6.2. Педагогічне спостереження

Найпоширенішим конкретним методом дослідження проблем навчання та виховання є педагогічне спостереження. Суть цього методу полягає в безпосередньому, планомірному й тривалому сприйманні педагогічних явищ без утручання дослідника в навчально-виховний процес.

Головними вимогами до методу педагогічного спостереження є:

ясність і чіткість спостереження;

визначеність його об'єкту;

систематичність і різнобічність спостереження;

достатня кількість зафіксованих фактів;

своєчасність і правильність, об'єктивність фіксації;

простота й логічність техніки запису:

ретельна, вдумлива і копітка обробка зібраного матеріалу;

врахування всіх впливів на перебіг досліджуваних явищ;

виділення тривалих, істотних, повторюваних фактів,

відокремлення їх від другорядних і випадкових елементів;

неупередженість у тлумаченні матеріалу, в оцінках фактів і

висновках, що випливають з них.

Спостереження це найвдаліший і найпоширеніший метод. Основна функція спостереження полягає у вибірковому виділенні даних, що характеризують процес в умовах прямого та зворотного зв'язку вченого з об'єктом спостереження. Метод спостереження широко використовується тоді, коли дослідник бере на себе роль досл і дн й ка-у часи й ка.

Виділяють три різні ролі дослідника: дослідник-свідок (нейтральна особа), дослідник-керівник педагогічного процесу, дослідник-учасник педагогічного процесу (включений до складу досліджуваних). В залежності від ролі, яку він собі обрав, складається програма спостереження, вибирається методика й техніка накопичення та фіксування фактів.

Цінність і об'єктивність результатів спостереження залежить від того, наскільки природнім був педагогічний процес, який спостерігає дослідник.

За ступенем безпосередньої участі дослідника розрізняють такі види спостереження: пряме, опосередковане та самоспостереження.

Пряме спостереження це спостереження, під час якого дослідник бере участь у досліджуваному процесі безпосередньо та діє разом з учасниками дослідження. Характер присутності може бути різним: в одних випадках дослідник повністю зберігає інкогніто, в інших - спостерігач не приховує своєї дослідницької мети. Такий вид спостереження найчастіше використовують під час вивчення дітей у процесі їх навчання та виховання.

Опосередковане спостереження спостереження, що не

передбачає безпосередньої участі дослідника в процесі, який вивчається. Воно ефективніше, ніж пряме спостереження, оскільки дає

97

можливість фіксувати природну поведінку дітей, звівши вплив педагога на них до мінімуму.

Самоспостереження - це самоспоглядання внутрішніх психічних

процесів з одночасним спостереженням за ними унікальним методом

"проникнення" всередину цих психічних процесів і явищ. Іншими

словами - це заглиблення у свій внутрішній духовний світ. Тут

суб'єктом спостереження є сам учень. Дані самоспостережень

фіксуються з висловлювань учнів про способи вирішення навчальних

та інших завдань, про свої успіхи й невдачі, ставлення до людей, свої

здібності, читацькі інтереси, смаки, ідеали, життєві плани. Цінність

отриманих результатів залежить від щирості дитини та ступеня (міри)

сторонніх впливів на неї.

Методика спостереження передбачає:

вибір ситуації та об'єкту спостереження, узагальнення

теоретичних уявлень про них, конкретизацію мсти;

побудову програми спостереження, вибір одиниць виміру І

результатів спостереження й способу та форми фіксації цих І

результатів (запис, протокол, таблиці, кіно-, фото-, аудіо-, ]

відеореєстрація);

опис способу обробки отриманих даних.

Спостереження охоплює також елементи теоретичного мислення (задум, методичні прийоми осмислення і контроль результатів, а також кількісні та якісні методи їх аналізу).