2.4. Двофакторна теорія герцберга

Фредерік Герцберг та група його послідовників у другій половині 50‑тих років розробили ще одну модель мотивації, заснованої на потребах. Вона дістала назву "двофакторної теорії". Модель побудована на результатах соціологічного опитування широкого загалу інженерно-технічного персоналу. Пропонувалося дати відповідь на питання: "Коли (в яких ситуаціях) після виконання службових обов'язків ви відчували себе особливо добре та навпаки?".

За результатами відповідей Герцберг побудував двофакторну теорію, у якій виділив дві категорії: гігієнічні чинники та мотивації:

Таблиця 8.1

Герцбергова теорія мотивації

Гігієнічні чинники	Мотивації
Політика організації та її втілення адміністрацією Умови праці Заробітна плата Мікроклімат у колективі (міжособові стосунки з керівництвом, співробітниками та підлеглими) Рівень безпосереднього контролю за роботою	Успіх Кар'єра (просування по службі) Визнання та схвалення результатів роботи Ступінь делегування повно­важень і відповідальності (якомога вища) Можливості творчого та профе­сійного зростання

Гігієнічні чинники пов'язані з оточуючим середовищем, у якому здійснюється праця (виконується робота), мотивації — з характером та змістом роботи. При відсутності чи недостатній мірі присутності гігієнічних чинників у працівника виникає та формується відчуття не­вдоволення роботою. Але навіть їх достатня кількість не може мотиву­вати людину до чогось. Відсутність чи неадекватність мотивацій на­пряму не пов'язане з незадоволенням роботою, проте їх наявність вик­ликає задоволення і підштовхує виконавців на підвищення ефектив­ності діяльності.

А ось як особи, що брали участь в опитуванні, оцінили ті ха­рактеристики роботи, що можуть привести до максимальної віддачі чи підвищити реноме (привабливість) праці.

1. Фактори підвищення продуктивності:

• великі шанси на просування по службі;

• добрий заробіток;

• оплата праці, що безпосередньо пов'язана з досягнутими ре­зультатами; визнання та схвалення добре виконаної роботи;

• складна, важка та цікава робота, що дозволяє розвинути свої здібності; робота, що дозволяє самостійно приймати рішення та вимагає творчого підходу;

• високий ступінь відповідальності.

2. Фактори, що роблять роботу більш привабливою:

• робота без значних напружень і стресів;

• зручний розпорядок;

• відсутність на робочому місці шуму та будь-яких виявів забруд­нення оточуючого середовища;

• робота з людьми, яким симпатизуєш;

• неформальні, неофіційні стосунки з безпосереднім керівництвом;

• достатня поінформованість про дійсний стан справ у фірмі (про те, що насправді відбувається):

• гнучкий темп роботи та робочий час;

• значні додаткові пільги;

• справедливий розподіл обсягу робіт.

Для ефективного практичного використання теорії Герцберга ад­міністрації організації необхідно скласти перелік гігієнічних та моти­ваційних чинників і надати можливість працівникам самим визначати і вказувати те, що їм до вподоби, а надалі постійно зважати на це.

Недолік теорії полягає в тому, що виконавці інстинктивно, на рівні підсвідомого пов'язують сприятливі ситуації з роллю своєї осо­бистості та об'єкта, який вони контролюють, а несприятливі - з факто­рами, що об'єктивно не залежать від опитуваних. Тобто усі негаразди прагнуть списати на "об'єктивні причини", а позитивні результаті вважають власною заслугою.