Фонди України

Місцеві фонди охорони навколишнього

природного середовища (обласні, міські, селищні, сільські)

Фонд охорони навколишнього природного середовища

Автономної Республіки Крим

Державний фонд охорони навколишнього природного середовища

Рис. 3.2. Державні цільові екологічні фонди України

Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік” визначено, що кошти від забруднення навколишнього середовища розподіляються так:

• 65 % – Державний фонд охорони навколишнього природного середовища;

• 25 % – обласні фонди охорони навколишнього природного середовища та Автономної Республіки Крим;

• 10 % – у місцеві (сільські, селищні, міські) фонди охорони навколишнього природного середовища.

2. Термінологічний словник

Виплати, відшкодування витрат – грошові виплати юридичним чи фізичним особам або система заходів, спрямована на компенсацію різних форм збитків, що пов’язані з порушенням екології навколишнього середовища або необхідністю додаткових витрат для його попередження.

Грошова оцінка – капіталізований рентний дохід із земельної ділянки. Розраховується індивідуально за видами земель залежно від якості, природних умов і розташування ділянок.

Дотація – грошова допомога або різні види допомоги з державних чи інших джерел, що надаються фізичним та юридичним особам для покриття збитків або на спеціальні цілі. Приклади екологічно орієнтованих дотацій: дотації в сільське господарство для вирощування продукції без отруйних хімікатів; дотації регіонам чи країнам, які змушені “притримувати” індустріальний розвиток заради збереження ландшафтів тощо.

Екологічне страхування – створення за рахунок коштів економічних суб’єктів резервних (страхових) фондів, призначених для відшкодування збитків від впливу на природне середовище непередбачених надзвичайних ситуацій (екологічних аварій, катастроф та ін.)

Екологічний податок – вилучення коштів, яке здійснюється державою або місцевими органами влади для фінансування екологічних проблем, що мають загальне для даного рівня значення. Податки екологічної спрямованості стягуються або окремо (передбачені спеціальні статті), або в складі інших податків (відраховується частка від загальної суми податків).

Екологічний ризик – загроза (можливість) несприятливих змін навколишнього природного середовища внаслідок (під впливом) соціально-економічної діяльності людини.

Еколого-економічні ставки – питомі економічні показники (тарифи, частки, процентні нормативи та ін.), що враховують дію або вплив екологічних факторів та забезпечують реалізацію економічних інструментів (системи цін і платежів, умов одержання прибутку та ін).

Економічні інструменти – засоби (заходи, методи, важелі) зміни фінансового стану економічних суб’єктів. За допомогою економічних інструментів можна, впливаючи на мотиви діяльності суб’єктів господарювання, регулювати товарно-грошові відносини на рівні підприємства, території, національної економіки і навіть транснаціональних систем.

Збитки – фактичні або можливі економічні та соціальні витрати, що виникають внаслідок певних подій чи явищ, у тому числі зміни природного середовища, його забруднення. Збитки виникають від прямого руйнування матеріальних цінностей, погіршення умов ведення господарства і впливу на здоров’я людини. Вони можуть збільшуватися із перебігом природних ланцюгових реакцій.

Збитки економічні – усі види збитків, що завдаються населенню, комунальному господарству, лісовому й сільському господарству, промисловості від забруднення навколишнього середовища, виражені у грошовій формі.

Збитки, завдані навколишньому середовищу – істотні, екологічно, соціально та економічно значні штучні зміни його. Універсальної одиниці вимірювання таких збитків не існує. Нижньою соціальною межею їх є дискомфорт, що перешкоджає нормальному фун­кціонуванню навколишнього середовища чи порушує його спокій. Економічна межа – руйнування чи перешкоджання функціонуванню хоча б одного важливого господарського об’єкта.

Земельний податок – обов’язковий платіж, що стягується з юридичних і фізичних осіб за використання земельної ділянки.

Кредити – позика в грошовій чи товарній формі, надана кредитором позичальнику на умовах повернення, найчастіше з виплатою позичальнику відсотка за користування. Основними пільгами при використанні кредиту для вирішення екологічних проблем можуть бути такі: за термінами кредитування; за процентними ставками; за обсягами кредитування; за гарантіями на кредит.

Мито (митні інструменти) – обов’язковий внесок, який стягується митними органами країни при ввезенні товару на її територію чи його вивезенні з цієї території. З урахуванням екологічних факторів найбільш поширеними видами даного інструменту є: встановлення екологічних ввізних мит; звільнення від ввізних мит; застосування вивізних мит; звільнення від вивізних мит.

Плата, платежі, збори – грошові чи інші блага, які економічний суб’єкт сплачує за використання ресурсів, природних благ (в т. ч. асиміляційний потенціал) і за можливість здійснення господарської діяльності.

Премія, нагорода, приз – грошова чи інша винагорода за успіхи в здійсненні екологічної діяльності.

Природоохоронні витрати – суспільно необхідні витрати на підтримання якості життя, на здійснення різних видів і форм господарської діяльності, на підтримання природно-ресурсного потенціалу, включаючи збереження екологічної рівноваги на всіх рівнях – від локального до глобального.

Сприяння (обмеження) на ринку – комплекс організаційних заходів, який дозволяє надати додаткові економічні переваги екологічно орієнтованим суб’єктам або створити економічні обмеження екологічно несприятливим суб’єктам господарювання, як правило, без прямого фінансового впливу на їх інтереси (присудження нагород, маркетингове сприяння, розширення сфер діяльності, надання додаткових ресурсів, інформаційна підтримка, державний протекціонізм).

Ставка податку – законодавчо встановлений розмір плати за одиницю площі оподаткованої земельної ділянки.

Субсидія – цільова незворотна допомога в грошовій чи натуральній формі, що надається економічним суб’єктам за рахунок коштів державного бюджету або спеціальних державних і недержавних фондів. Напрямки екологічної діяльності, під які виділяють субсидії, такі: здійснення природоохоронних програм, що мають загальнодержавне значення; фінансування науково-дослідних робіт за “пілотними” проектами; фінансування міжнародних проектів екологічної спрямованості; фінансування освітніх, просвітницьких і культурних програм тощо.

Такса – вид ставок за використання лісових ресурсів, що передбачає оплату за кожне дерево, залежно від його діаметра, висоти, якості, зручності заготівлі і місця його розташування.

Штраф – грошове покарання у вигляді стягнення з винних певної суми; засіб матеріального впливу на юридичних і фізичних осіб, винних у порушенні чинних законів, договорів, правил. В екологічній сфері використовуються такі штрафні санкції: міжнародні санкції за порушення умов міжнародних договорів; штрафи за недотримання екологічного законодавства в країні; відшкодування збитків на міжнародному та національному рівнях.

Цінові інструменти – система заходів впливу на економічні інтереси суб’єктів господарювання, основним механізмом якої є цілеспрямована зміна вигідності різних видів діяльності (товарів) за допомогою зменшення чи збільшення цін. Основні напрямки використання цінових інструментів у природокористуванні: пряме регулювання цін – диверсифікація цін у часі на електроенергію; диверсифікація цін за споживачами на природні ресурси; диверсифікація цін за споживачами на послуги інфраструктури; встановлення підвищених закупівельних цін на екологічно чисту продукцію; адміністративний контроль цін; непряме регулювання цін – підвищення рівня цін для споживача на екологічно несприятливу продукцію; зниження рівня цін споживача на екологічно сприятливу продукцію; створення цінових гарантій вирішення екологічних проблем.