12. Галицько-Волинська держава в 12-14 століттях

Галицько-Волимнське князімвство, Королівство Русі (лат. Regnum Galiciae et Lodomeriae, Regnum Rusiae; 1199--1349) -- південно-західне руське князівство династії Рюриковичів, утворене у результаті об'єднання Галицького і Волинського князівств Романом Мстиславичем. З другої половини 13 століття стало королівством, головним законним спадкоємцем Київської династії та продовжувачем руських політичних і культурних традицій.Галицько-Волинське князівство було одним з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. До його складу входили Галицькі, Перемишльські, Звенигородські,Теребовльські, Володимирські, Луцькі, Белзькі і Холмські землі, а також території сучасного Поділля іБессарабії.Князівство проводило активну зовнішню політику у Східній і Центральній Європі. Його головними ворогами були Польща, Угорщина та половці, а з середини 13 століття -- також Золота Орда і Литва. Для протидії агресивним сусідам Галицько-Волинське князівство неодноразово укладало союзи ізкатолицьким Римом і Тевтонським Орденом.Галицько-Волинське князівство занепало через відсутність міцної централізованої княжої влади і надмірно сильні позиції боярської аристократії у політиці. У 1340 році, у зв'язку зі смертю останнього повновладного правителя князівства, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами загалицько-волинську спадщину. У 1349 році Галичина була поступово захоплена сусідньою Польщею, а Волинь -- Литвою. Галицько-Волинське князівство перестало існувати як єдине політичне цілеКордониГалицько-Волинське князівство було утворене наприкінці 12 століття, шляхом об'єднання Галицького та Волинського князівств.

13. Статус та особливості розвитку українських земель у складі вкл

В 1230--1240 рр. князь Міндовґ об'єднав частину литовських та руських племен у державу -- Велике князівство Литовське. В 14 ст. до складу Великого князівства Литовського увійшли майже всі білоруські та українські землі. Це був союз великої кількості земель, влада в яких знаходилася в руках місцевої знаті під верховенством великого князя.З 1398 р. держава називалась Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське.  Давня руська мова, культура, закони (Руська правда) та звичаї були панівними в князівстві. Українське населення отримувало захист від нападів татар зі Сходу та Півдня, католиків — із Заходу. Верхівка української православної церкви робила спроби навернути язичників-литовців у свою віру, посилити свої позиції, вплив серед місцевого населення. Для зміцнення внутрішнього та зовнішньополітичного становища В.к.Л. у боротьбі з експансією Тевтонського ордену, посилення державної влади та централізації в 1385 р. князь Ягайло уклав Кревську унію з Польщею.Проте невдоволення частини литовської, української та білоруської шляхти зближенням з Польщею призвели до початку другої громадянської війну у ВКЛ. В результаті війни Великим князем Литовським став - Вітовт. Він проводив політику «великого княжіння на всій Руській землі», розбудовує на півдні українських земель систему опорних укріплень (в Брацлаві, Черкасах, та ін. містах), ставить фортеці у південних степах (Дністровський лиман), здійснює у 1397-1398 рр. два переможних походи проти Золотої Орди