - iонiзуюче та ультрафiолетове випромiнювання. хiм. речовини --формальдегiд, метиловий спирт, теобромiн, антибіотики. бiологiчні чинники - вiруси, якi здатнi ушкоджувати генетичний апарат соматичних i статевих клiтин. Передавання аномалiй чи хвороб за спадковістю вiдбувається такими шляхами: за домiнантним, рецесивним типом, через аутосомне та гетеросомне успадкування.

Аутосомне (поєднане iз статтю) успадкування - це передавання ознак iз

соматичними, гетеросомне - iз статевими хромосомами. Геннi мутацiї зумовлюють виникнення так званих молекулярно-генетичних хвороб. Спадкові порушення передаються за домiнантним та рецесивним типами.Спадкова хвороба – це порушення життєдіяльності організму, яке виникає в результаті зміни генетичного коду і передається від батьків нащадкам. 2 групи спадкових хвороб в залежності від співвідношення спадковості і середовища:1 група – власне спадкові хвороби, у яких етіологічну роль відіграють зміни спадкових структури (генні і хромосомні хвороби).2група – спадкові хвороби, у виникненні яких провідну роль відіграє несприятливий вплив середовища на організм з індивідуальною генетично детермінованою схильністю до певного захворювання (генетично опосередковані хвороби). Розрізняють настуні типи передачі генних спадкових хвороб: а) аутосомно-домінантний, б) аутосомно-рецесивний, в) кодомінантний, г) змішаний і д) зчеплений із статевими хромосомами. виродження - зміни, якi виникають у

перiод внутрiшньоутробного розвитку плода пiд дією на нього рiзних несприятливих чинників. Комплекс таких впливiв на плiд з боку органiзму матерi називають материнським ефектом. причиною виникнення вироджень у тварин буває вплив хiмiчних, і насамперед, фармакологiчних речовин.

21.Реактивність та резистентність організму. Класифікація та характеристика реактивності

Реактивнiсть - одна iз складових конституції органiзму, властивість змiнювати життєдiяльнiсть у вiдповiдь на рiзнi впливи зовнiшнього середовища. Виявляється вона в багатьох бiологiчних явищах, а саме: перельоти птахiв, осiннє

(весняне) линяння, зимова сплячка тварин, розмноження, обмiн речовин. Разом з тим реактивність являє собою i здатнiсть органiзму захищатися або пристосовуватися до впливу рiзних несприятливих чинників навколишнього середовища. реактивність природжена або набута, специфiчна чи неспецифiчна. основні види реактивності.

Видова; групова; вікова; за статтю; індивідуальна.

видової реактивності лежить успадкована сприянітливість або несприйнятливість тварин певного виду до хвороб (коні не хворіють чумою великої рогатої худоби, і навпаки велика рогата худоба несприйнятлива до сапу), Індивідуальна реактивність визначається спадковими і набутими факторами і залежить від умов середовища існування. Види індивідуальної реактивності: фізіологічна і патологічна; специфічна і неспецифічна. Специфічна індивідуальна реактивність проявляється у здатності організму виробляти антитіла.Неспецифічна індивідуальна реактивність проявляється під дією різних факторів середовища і реалізується за участю наявних в організмі факторів природної резистентності: фагоцитозу, бар’єрних систем, білків крові, функціонування нервової, ендокринної систем. Фізіологічна реактивність - це реакція здорового організму в сприятливих умовах існування (нормергія). Патологічна реактивність - це реакція організму на дію хвороботворних факторів, яка проявляється в обмеженні пристосовчих можливостей організму. Форми патологічної реактивності: ареактивність, гіперергія, гіпоергія,

дизергія

Резистентність організму — стійкість організму до впливу різноманітних, переважно інфекційних, ушкоджвальних чинників.

Види резистентності: пасивна; активна; первинна; вторинна; неспецифічна; специфічна.

Пасивна резистентність обумовлена анатомо-фізіологічними особливостями організму.

активна резистентність обумовлена:включенням захисно-пристосовчих механізмів.