68. Ілеуси, їх патогенез та класифікація. (продовження 67)

Ілеус – непрохідність кишок. Супроводжується порушенням моторно-евакуаторної функції.

Буває механічна, динамічна і гемостатична.

Динамічна непрохідність – внаслідок порушення моторики і евакуації через зміну тонусу мязів, отруєння свинцем, гельмінтної інтоксикації, параліча кишок.

Механічна непрохідність – защемлення, інвагінації, перекручування, заворот кишок, закриття ілеоцекального клапана, звуження просвіту кишок рубцями, пухлинами, каменями.

Гемостатична (тромбоемболічна) непрохідність – порушення кровообігу у кишковій петлі внаслідок тромбозу або емболії судин. (у ділянці непрохідності – застійна гіперемія, набряк, запалення, некроз).

Механізми, що викликають ілеуси:

-Порушення нервово-рефлекторної регуляції

Вміст, що накопичується розтягує стінку кишечника, подразнює інтерорецептори, спричинює болі, які підвищують секрецію і перистальтику, а потім призводить до метеоризму, перенапруження і виснаження нервових клітин, послаблення функцій кори головного мозку – настає шок.

-Гемодинамічні розлади

Больові імпульси діють на судиноруховий центр, знижують кровяний тиск і підвищують проникність капілярів. Виникає підвищення внутрішньочеревного тиску –

кисневе голодування, порушення тканинного обміну.

Порушення водно-сольового балансу.

Біль пригнічує, а судинні розлади зменшують всмоктування в кишках. Підвищується в’язкість крові, лужний резерв, відносний вміст гемоглобіну і СО2. Виникають аутоінтоксикації – через гнильну мікрофлору кишок, мікробів бродіння.

Диспепсія – характеризується розладом моторної, секреторної, всмоктувальної та евакуаторної функції шлунка і кишок і призводить до порушення обміну речовин і інтоксикації організму.

Механізм її виникнення – зниження перетравної активності шлункового і кишкового соку та жовчі. Корм зброджується, гниє, подразнюється слизова оболонка і виникає запалення і зміни функції травного апарату. Призводить до втрати води, натрію і хлору, збільшення кальцію, порушення водно-сольового балансу, розладів секреції і всмоктування, загальна дегідратація.

69.Порушення жовчовидільної функції печінки. Класифікація жовтяниць.

Порушення жовчовидільної функції може спостерігатися при хворобах печінки, жовчного міхура, інфекційних захворюваннях, хворобах крові. За цих умов порушується і пігментний обмін. = результат = жовтяниці.

Жовтяниця- симптомокомплекс, який розвивається у разі ураження печінки та жовчних шляхів і супроводжується забарвленням шкіри та слизових оболонок у жовтий колір через відкладання в них жовчних пігментів.

Її виникненню завжди передує білірубінемія.

Є три види жовтяниці.

Механічна жовтяниця – наслідок утруднення або припинення відтоку жовчі з печінки в 12палу кишку через запалення їх слизових оболонок, стискання пухлинами, закупоркою камінням чи паразитами, паралічів або спазмів жовчовивідних судин. Внаслідок жовч розтягує капіляри, вони розриваються і жовч потрапляє у кров. Виникає загальне збудження, а потім пригнічення ЦНС – жовчні солі. Виникає шкірний свербіж – подразнення нервових закінчень солями жовчних кислот, зниження артеріального тиску і зсідання крові.

Паренхіматозна жовтяниця – внаслідок загибелі печінкових клітин. Причини: інфекції(гепатит, пневмонія, сепсис), отруєння фосфором, хлороформом, лікарськими речовинами. Внаслідок порушується обміни в печінці та антитоксична і бар’єрна функції. Симптоми можуть бути як у механічної. Є білірубінемія, білірубінурія, уробілінурія.

Гемолітична жовтяниця – внаслідок посиленого руйнування еритроцитів під впливом інфекційних і кровопаразитарних агентів, а також через отруєнь гемолітичними отрутами (арсен, зміїна отрута). У крові порушується вміст непрямого білірубіну, який нирками не виводиться і зумовлює надходження до печінки прямого білірубіну з жовчю – уробілінурія, порушення пігментного обміну.