- •2.Основний метод патофізіолгії. Види та методики ескперименту. Моделювання пат. Процесів
- •3.Суть і роль гуморальної теорії (Гіппократа), Солідарної( Демокрита), клітинної патології (Вірхова), нервізму ( Павлова) в розвитку матеріалістичних уявлень про хворобу.
- •4. Роль вчених Пашутіна, Фохта, Підвисоцького, Богомольця, Мечнікова та ін.. В розвитку патфіз.
- •5. Визначення понять «здоров’я» та «хвороби». Патологічна реакція, патологічний процес і патологічний стан.
- •6.Адапційно-компенсаторні процеси при хворобі.
- •7.Визначення понять «етіологія» і «патогенез». Роль і діалектичний взаємозв’язок етіологічних і патогенетичних факторів у розвитку хвороби.
- •8.Роль загального і місцевого, специфічного і неспецифічного, структури і функції при патології.
- •9. Роль причинно-наслідкових відносин в механізмі розвитку хвороби. Головна ланка і порочне коло в патогенезі.
- •10. Принципи класифікації хвороб. Шляхи розповсюження хвороботворних агентів в організмі.
- •11. Періоди хвороби. Завершення хвороби. Клінічна і біологічна смерть.
- •12. Захисно-пристосувальні та руйнівні процеси при хворобі.
- •13. Патологічний вплив механічних факторів. Травматичний шок.
- •14. Патогенний вплив температурного фактору. Тепловий удар. Простуда.
- •15.Патогенний вплив променевої енергії. Сонячний удар. Поняття прос фотосенсибілізацію.
- •16.Патогенний вплив електричного струму. Електротравма
- •17.Патогенний вплив зміненого атмосферного тиску. Гірська та кесонна хвороба.
- •18.Роль умов годівлі, утримання та експлутації тв. У виникненні хв.
- •19.Патогенний вплив біологічних факторів
- •20.Роль спадковості в патології. Спадкові та природжені хв.
- •21.Реактивність та резистентність організму. Класифікація та характеристика реактивності
- •22.Бар'єрні функції організму
- •29. Компенсаторні і руйнівні процеси при запаленні:
- •30.Роль причинно-наслідкових відносин в патогенезі запалення:
- •31. Біохімічні та фізико-хімічні зміни в зоні запалення :
- •32. Альтераціяпри запаленні :
- •33. Судинна реакція при запаленні :
- •34. Класифікація та характеристика видів запалення
- •35. Патофізіологія клітини. Специфічні та неспецифічні прояви ушкоджень клітин
- •36. Патофізіологія росту тканин. Гіпертрофія та гіперплазія. Атрофія.
- •37. Пухлини:їх біол.Особливості.Експеримент.Онкологія. Правила пересадки пухлин за Новінським.
- •40. Патогенез гарячки. 41. Стадія на види гарячки.Зміна обміну реч.,органів і систем при гарячці.
- •42. Порушення основного обміну
- •43. Порушення вуглеводневого обміну
- •44. Порушення білкового обміну
- •45.Порушення жирового обміну
- •46. Порушення кислотно-основного обміну
- •47.Порушення водно-сольового обміну. Набряк та водянка
- •48. Голодування. Классифікація та х-ка періодів голодування
- •49. Порушення загального об’єму крові: класиф, причини та наслідки
- •50. Анемії її наслідки, причини, класифікація. Якісні зміни еритроцитів.
- •51. Якісні і кількісні зміни лейкоцитів.
- •52. Порушення зсідання крові.
- •53.Загальна характеристика порушень ссс. Ознаки та механізми їх розвитку.
- •54.Серцева недостатність кровообігу. Та механізм компенсації.
- •55.Порушення збудливості, провідності, скоротливості і автоматизму серця.
- •56.Загальна характеристика порушення дихання
- •66. Патофізіологія травлення у передшлунках жуйних.
- •67. Порушення кишкового травлення.
- •68. Ілеуси, їх патогенез та класифікація. (продовження 67)
- •69.Порушення жовчовидільної функції печінки. Класифікація жовтяниць.
- •70. Порушення антитоксичної та бар’єрної функції печінки
- •71. Порушення обмінної функції печінки
- •72. Показники порушення сечовиділення.
- •73. Екстраренальні та ренальні фактори, які викликають порушення функції нирок.
- •74. Патогенез ниркового набряку та ниркової гіпертензії
- •75. Порушення фільтрації та реабсорбції нирок.
- •76. Ниркова недостатність та наслідки для організму.
- •79. Порушеня функції щитоподібної та підшлункової залози.
- •80. Порушення ф-ї наднирників.
- •81. Основні патогенетичні механізми порушення розмноження і лактації.
- •82. Екстрагенітальні та інтрагенітальні фактори поруш. С-ми розмнож.
- •83. Стрес і загал. Адаптаційний синдром.
- •85. Порушення провідності по нервових стовбурах і міжнейроннх синапсах.
51. Якісні і кількісні зміни лейкоцитів.
До кількісних змін лейкоцитів відносять лейкоцитоз і лейкопенію. Лейкоцитоз - це збільшення загальної кількості лейкоцитів порівняно з нормою, яка підтримується на сталому рівні, властивому даному виду тварин. Лейкопенія - зменшення кількості лейкоцитів.
Лейкоцитоз і лейкопенія не є самостійними захворюваннями, а розвиваються як супутня реакція під час різноманітних захворювань та деяких фізіологічних станів організму. Лейкоцитози бувають абсолютними і відносними, фізіологічними і патологічними. Абсолютний лейкоцитоз зумовлений підвищенням загальної кількості лейкоцитів в одиниці об’єму крові. Відносний лейкоцитоз збільшення одного виду лейкоцитів, тоді як загальна кількість іх залишається без істотних змін. При лейкоцитозі в крові можуть з’являтись незрілі клітини, а також дегенеративно змінені лейкоцити.
До фізіологічних лейкоцитозів відносять лейкоцитоз новонароджених та вагітних тварин; травний, який розвивається через 2-3 год після вживання корму.
Патологічні лейкоцитози виникають під час багатьох інфекційних захворювань, інтоксикацій, запальних процесів, ендокринних розладів, порушень регуляції кровотворення. У механізмі виникнення патологічних лейкоцитозів основну роль відіграє стимуляція лейкогенезу та прискорений вихід лейкоцитів у кров. Це відбувається під впливом бактерій та їх токсинів, хімічних агентів, продуктів тканинного розпаду. Патологічний лейкоцитоз може виявитися переважним збільшенням якогось одного виду білих кров’яних тілець. Відповідно до цього розрізняють нейтрофільний, еозинофільний, базофільний лейкоцитози, лімфоцитоз і моноцитоз.
Нейтрофільний лейкоцитоз (нейтрофілія) частіше супроводжує інфекції, гнійне запалення. Збільшення в лейкоцитарній формулі кількості молодих форм нейтрофілів називають зміщенням ядра вліво, або регенеративним зміщенням. Це свідчить про посилення діяльності кісткового мозку.
При гіперрегенеративному зміщенні ядра, крім збільшення кількості паличкоядерних і юних нейтрофілів, у крові спостерігається менше зрілих клітин мієлоцитів.
Під час різних захворювань у крові можуть міститись дегенеративні форми лейкоцитів. У цитоплазмі нейтрофілів з’являється зернистість інтенсивно забарвлені гранули як наслідок коагуляції білків під впливом інфекційного агента. Це спостерігається при перитоніті, флегмоні, крупозній пневмонії. Еозинофільний лейкоцитоз (еозинофілія) збільшення кількості еозинофілів спостерігається при хронічному лейкозі, інвазіях і паразитарних захворюваннях (трихінельозі, ехінококозі, аскаридозі), алергічних захворюваннях. Базофільний лейкоцитоз (базофілія) зустрічається досить рідко, буває при мієлоїдному лейкозі, еритремії, гемофілії.
Лімфоцитоз збільшення кількості лімфоцитів, яке може бути абсолютним або відносним. Абсолютний лімфоцитоз характеризується збільшенням кількості лімфоцитів за нормального або підвищеного вмісту лейкоцитів у крові. При відносному лімфоцитозі зменшується загальна кількість лейкоцитів і збільшується вміст у крові лімфоцитів за рахунок зменшення кількості інших клітин. Моноцитоз збільшення кількості моноцитів. Зустрічається частіше у зв’язку із загальними змінами інших клітин крові. Моноцитоз є показником підвищення функції ретикулоендотеліальної системи. Спостерігається при деяких хронічних інфекційних та вірусних захворюваннях. Лейкопенія зменшення загальної кількості лейкоцитів у крові нижче від нормальної. Спостерігається на фоні рівномірного зменшення кількості всіх клітин білої крові, але з переважним зменшенням кількості окремих видів лейкоцитів. Лейкопенія виникає частіше внаслідок порушення або пригнічення лейкопоезу в разі системних уражень кровотворних органів хронічних отруєнь різними токсинами, в тому числі й згодовування злаків, уражених токсичними грибами. Лейкопенія трапляється як вторинне явище при масивних гнійно-запальних процесах, коли руйнується велика кількість лейкоцитів. Нейтропенія - зменшення в крові кількості нейтрофільних лейкоцитів, ви- никає внаслідок пригнічення кровотворної функції кісткового мозку під впливом інфекційних і токсичних агентів.
Еозинопенія - зменшення вмісту в крові еозинофілів, спостерігається в стадії розвитку багатьох інфекційних хвороб. Лімфоцитопенія - зменшення в крові кількості лімфоцитів.Часто буває відносною у зв’язку із збільшенням кількості нейтрофілів. Абсолютна лімфоцитопенія - показник пригнічення лімфатичного кровотворення, спостерігається відразу після іонізуючого опромінення.
Моноцитопенію -зменшення в крові моноцитів, розглядають як показник пригнічення функції ретикулоендотеліальної системи, зниження резистентності організму.