56. Громадянська війна в Україні 1919-1921 рр. Здобутки та наслідки Національно-демократичної революції.

ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА В УКРАЇНІ 1917—1921 — одна з форм вияву характерних особливостей перебігуукраїнської революції 1917—1921. Була пов’язана насамперед зі специфічними військ. способами боротьби за владу в Україні та суперечливими діями з відстоювання влади різними внутр. та зовн. політ. силами. Її проявами були: заходи з організовування та протидія на тер. України ворожих армій, утворення й переміщення воєн. фронтів та пов’язані з цим численні зміни влади, а також безперервні мобілізації місц. екон. і людських ресурсів для ведення війни. Все це спричинило величезні втрати, насамперед серед цивільного нас., мало тотальний негативний вплив на всі сфери сусп. життя, в т. ч. матеріальне вир-во, к-ру, мист-во та побут.

Таким чином, основними підсумками громадянської війни в Україні була втрата державності і територіальної цілісності, а наслідками – економічна розруха, занепад промисловості, сільського господарства, торгівлі, посилення маргіналізації та декласування, наростання соціальної напруженості у вигляді активізації повстанського руху. Але поряд із втратами громадянська війна принесла українцям і здобутки – формування національної самосвідомості. Водночас громадянська війна 1918-1920 рр. вчить, що в розбудові самостійної, незалежної держави сьогодні Україна повинна розраховувати на свої власні сили. А вирішення політичних та національних питань неможливе без вирішення соціально-еконмічних проблем населення.

57. Радянська Україна в 20 рр.Хх ст.: політичне становище в складі срср.

Після закінчення громадянської війни основна частина українських земель входила до складу Української СРР, яка мала формальний статус самостійної держави і виявляла незначну дипломатичну активність на міжнародній арені.Діяльність української радянської дипломатії на початку 20-х років умовно можна поділити на два суттєво відмінні етапи:Перший (кінець 1920 – квітень-травень 1922 р.). Основною метою України на міжнародній арені був вихід з дипломатичної ізоляції шляхом досягнення юридичного визнання УСРР з боку великих держав, укладення взаємовигідних міжнародних торгово-економічних договорів. 14 лютого 1921 р. був підписаний перший мирний договір УСРР з Литвою. Протягом 1921 р. УСРР встановила дипломатичні відносини з Латвією та Естонією. Туреччиною. 18 березня 1921 р. було укладено з Польщею Ризьку мирну угоду, за якою сторони визнали державним кордоном лінію фактичного розмежування до початку радянсько-польської війни. У 1922 р. підписано договір про дружбу і братерство між Туреччиною і Україною.На цьому етапі плідно йшла розбудова дипломатичних структур. Усією роботою керував наркомат закордонних справ (НКЗС) УСРР, який очолював голова Рад наркому України Х.Раковський. Було створено Наркомат зовнішньої торгівлі.Другий етап (червень 1922 – серпень 1923 р.) – поступове згортання зовнішньополітичної діяльності. Це було зумовлено як зовнішніми причинами – небажанням західних держав юридично визнати усі радянські республіки, що утворилися на уламках Російської імперії, так і внутрішніми – зміцненням централізації, посиленням унітаризму, концентрацією владних важелів у руках Москви.

Внутрішнє становище УСРР на початок 20-х років характеризується глибокою економічною, соціальною та політичною кризою, викликаною: воєнними діями, що велися майже безперервно сім років; політикою “воєнного комунізму”, яка руйнувала основи економіки, паралізувала сільське господарство і викликала опір пере¬важної більшості населення, особливо селянства.