Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
история экзамен.docx
Скачиваний:
473
Добавлен:
05.01.2017
Размер:
128.69 Кб
Скачать
  1. Україна напередодні та на початку Другої світової війни (1939-1941рр)

Напередодні Другої світової війни населення Західної України становило близько 7 мли осіб. На всіх цих землях панувала іноземна адміністрація, яка проводила колонізаційну політику. Більшість українців уходили до складу Польщі, решта жила в Румунії та Чехословаччині. Ставши скрізь, і особливо в Польщі та Румунії, об'єктом дискримінаційної політики, західні українці були пройняті майже нав'язливим прагненням до самоврядування, що, на їхню думку, вирішило б їхні політичні, соціально-економічні та культурні проблеми. Ці сподівання наштовхнулися на асиміляційну політику держав, у яких вони проживали, й тому в житті західних українців протягом усього міжвоєнного періоду панувала національна конфронтація.1 вересня 1939 р. нападом Німеччини на Польщу почалася Друга світова війна. 17 вересня польський кордон перетнули війська Червоної армії. Офіційною радянською пропагандою це було кваліфіковано як «визвольний похід» у Західну Україну. 22 вересня було встановлено попередню демаркаційну лінію між військами агресорів, а 28 вересня СРСР і Німеччина уклали договір про дружбу. 11 лютого 1940 р. в Москві була підписана економічна угода, згідно з якою на 15 травня 1941 р. Німеччина отримала від СРСР 632 тис. тонн хліба, 232 тис. тонн бензину, 23,5 тис. тонн бавовни, 50 тис. тонн марганцю, 900 кг платини тощоОднак у становищі нових територіальних надбань СРСР домінувало інше. Йшов жорсткий процес насильницької радянізації. Були заборонені всі українські партії, культурно-освітні організації, союзи, гуртки, греко-католицька церква, заклади «Просвіти», понад 80 різноманітних видань. Радянське керівництво смертельно лякала сама можливість впливу національно налаштованої Галичини Західній Україні відпрацьовану в СРСР тоталітарно-комуністичну систему. Репресії проти населення ставали дедалі більш жорстокими та масовими. З осені 1939 р. за політичними мотивами, як правило, без суду і слідства було репресовано 10% населення Західної України. Довгождане возз'єднання українських земель виявилося кривавим.22 червня 1941 р. Німеччина порушила радянсько-німецький договір про ненапад, її армія без об'яви війни напала на СРСР. Германський фашизм намагався перетворити Східну Європу в “життєвий простір для арійської раси”, загубивши проживаюче там населення. Програма такого «освоєння» європейської частини

  1. Особливості окупаційного режиму Україна (1914-1944 рр.) .Рух опору : партизани , підпілля , упа.

Більшість населення Укр. поставилася до окупантів з ворожістю, але жителі західних областей, які відчули на собі страхіття радянізації, вітали німців як визволителів. Генеральний план Ост було розроблено у 1940, план передбачав германізацію території Укр. і інших країн, йшлося про ліквідацію істотної частини населення і онімечування тих, хто підходив за расовими стандартами. Окупанти застосовували різні форми адміністративної організації загарбаних територій. Після захоплення Києва нацисти здійснили операцію зі знищення євреїв в урочищі Бабин Яр. В Укр. було організовано понад 230 таборів сметрі у яких загинула велика кількість військовополонених. Коли ситуація на фронтах погіршилася окупанти стали вивозити все, що можна було вивезти. На території Укр. широко розвинувся партизанський рух. У червні 1942 зявилося централізоване керівництво у вигляді Українського штабу партизанського руху(очолив Строкач), завданням було створення організаційних структур, у яких міг би розвиватися партизанський рух. Людей, які бажали стати партизанами завжди вистачало, особливо після того як окупанти стали полювати на молодь, щоб виконати завдання на поставку остарбайтерів. Розгортала боротьбу і орг. укр. націоналістів, яка взяла курс на створення УПА(призначалася для боротьби з нацистами, польськими і радянськими партизанами) поступово виникла партизанська армія з розвинутою системою управління, розвідки, підготовки кадрів. Німці визнавали, що вони майже не контролюють ситуацію в сільській місцевості, де населення підтримувало УПА.

За розробленим ще 1940 р. стратегічним «Генеральним планом «Ост»»гітлерівська Німеччина передбачала щодо України такі заходи:

  • Часткове онімечення місцевого населення; заселення німцями окупованих земель.

  • Масова депортація населення, у тому числі українців, до Сибіру.

  • Підрив біологічної сили слов'янських народів.

  • Економічне пограбування території України; перетворення місцевого населення на рабів.

  • Пограбування культурних цінностей, знищення пам'яток культури.

Новоутворені адміністративні одиниці очолили генерал-губернатори. Особливу ненависть до українців виявив рейхскомісар Еріх Кох, якого називали «коричневим царем України».

Після окупації України було встановлено нацистський «новий порядок», який передбачав ліквідацію суверенітету або державності завойованих країн (територій), економічне пограбування і використання всіх ресурсів в інтересах III рейху, расову дискримінацію, геноцид, антисемітизм, терор і вбивства невинних людей.