Річардсон і філософія Шефтсбері

У своїх романах «Памела, або ж Винагороджена доброчесність» (1740), «Клариса, або історія юної леді» (1747—1748) та «Історія сера Чарльза Ґрандісона» (1753) Річардсон намагався створити образ людини з яскраво вираженими моральними достоїнствами, який після нього був зафіксований терміном «позитивний герой». Носієм вищих моральних чеснот він обирає представника нижчих соціальних верств.

Річардсон спирається на моральну філософію лорда Шефтсбері. У своїх надзвичайно популярних протягом усього XVIII ст. працях «Дослідження щодо доброчесності» (1699) і «Характеристики людей, звичаїв, думок, часів» (1711) англійський філософ обстоював думку про те, що вищим принципом людського буття є не знання, а доброчесність, тобто піднесена мораль. Доброчесність є сама по собі благо і винагорода. Отже, щастя людини полягає у гармонії людини з собою, в усвідомленні виконаного морального обов’язку, а не у знанні істини. Щасливою людину роблять альтруїстичні почуття, співчуття, милосердя. Шефтсбері вважав, що моральні почуття мають вроджений характер і допомагають людині не тільки розпізнавати справедливість, доброчесність тощо, а й внутрішньо протистояти несправедливості, пороку і т.п. Можемо говорити, що Шефтсбері намагався піддати реальність «суду почуттів» - на противагу «суду розуму» просвітників-раціоналістів.

Естетична програма Річардсона

Річардсон бачив завдання літератури в дусі англійського пуританства в тому, щоб "якомога приємніше й переконливіше прищеплювати в серцях людей релігію і моральність, і являти піднесені зразки виконання батьківських і синівських обов'язків і обов'язків громадянських, робити ненависним порок і прищеплювати любов до доброчесності". Філософія Шефстбері дала йому переконання, що людина може подолати руйнівний вплив зовнішнього середовища, спираючись на внутрішні духовні сили,на вроджену власну моральність, що для того часу була прогресивна думка.

Епістолярний стиль

Річардсон започаткував прогресивний для літератури XVIII ст. епістолярний стиль, який давав можливість розкрити душевні переживання людини її власними словами. Панівним прийомом єрефлексія — самоаналіз, якому герой піддає власні вчинки, переживання, думки. Досить повільна дія чергується з численними вставками морально-повчального характеру, цитатами з Біблії і філософів-моралістів тощо.

68.Творчість с. Річардсона як засновника англійського любовно-психологічного та сімейно-побутового жанру (романи «Памела» «Клариса»)

Тільки у віці 50-ти років Річардсон звернувся до літератури. Він вів велику переписку з жінками різних класів, тому відрізнявся глибоким розумінням жіночої психології. Саме це наклало відбиток на його подальшу творчість.

Річардсон у ролі видавця спілкувався з письменниками; він багато читав і уважно спостерігав за навколишнім життям. Йому здавалося, що повсякденне життя звичайних людей є не менш цікавим, ніж заморські пригоди. А ще він помітив, що справжнім стимулом людських дій, подвигів і злочинів, джерелом горя і радощів найчастіше виявляється любов.

Звернутися до зображення повсякденного життя і зробити основним стрижнем роману любов - це був крок уперед у сфері англійського роману XVIII століття.

Яка форма якнайкраще підходить для роману про кохання, про почуття і вчинки звичайних людей? Річардсон обрав засвоєну їм з дитинства - епістолярну. Усі його книги - романи в листах.

Спочатку за порадою друзів Чарльза Рівінгтона і Джона Осборна він задумав видати листовник «Посібник до написання галантних листів» - зібрання зразків листів на всі випадки життя. Цього листовника було складено і опубліковано.