4. Розробка та ухвалення управлінських рішень в ситуаціях визначеності, ризику та невизначеності

При прийнятті управлінських рішень завжди важли­во враховувати фактор ризику. Поняття “ризик”, у даному випадку, використовується як рівень визначеності, з якою можна прогнозувати результат. Рішення приймаються у різних обставинах по відношенню до ризику. Ці умови традиційно класифікуються як умови визначеності, ризику та невизначеності ситу­ації, виходячи з наступного поділу інформації:

• повна інформація;

• неповна інформація чи така, що швидко змінюється;

• повна невизначеність.

Визначеність означає, що кожне рішення однозначно призво­дить до єдино можливого результату. Невизначеність (більш ре­алістичне передбачення) має на увазі можливість здійснення кількох варіантів з різною імовірністю.

Для зручності розглянемо кожну з трьох ситуацій на основі конкретних даних. Припустимо, що:

А. Рішення приймаються в умовах визначеності, коли керів­ник точно знає результат кожного з альтернативних варіантів вибору.

Наприклад, розміщуючи тимчасово вільні кошти на депозитному ра­хунку банку на певний період часу, керівник вправі очікувати їх повернення з обумовленим наперед відсотком приросту. Умови повернення, час та загаль­на кількість коштів передбачається майже з 100% імовірності (хоча не можна виключати дії різного роду форс-мажорних обставин — банкрутство банку, зміна суспільного устрою, стихійні лиха тощо).

Так само, можна розрахувати наперед собівартість майбутньої про­дукції, якщо відомі всі складові, від яких залежить Ті формування (вартість оренди промислових будівель та споруд, виробничих потужностей, енерго­носіїв, сировинних, трудових, інформаційних та інших ресурсів, які знадоб­ляться для цього).

Б. Рішення приймаються в умовах ризику, коли керівник по­винен бути готовим свідомо йти на ризик, оскільки поряд з ризиком понести витрати (втрати) існує імовірність отримання доходів. Управлінська практика свідчить, що рішення, здатні забезпечити от­римання високих результатів, є найбільш ризиковими. Досягнення ве­ликих успіхів у бізнесі без ризику є утопією. У всі часи процвітання фірми залежало від готовності та вміння керівника йти на ризик. Керівник, який уникає ризикових рішень, вважається небезпечним для організації, оскільки спонукає її до застою.

В умовах командно-адміністративної системи ризик підпри­ємств (якщо він був) брала на себе держава. В даний час ситуація змінилася, підприємства мають можливість вибору партнерів та по­ведінки на ринку, тобто працюють на основі аналізу та оцінки різних альтернатив. В свою чергу, існування альтернатив розвитку та можли­востей вибору породжує ризик. Менеджмент у цій ситуації розгля­дається як наука і мистецтво, оскільки передбачає поєднання знань, досвіду та інтуїції.

За джерелами виникнення ризик поділяють на:

• господарський;

• пов’язаний з особистістю людини;

• обумовлений природними чинниками.

Причинами виникнення ризику можуть бути:

• невизначеність майбутнього;

• непередбаченість поведінки партнера;

• нестача інформації.

До рішень, які приймаються в умовах ризику, відносяться такі, результати яких не є визначеними, але імовірність кожного результату відома. Імовірність визначається як ступінь можливості здійснення даної події і вимірюється від 0 до 7, або у відсотках. Сума імовірностей всіх альтернатив складає одиницю (100%). В умовах визначеності існує лише одна альтернатива.

Імовірності поділяються на дві категорії: об’єктивні та суб’єктивні.

Об’єктивна імовірність заснована на інформації за певний минулий період. Однак у багатьох випадках менеджер не має інформації про попередній період і повинен розраховувати лише на свою особисту оцінку ситуації, тобто у цьому випадку використо­вується показник суб’єктивної імовірності. Таким чином, здатність давати імовірнісну оцінку ситуації заснована на наявності неповної, але достовірної інформації, а також на досвіді, інтуїції, розумових здібностях керівника. В такій ситуації доречно говорити про менедж­мент як про науку та мистецтво. Цілком зрозуміло, що навіть при на­явності імовірнісних оцінок можливих альтернатив менеджер ризикує. Необхідність прийняття рішень в умовах ризику приводить до не­обхідності розрахунку математичного сподівання.

В. Рішення приймаються в умовах невизначеності, коли не­можливо оцінити імовірність потенційних результатів, оскільки не­обхідні чинники є складними і новими, і про них неможливо отримати достатньо релевантну інформацію. Стикаючись з невизначеністю, керівник може використовувати різні можливості:

а) спробувати отримати додаткову релевантну інформацію і на її основі ще раз проаналізувати проблему;

б) діяти у відповідності з минулим досвідом, інтуїцією і зробити припу­щення про імовірність подій.

В умовах невизначеності ситуації корисно розраховувати:

• очікуване значення;

• середнє квадратичне відхилення;

• коефіцієнт варіації.

Очікуване значення показника — середня зважена, де в якості ва­ги використовуються імовірності відбуття подій, а в якості величин, що усереднюються — значення показника при кожному з можливих варіантів. Це можна зобразити формулою:

Середнє квадратичне відхилення розраховується як квадратний корінь із середньозважено­го квадрату відхилень від очікуваного значення, тобто:

Середнє квадратичне відхилення — це абсолютна міра ризику. Чим вище середнє квадратичне відхилення, тим вищий ризик.

Коефіцієнт варіації (CV) є мірою відносної дисперсії (відносний ступінь ризику).

Контрольні завдання та запитання:

1. Чому прийняття рішень вважають основним завданням менеджера?

2. Чи можна прийняти рішення коли є лише одна альтернатива? Відповідь обґрунтуйте?

3. У яких ситуаціях менеджер не може прийняти рішення і чому?

4. Яка різниця і чи така є між поняттями "ухвалення", "прийняття", "реалізації", "виконання" управлінського рішення?

5. Переваги та недоліки програмованого рішення.

6. Переваги та недоліки непрограмованого рішення.

7. Які, в основному, рішення приймають менеджери технічного рівня менеджменту і з чим це пов’язано?

8. Які, в основному, рішення приймають менеджери адміністративного рівня менеджменту і з чим це пов’язано?

9. Які, в основному, рішення приймають менеджери інституційного рівня менеджменту і з чим це пов’язано?

10. Як в організації з’являються програмовані рішення? Відповідь обґрунтуйте.

11. Як впливає на ефективність управління прийняття менеджерами інституційного рівня великої кількості програмованих рішень? Відповідь обґрунтуйте.

12. Яка різниця між одноособовим, колегіальним, колективним рішенням та груповим рішенням?

13. Переваги та недоліки інтуїтивних рішень.

14. Переваги та недоліки суб’єктивних рішень.

15. Переваги та недоліки раціональних рішень.

16. Переваги та недоліки індивідуального рішення.

17. Переваги та недоліки групового рішення.

18. Які рішення слід приймати одноосібно і чому?

19. Які рішення слід приймати колективно і чому?

20. Переваги та недоліки різновиду групового рішення "колективне обговорення з вільним висуненням альтернатив".

21. Переваги та недоліки різновиду групового рішення "номінально-груповий спосіб".

22. Переваги та недоліки різновиду групового рішення "метод дельфі".

23. Наведіть приклади ситуацій, коли найкращим способом прийняття рішення буде "колективне обговорення". Відповідь обґрунтуйте.

24. Наведіть приклади ситуацій, коли найкращим способом прийняття рішення буде "номінально-груповий". Відповідь обґрунтуйте.

25. Наведіть приклади ситуацій, коли найкращим способом прийняття рішення буде "метод дельфі". Відповідь обґрунтуйте.

26. Як впливай розвиток комп’ютерно-інформаційних технологій на методи та процедури прийняття рішень?

27. Наведіть приклади рішень, що приймаються в організації де Ви (знайомі) працюєте в умовах визначеності.

28. Наведіть приклади рішень, що приймаються в організації де Ви (знайомі) працюєте в умовах ризику.

29. Наведіть приклади рішень, що приймаються в організації де Ви (знайомі) працюєте в умовах невизначеності.

30. Чи є правильним твердження, що рішень, які приймаються в умовах визначеності не існує? Відповідь обґрунтуйте.

31. Який з інвестиційних проектів А і В є кращою альтернативою, якщо розподіл ймовірностей надходження готівки у кожному з наступних 4-х років такий:

Відповідь обґрунтуйте.

32. Вкажіть рекомендації щодо прийняття рішень в умовах ризику.

33. Вкажіть рекомендації щодо прийняття рішень в умовах невизначеності.

34. Чи правильним буде твердження, що усі непрограмовані рішення є ризикованими, а усі програмовані безризикові? Відповідь обгрунтуйте.

35. Чи можуть менеджери уникнути прийняття ризикових рішень? Відповідь обґрунтуйте.

Для заміток

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________