34. Класифікація та характеристика видів запалення

Iснує кiлька принципiв класифiкації запалень. Залежно вiд вираженостi тих чи iнших судинно-тканинних змiн в осередку запалення розрiзняють альтеративне, ексудативне та пролiферативне (продуктивне) запалення.

Під час альтеративного запалення переважають явища дистрофії, некробiозу, тоді як явища ексудації та пролiферації вираженi слабко (гнильний розпад легень, некроз). Ексудативне запалення характеризується порушенням

кровообiгу з явищами ексудації та емiграції. Залежно вiд типу ексудату ексудативне запалення буває катаральним, серозним, гнiйним, фiбринозним та геморагiчним. Серозне запалення – ексудат у вигляді прозорої рідини,

яка містить 5-6 % білку і невелику кількість клітин крові, його густина 1,018 – 1.020. У більшості випадків запальний процес завершується успішно і судинні реакції не досягають повного розвитку. Тканини руйнуються

не в значній мірі, а ексудат швидко розсмоктується і лише у окремих випадках запалення приймає затяжний характер (запалення плеври, очеревини). Фібринозне запалення - під час ексудації виходить фібриноген, який

звертається, утворюючи на поверхні тканин плівки, які складаються з фібрину, наповнені лейкоцитами. В подальшому фібрин розчиняється в результаті активації фібринолітичних процесів. Фібринозне запалення буває двох

видів: крупозне - якщо плівки легко відділяються від поверхні; дифтеритичне – коли відкладання фібрину глибоко проникають у тканини і під час відділення плівок утворюються виразки. 19 Геморагічне запалення

супроводжується вираженим ушкодженням стінки судин із виходом в запальні тканини еритроцитів. Утворюється такий ексудат в пустулах під час віспи, під час алергічних запалень. Катаральне запалення у більшості

випадків є запаленням слизових оболонок дихальних і травних шляхів, в ексудаті багато слизу, лізоциму, мукополісахаридів, IgA. Гнійне запалення – в ексудаті міститься велика кількість клітинних елементів, в

основному лейкоцитів, більше 40 % білку. - пустула – накопичення гною у невеликій ділянці мальпігієвого шару шкіри, при якому відокремлюється епідерміс; - абсцес – накопичення гною в порожнині, яка утворилась

в тканинах; - фурункул – запалення групи сальних залоз і волосяних цибулин; - флегмона – запалення лімфатичних судин і залоз шкіри із рівномірним розміщенням гною у міжтканинному просторі і ушкодження підшкірної

клітковини; - емпієма – накопичення гною в порожнинах (перикардіальній, плевральній). У більшості випадків зустрічаються змішані види запалення: серозно-фібринозне, серозно-геморагічне, серозно-гнійне,

фібринозно- гнійне, гнійно-геморагічне.

35. Патофізіологія клітини. Специфічні та неспецифічні прояви ушкоджень клітин

Причинами ушкодження клітини є фізичні, хімічні, біологічні фактори і надзвичайне або недостатнє навантаження на клітину. Специфічні прояви ушкодження клітин відображають характер (специфіку) дії

ушкоджувального фактора на організм. Специфічні прояви ушкодження клітини: порушення цілісності тканин під впливом механічних факторів, утворення вільних радикалів під впливом радіації.Загальні

(неспецифічні) однотипні (загальні) прояви, характерні при будь-якому ушкодженні клітини й незалежно від характеру ушкоджувального фактора. До неспецифічних проявів ушкодження клітини належать:

денатурація білків; порушення напівпроникливості клітинних мембран; зміна внутрішньоклітинного обміну і активності ферментів; зміна мембранного потенціалу; кальцифікація клітини; внутрішньоклітинний

набряк; ацидоз; виділення медіаторів пошкодження.

Пролiферативним, або продуктивним, називають запалення, яке супроводжується явищами клiтинного розмноження, внаслідок чого спостерігається збільшення тканинної маси в зоні запалення

(наприклад, при запаленні актиномiкозного чи ботрiомiкозного походження). За перебiгом розрiзняють гостре, пiдгостре i хронiчне запалення. Часто трапляються змiшанi форми запалення.

Все залежить вiд виду та сили ушкоджувального агента, а також вiд індивідуальних особливостей і стану органiзму.