30. Гайдамацький рух . Коліївщина 1768 р .

З початку 18ст.спочатку на Правобережжі, а потім і на Лівобережжі й у Слобожанщині починається гайдаматський рух.Це був своєрідний вид соц. Протесту, що зявився у відповідь на посилення і поширення кріпосного права.Гайдамаками називали селян,що втекли від своїх поміщиків,створили озброєні загони. Переховуючись у лісах вони нападали на шляхтичів, уніатських священників,орендарів.Метою нападів бул не тільки захоплення грошей чи майна,а й помста за свої і чужі образи.Гайдам. рух був видом опору гнобленню.В зх. Україні опришки, т.зв. «соц.розбійники», робили напади тільки на поміщиків та інших визискувачів. Оскільки козацтва на Правобережжі не було, селяни бачили в опришках своїх єдиних захисників і надавали їм підтримку. Поступово в гайдам. Формуються і пол. цілі, головними з яких були звільнення Правобер. Від влади Речі Посполитої, вигнання католиків та уніатів із краю.ГАЙДАМАЦЬКЕ ПОВСТАННЯ 1750р.охопило все Правобер.Головними центрами повстання були райони міст Корсунь,Біла церква,Бердичів.повстанці убивали орендарів,шляхтичів,поділяли землю між селянами.Було спалено багато катол.та уніатських храмів.До кінця1750р. повстання було придушене за допомогою російських військ.Найбільшим гайдам. Повстанням стала КОЛІЇВЩИНА.У Правобер.Українів 60х роках 18ст кріпосне право набуває дуже важких форм,селяни зазнають небачених визисків.Спроби влади силоміць затвердити тут грко-катол. Церкву,викликали негативну реакцію православних.Релігійний,соц. і нац. Гніт призвели до народного повстання.У травні 1768р. повстання охопило район Чигирин-Фастів-Черкаси.Його очолив М.Залізняк,запорозький козак.Серед повстанців було чимало вихідців із Лівобер.,які прагнули дпомогти населенню Правобер. в їхній боротьбі.Головними цілями гайдам. Було вигнання шляхти,знищення кріпосног права,відновлення прав православних.Повстанці жорстоко розправлялися зі шляхтою, урядовцями, орендарями ті їхними прибічниками.Військо М.Залізняка оточило Умань,де переховувалося багато шляхтичів.Після переходу на бік повсталих надвірної міліції на чолі з Іваном Гонтою повтанці захопили місто і винищили в Умані шляхту.До середини літа повстанці контролювали Київське і Брацлавське воєводства.Проти повсталих було кинуто рос. війська,оскільки Катерина ІІ побоювалась поширення руху на Ліввобер.Коліївщина була останнім повстанням укр. селян проти польської шляхти.Лише втручання рос. імператриці перешкодило знищенню кріпосного права на Правобер.

31. Закарпаття та Буковина в 14-18 ст.

Наприкінці 14 ст. закарпатські землі потрапили в коло інтересів литовських князів, однак верховна влада належала угорському королю.Один із нащадків Ґедиміна – Федір Коріатович, який володарював на Поділлі, через складну внутрішньополітичну ситуацію у Великому князівстві Литовському передав свої права угорському королю, за що отримав землі в Закарпатті. 1514 року Закарпаття взяло участь у повстанні семигородського шляхтича Юрія Довжі проти февдалів. Пізніше Закарпаття зазнало репресій після повстання «куруців», протифевдальної та проти-австрійської партії. Всі ці повстання погіршували долю українського селянства, що перебувало під гнітом кріпацтва.1526 року, після поразки під Могачем, Угорщину поділено на три частини — між Туреччиною, Австрією та Семигородом. З того часу Закарпаття стало тереном, де безперестанку йшли бої. На рівнини нападали турки та татари. Протягом XVII ст. йшла боротьба між угорською шляхтою під проводом Семигороду та австрійським абсолютизмом з його угорськими прихильниками. На початку XVII ст. в Закарпатті почалася боротьба між католиками та протестантами. Цісар Рудольф П підтримував на Угорщині католицизм у той час, як князь Семигороду, Стефан Бочкай, був кальвініст. Закарпаття втягується в релігійні війни.

Протягом другої половини XIV ст. румуни з Семигороду, шукаючи пасовищ для своїх отар, переходили Карпати та оселювалися в пізнішій Молдавії та Буковині між українськими оселями. 1359 року воєвода Мармарощини, що підлягала Угорській державі, Богдан І, збунтувався проти угорського короля, вигнав з Буковини угорських урядовців і заснував нову державу — Молдавію, до складу якої увійшла Буковина.