4. Скіфо-сарматська доба. Україна та античний світ.

Держава скіфів у різний час простягалася від степів України до Волги й Уралу, а їхні кургани є навіть на Алтаї.  Скіфи мешкали в покритих соломою будинках із глиняною підлогою і печами, мали господарські ями-погреби для зберігання харчових запасів, збіжжя. Вони розводили домашніх тварин, переважно корів, овець, коней. З V ст. до н.е. на Подніпров'ї й Побужжі з'являються великі скіфські городища, укріплені земляними валами заввишки понад 10--12 м. Населення городища не було соціально однорідним, у верхній частині міста (акрополі) мешкала скіфська аристократія. Тут були кам'яні або цегляні будинки з глиняними печами, збудованими на дерев'яному каркасі. Якщо далеко за межами України знаходять тільки скіфські могили, то городища їхні розташовані переважно на Полтавщині, Київщині, Поділлі, Причорномор'ї. Отже, центр Скіфії був саме в Україні. На схід від скіфських володінь (Приазов'я, Поволжя, Південне Приуралля) жили скотарські племена сарматів. Генетична спорідненість їх зі скіфами не викликає сумніву, адже походження їх спільне і сягає глибокої давнини -- від племен зрубної культури. Пам'ятки культури сарматів також мають спільні риси зі скіфськими: подібні орнаменти на глиняному посуді, литі з бронзи казани, котрі, мабуть, виконували роль ритуального посуду. Серед культових предметів можна також назвати бронзові дзеркала, глиняні курильниці, кам'яні тарелі, що застосовувались для розпалювання жертовного вогню. Мистецтво звіриного стилю притаманне сарматам такою ж мірою, як і скіфам. Озброєння істотно нічим не відрізнялося від скіфського: тригранні бронзові наконечники для стріл, короткі луки, довгі мечі. Про спорідненість скіфів і сарматів писав ще Геродот -- він переказав легенду про походження сарматів від шлюбу скіфів з амазонками. Археологічні знахідки свідчать про привілейоване становище жінки у сарматів: багаті поховання жриць, жінок-амазонок (в кольчугах, зі зброєю тощо). Приблизно поширення сарматів в Україні датується III ст. до н.е.-- III ст. н.е. У цей період значного розвитку в Україні досягає культура античного світу.. Грецькі міста Північного причорноморья:Тіра, Ольвія, Херсонес,Феодосія,Пантікапей(Ялта), Франагорія. Розвивали С/Г. Садівництво, виноградарство.Виготовляли сброю, посуд, вино..В 1 віці до Н.е. підпали під владу римської імперії.Потім були зруйновані кочівниками.

5. Сучасні теорії етногенезу слов’ян . Східнослов’янські племінні союзи на території України напередодні виникнення Київської Русі

В середині 1 тисячоліття н. е. слов'янські племена ще не мали обєднуючо-загальної назви «слов'яни». В кожному з регіонів Європи в зоні контактів з сусідами, їх племена одержували окремі власні імена. На Півночі фінські племена звали їх Venaja, на Заході -- германські племена звали їх Венеди, Венеті (сьогодн.нім. Wenden), Візантійці звали східну групи словянських племен Анти, а південних подунайських слов'ян Склавіні, звідси назва перейшла до арабів -- Скаліба (sqaliba). Оскільки в ранньому Середньовіччі Візантія була країна з найбільш розвиненою писемною культурою, візантійська (греко-латинська) назва Південних (Балканських) слов'янських племен згодом поширилась і на Східні та Західні слов'янські племена. Східнослов'янські племена - група слов'янських племен, розташована на території сучасної України, Білорусі та Росії, предками яких були анти йдуліби (волиняни), вони проживали на території між Карпатами, Прип'яттю та Середнім Подніпров'ям. Археологічне дослідження простежується від населення празької культури V-VII ст. Розселення цієї людності та її безпосередніх нащадків, носіїв лука-райквецької культури, в усіх напрямках започаткувало в VI-IX ст. південну, західну та східну гілки слов'янств. Протягом VI-VIII століттях східнослов'янські племена або союзи племен переросли у феодальні князівства, відомі в історичній літературі під назвою «літописні племена» або «племінні князівства», а також територіальні князівства, до яких належали різні племена або їхні частини. Східнослов'янські племенaБілі Хорвати · Бужани · Волиняни · В'ятичі · Деревляни · Дреговичі · Дуліби · Ільменські слов'яни · Кривичі · Поляни · Радимичі · Сіверяни · Тиверці · Уличі