10. Принципи класифікації хвороб. Шляхи розповсюження хвороботворних агентів в організмі.

Принципи класифiкацiї грунтуються на певних критерiях.

У зв’язку з цим групи хвороб класифікують:

а) за етiологiчним чинником, тобто залежно від причин, які викликають захворювання. (наприклад, заразнi й незаразнi хвороби; заразнi, в свою чергу, подiляють на iнфекцiйнi, спричинені бактерiями, та iнвазiйнi, збудниками яких є рiзнi

паразити)

б) за анатомо-топографiчним принципом  залежно від того, які органи та системи переважно ушкоджуються під час хвороби (хвороби системи дихання, травлення, видiлення тощо). Ушкодження лише одного органа чи системи виникає дуже рідко.

в) за перебiгом ( бувають блискавичнi, надгострi, гострi, підгострі й хронiчнi хвороби)

г) за вiковим принципом

д) залежно вiд виду тварин

е) за статтю тварин

є) за патогенезом(: алергiчнi хвороби, пухлини, шок.)

Будь-який ушкоджувальний чинник, що проникає в органiзм, поширюється в ньому такими шляхами:

а) вiд клiтини до клiтини ( трахеїт може перейти в бронхiт )

б) коли патологiчний процес з одного органа чи тканини переходить на iнший ( запалення з костальної плеври може перейти на легенi )

в) по кровоносних та лiмфатичних судинах поширюються переважно мiкроби та продукти їх життєдiяльностi, токсини, отрути, продукти розпаду тканин, якi спричинюють iнтоксикацiю та iнфекцiйний процес;

г) по нервових стовбурах поширюються в основному вiрус сказу і токсин правця, якi вибiрково дiють на нервову систему.

Частiше ушкоджувальний чинник поширюється в організмі кiлькома шляхами і дуже рiдко лише одним із них.

11. Періоди хвороби. Завершення хвороби. Клінічна і біологічна смерть.

У розвитку хвороби видiляють чотири перiоди: латентний, продромальний,

перiод добре виражених клiнiчних ознак, перiод завершення хвороби. Тривалiсть кожного з цих періодів залежить вiд сили та характеру ушкоджувального чинника, а також вiд індивiдуальних особливостей органiзму. Латентний перiод настає з моменту дiї ушкоджувального чинника на

органiзм i триває вiд кiлькох секунд до мiсяцiв. У випадку з iнфекцiйними хворобами цей перiод називають iнкубацiйним. Продромальний перiод характеризується низкою нехарактерних ознак

хвороби, як, наприклад: незначне пiдвищення температури тiла, вiдставання вiд гурту тощо. Цi ознаки свiдчать про наявнiсть хвороби, але не дають можливостi поставити точний дiагноз.

Перiод яскраво виражених ознак хвороби характеризується появою Специфiчних для даної хвороби ознак, якi мають вирішальне значення під час постановки дiагнозу. Закiнчення хвороби -завершальний перiод, для якого характерні видужання або смерть. Видужання буває повним i неповним. Повного видужання в iдеальному планi не буває, оскiльки не буває повного вiдновлення структури та функцiї в мiсцi ушкодження ( цi змiни компенсуються за рахунок посилення функцiї iнших органiв i систем ) При неповному видужуванні хвороба може перейти в хронiчну

форму, в патологiчний стан; крiм того, можливi рецидиви та ремiсiя. Якщо рiвень i сила адаптацiйно-компенсаторних процесiв в органiзмi виявилися недостатнiми для подолання дії ушкоджувальних чинників, виникають процеси декомпенсацiї, виснажуються резервні сили, i хвороба закiнчується смертю. Мiж життям i смертю iснує термiнальний перiод, який включає преагонiю i агонiю.

Преагонiя має рiзну тривалiсть (хвилини, днi). В цей перiод нервова система нездатна повною мiрою координувати роботу життєво важливих органiв, внаслiдок чого виникають значнi змiни в роботі серця i диханні. Агонiя ( боротьба ) змінює преагонiю i триває 3-5 хвилин, пiсля

чого настає смерть. Смерть настає внаслідок втрати організмом здатності існувати як єдина

саморегулювальна система. При цьому зникають всi видимi ознаки життя: припиняється робота серця i дихання, втрачаються рефлекси. Розрiзняють клiнiчну i бiологiчну смерть. У разі клiнiчної смертi обмiн речовин у клiтинах органiзму ще вiдбувається на мiнiмальному рiвнi. Органiзм ще зберiгає потенцiйну здатнiсть саморегулювальної єдиної системи, ще можливе повернення до життя . Такий стан органiзму зберiгається 5-6 хв.Комплекс заходів, спрямованих на оживлення органiзму, називають реанiмацiєю. Бiологiчна смерть - це стан органiзму, за якого в клiтинах вiдбуваються незворотнi процеси. Нервова система повністю і безповоротно втрачає здатність регулятора функцій, i органiзм перестає бути цiлiсною саморегулювальною системою. Клiтини iнших органiв i тканин без доступу поживних речовин i кисню можуть iснувати довше, ніж нервові клітини, за рахунок глiколiтичного розщеплення запасiв вуглеводiв. Тому структура та функцiї iнших систем ще зберiгаються протягом певного часу.