Тема 10: діагностичні методики вивчення педагогічних явищ Зміст теми:

1. Діагностика стану навчального процесу в класі.

2. Діагностика уроку.

3. Деякі методики вивчення рівня вихованості особистості.

4. Методика вивчення дитячого колективу.

5. Деякі методики вивчення виховних можливостей сім'ї.

10.1. Діагностика стану навчального процесу в класі

Відомо, що школа, здійснюючи навчальний процес, виконує три функції: освітню, виховну та розвивальну. Основними показниками ступеня реалізації освітньої функції навчання є навчальні досягнення учнів і якість професійної діяльності вчителя, тобто його професіоналізм.

Навчальні досягнення визначаються здатністю учня засвоювати навчальний матеріал за той час, який регламентовано навчальним планом або програмою. Здебільшого під поняттям "навчальні досягнення" вчитель розуміє ступінь засвоєння знань, набуття вмінь і навичок, встановлених навчальною програмою, з погляду їх повноти, глибини, усвідомлення та міцності. Рівень навчальних досягнень знаходить своє відображення в балах (рекомендована 12-бальна система оцінювання знань дозволяє це зробити). Порівняння оцінок з окремих предметів характеризує як навчальні досягнення учня з кожного навчального предмету, так і навчальні досягнення класу чи школи в цілому. Високі навчальні досягнення здобуваються системою дидактичних методів, форм і засобів, а також виховних заходів.

Аналіз навчальних досягнень учнів і вивчення (оцінювання) якості професійної діяльності вчителя це взаємопов'язані сторони педагогічної діагностики навчального процесу.

Діагностування навчальних досягнень учнів включає: контроль, перевірку й оцінювання знань (умінь, навичок); накопичення на цій основі статистичних даних і їх аналіз; виявлення динаміки навчальних досягнень, їх тенденцій: прогнозування подальшого освітнього розвитку учнів. Усі ці дії спрямовані на отримання відповіді на такі запитання: "Яким є істинний стан навчального процесу?", "Чому так є?", "Як 'Іовинно бути?", "Чи може бути краще?", "Чи відповідає зміст

159

дій педагога критеріям ефективності, оптимальності та нормативним вимогам?" тощо. Відповіді отримують в ході перевірки всього дидактичного процесу, окремих його ланок, а також рівня набуття певних загальнонаукових і професійних знань, умінь та навичок як окремими учнями, так і класами. Це надає можливість досить повно схарактеризувати рівень досягнень у навчальному процесі, виокремити його позитивні та негативні аспекти, з'ясувати причини вад і визначити способи їх подолання.

Для діагностики якості професійної діяльності вчителя використовуються спеціально розроблені критерії оцінювання основних фахових умінь учителя [11, 103-104]:

1. діагностична майстерність учителя - вміння поставити діагноз якості знань (умінь, навичок); визначити рівень знань дітей, враховуючи їх особливості;

2. організаційні характеристики вчителя - вміння організувати пізнавальну діяльність учнів таким чином, щоб навчальний матеріал ставав об'єктом їх активних дій;

3. методологічна майстерність: вибір методів і засобів навчання з урахуванням здатності дітей до засвоєння змісту навчального матеріалу та його використання;

4. виховна ефективність навчальних занять: ефективне використання змісту, засобів і методів навчання для свідомого впливу на психічний стан дитини, для виховання в неї пізнавальної самостійності, відповідальності, вимогливості до себе та інших;

5. дидактична майстерність: створення орієнтувальної основи пізнання, за допомогою якої кожний учень знає, що і як вивчати, де і яку інформацію можна отримати та де і як її використовувати;

6. морально-психологічна атмосфера на уроці, доброзичливе ставлення вчителя до учня й учнів між собою; активна позиція учнів на уроці, їх самостійність, активність і доброзичливе ставлення до вчителя; вміння (здатність) правильно розуміти навчальний матеріал (самоаналіз, самооцінка);

7. рівень засвоєння вчителем провідних ідей науки, нових понять термінології.

Для оцінки цих показників пропонується використати 10-бальну систему, в якій зазначеному числу балів відповідає характеристика оцінки: 1 бал - дуже низький рівень, 2 - низький. З - нижчий за середній, 4 — дещо нижчий за середній, 5 - середній рівень, 6 - дещо

160

вищий за середній, 7 - вищий за середній, 8 - високий, ¹) - дуже високий, 10 - найвищий.

Варто відмітити, що всі оцінки відносні. При оцінюванні треба добре усвідомити те. якими мають бути досягнення вчителя, щоб дати йому найвищий бал (10) і, відповідно, найнижчий (1). і тільки після цього робити вибір оцінки певного показника для конкретного

педагога.

Для прикладу даємо варіанти можливих підсумованих оцінок професійних якостей учителя: дуже низький рівень - 8-15 балів; низький - 16-23; нижчий за середній - 24-31; дещо нижчий за середній - 32-39; середній - 40-47; дещо вищий за середній - 48-55; вищий за середній - 56-63; високий - 64-71; дуже високий - 72-75; найвищий -76-80 балів.

Підсумкова оцінка якості професійної діяльності вчителя в навчальному процесі є середнім арифметичним значенням (у балах) від самооцінки вчителя, зовнішньої оцінки адміністрації школи (директора чи його заступника) та оцінки членів предметної комісії школи.

Нові технології навчання спрямовані на інтенсивний творчий розвиток школярів. У зв'язку з цим виникає потреба нових підходів до діагностики навчального процесу. Зокрема, розроблена спеціальна концепція розвивального навчання, авторами якої є відомі вчені-педагоги Л.В.Занков, Д.Б.Ельконін і В.В.Давидов. У цій концепції ставиться завдання інтенсивного розвитку школярів і критично оцінюються такі вади навчального процесу:

а) безпідставне полегшення навчального матеріалу;

б) невиправдано повільний темп його засвоєння; одноманітність, повторення;

в) обмеженість теоретичних знань, які формуються в учнів тощо. Головними принципами концепції розвивального навчання є:

провідна роль теоретичних знань у змісті навчання. Цей принцип не передбачає зниження значення вмінь і навичок, натомість їх формування відбувається на основі загального розвитку, на базі глибшого засвоєння й усвідомлення відповідних понять, залежностей, відношень. Іншими словами, пояснення понять, зв'язків, відношень у самому предмет! та міжпредметних зв"язків є дуже важливою стороною педагогічної діяльності; усвідомлення школярами всіх ланок процесу самостійного навчання (самоосвіти). Цей принцип спрямований на розвиток уміння зосереджуватися та на формування в учня усвідомлення самого себе як суб'єкта навчання. Можна сказати, що па основі

16!

цього принципу відбувається розвиток особистісної саморегуляції (саморозвиток).

навчання на високому рівні труднощів - подолання перешкод. Таке навчання розкриває духовні сили дитини, дає простір і створює умови для їх розвитку. Зміст цього принципу може відповідати основам проблемного навчання; рух уперед швидкими темпами при вивченні матеріалу. Невиправдане сповільнення темпу подання нового матеріалу створює перешкоди для навчання на високому рівні труднощів чи навіть робить його неможливим;

постійна робота над розвитком усіх учнів. Навчальний процес треба організовувати з урахуванням індивідуальних особливостей кожного учня, однак навчання повинне розвивати всіх. Зміст цього принципу відповідає потребам гуманізації навчального процесу. Ці принципи конкретизовані в програмах і методиках розвивального навчання з багатьох предметів у школі. Виявити результати реалізації цих принципів - завдання сучасної педагогічної діагностики.