15. Берестейська релігійна унія (1596) і її наслідки

Берестемйська умнія (пол. Unia brzeska, англ. Union of Brzesc, біл. Берасьцейская унія, рос. Брестская уния) -- рішення Київської митрополії Руської православної церкви на території Речі Посполитої розірвати стосунки зКонстантинопольським патріархатом та об'єднатися з Апостольською Столицею у 1596 за умов підлеглості православних Папі Римському, визнання основних католицьких догм і збереження православної обрядності.Унію (від лат. unio -- союз) формально й офіційно проголошено на церковному соборі в Бересті 1596 року.Опір уніїЗ самих початків православне духовенство відкинуло унію. Уніатське ж -- проголосивши унію, визнало владу римського папи, прийняло основнідогмати католицької церкви, зберігши, проте, православні обряди та відправу церковнослов'янською мовою. Уніатським єпископам обіцяли сенаторські звання (ця обіцянка залишилася невиконаною), уніатське духовенство, як і католицьке, звільнялося від податків, уніатська шляхта одержала право обіймати державні посади нарівні з католицькою шляхтою, а уніати-міщани зрівнялися у правах з католицьким міщанством. Додатково польсько-шляхетський уряд вважав унію обов'язковою для всіх православних на території Речі Посполитої, з тим, що православна релігія опинилася поза законом.Реакція на уніюОскільки унія іноді насаджувалася силою, українські та білоруські селяни, міщани, козаки стійко боролися проти нав'язування католицтва. Це була боротьба проти феодально-кріпосницького та національно-релігійного гніту, проти панування шляхетсько-католицької Польщі. Вона мала національно-визвольний характер -- і водночас була боротьбою українського та білоруського народів за збереження й зміцнення зв'язків між ними. Вирішальну роль у ній відіграли селянсько-козацькі повстання кінця 16 століття -- 20-30-х років 17 століття, спрямовані проти соціального гніту польських та українських феодалів та іноземного панування.Проти унії протестувала також значна частина православної шляхти, деякі магнати (князь Костянтин Острозький), більшість духовенства (зокрема, Києво-Печерський архімандрит Никифор Тур, його наступник Єлисей Плетенецький та інші). Було видано ряд полемічних антиуніатських творів.

16. Українська культура доби Ренесансу(15- 1 пол.16 ст.)

У мистецтві Ренесанс -- назва стилю, що прийшов на зміну ґотиці. В Україні на початку 16 -- пол. 17 ст., за доби розвитку міст і зростання міщанського стану. Пам'ятки Ренесансу характеристичні насамперед для західної області України, зокрема для Львова, до якого приїздили кваліфіковані майстри з мистецьких центрів Італії і Німеччини . Елементи Ренесансу помітні в перебудові і будові замків Поряд з мурованим будівництвом і з певною аналогією до нього розвинулося дерев'яне церковне будівництво. Прикладом містобудування доби Ренесансу за принципами регулярного плану можуть бути Жовква і Броди. У скульптурі Ренесанс дав спроби реалізму у лежачих або напівлежачих постатях на саркофагах у рельєфах на кам'яних плитах і погруддях. У літературі й науці, поруч з тенденцією відродити культуру античности (так, як її тоді розуміли), йшли намагання культивувати людську індивідуальність, що мусить бути звільнена від авторитетів традиції, переживати й думати незалежно від них. При сильних ще традиціях середньовіччя в 16 ст., знання латинської мови, яка в навчанні стала поруч із грецькою, спричинилося до знайомства з новою латинською літературою, яка головно завдяки діяльності гуманістів-чужинців (Конрад Цельтес, Каллімах та ін.) почала розповсюджуватися в Польщі й Литві та на західноукраїнських землях.