13.Міська література Середньовіччя

Міська література складалася одночасно з лицарською (з кінця XI ст.). XIII ст. - розквіт міської літератури. В XIII ст. починає хилитися до заходу лицарська література. Наслідок цього - початок кризи та деградації. А міська література на відміну від лицарської починає інтенсивні пошуки нових ідей, цінностей, нових художніх можливостей для вираження цих цінностей. Міська література створюється силами городян. А в містах у середні століття жили, насамперед, ремісники та торговці. У місті також живуть і працюють люди розумової праці: учителі, лікарі, студенти. У містах живуть і представники класу духівництва, служать у соборах, монастирях. Крім того, у міста переселяються феодали, які залишилися без замків.

У місті зустрічаються та починають взаємодіяти різні верстви населення. Завдяки тому, що в місті грань між феодалами та іншими прошарками суспільства стирається, відбувається розвиток, культурне спілкування - все це стає більше природним. Тому література вбирає в себе багаті традиції фольклору (від селян), традиції церковної книжності, ученості, елементи лицарської аристократичної літератури, традиції культури і мистецтва закордонних країн, які приносили торговельні люди, купці. Міська література виражає смаки та інтереси демократичного людства, до якого належало більша кількість городян. Інтереси їх визначалися в суспільстві, - вони не мали привілеїв, але зате городяни мали свою незалежність: економічну і політичну. Світські феодали хотіли прибрати до рук процвітання міста. Ця боротьба городян за незалежність визначила основний ідейний напрямок міської літератури - антифеодальна спрямованість. Городяни добре бачили багато недоліків феодалів, нерівноправність між прошарками суспільства. Це виражається в міській літературі у вигляді сатири. Городяни, на відміну від лицарів не намагалися ідеалізувати навколишню дійсність. Навпаки, світ у висвітленні городян представлений у гротескно-сатиричному виді. Вони навмисно гіперболізують негатив: дурість, жадібність.

Особливості міської літератури:

1) Міська література відрізняється увагою до повсякденного життя людини, до побуту.

2) Пафос міської літератури дидактичний і сатиричний (на відміну від лицарської літератури).

3) Стиль теж протилежний лицарській літературі. Городяни не прагнуть до обробки, добірності, для них саме головне - донести думку, дати доказовий приклад. Тому городяни використають не тільки віршовану мову, але і прозу. Стиль: побутові подробиці, грубі подробиці, багато слів і виражень ремісничого, народного, жаргонного походження.

4) Городяни почали робити перші прозаїчні перекази лицарських романів. Тут бере початок прозаїчна література.

5) Тип героя досить узагальнений. Це не індивідуалізована рядова людина. Цей герой показується в боротьбі: зіткнення зі священиками, феодалами, де привілеї не на його стороні. Хитрість, спритність, життєвий досвід - риси героя.

6) Жанрово-родовий склад.

У міській літературі розвиваються всі 3 роди.

- Розвивається лірична поезія, неконкурентна лицарської, переживань любовних тут не знайдеш. Творчість вагантів, у яких запити були набагато вище, у силу свого утворення все-таки зробила синтез на міську лірику.

- В епічному роді літератури на противагу об'ємним лицарським романам, городяни працювали в малому жанрі побутової, комічної розповіді. Причина також у тім, що городяни не мають часу працювати над об'ємними творами, та і який сенс говорити про життєві дріб'язки довго, їх треба зображувати в коротких анекдотичних розповідях. Цім вони і привертали увагу людей.

- У міському середовищі починає розвиватися та досягає розквіту драматичний рід літератури.