Класифікація природних ресурсів

Підходи до класифікації		Визначення
За ознаками відновлюваності	Відновні	Ті, що здатні й не здатні до самостійного відновлення (через розмноження чи інші природні цикли відновлення) за терміни, які можна порівняти з термінами їх споживання (рослинність, вода в річці – відновні ресурси; ґрунт, мінеральні багатства – невідновні)
	Невідновні

Продовж. табл. 1.1

Підходи до класифікації		Визначення
За ступенем виснаження	Вичерпні	Ті, що виснажуються в ході їх економічного використання (ґрунт, ліс, дикі тварини, кормові угіддя, копалини тощо); ресурси (чи властивості природи), зміна яких прямо не пов’язана з інтенсивністю їх використання (сонячна енергія, атмосфера, енергія припливів і відпливів тощо)
	Невичерпні
За ознаками замінності	Замінні	Ті, що можуть бути замінені (наприклад, метали – пластмасами, паливно-енергетичні ресурси – альтернативними джерелами енергії) і не можуть бути замінені іншими ресурсами (атмосферний кисень для дихання, прісна вода для пиття)
	Незамінні
За ознаками відтворювання	Відтворювані	Ті, що принципово можна відтворити (прискорити відтворення) за рахунок використання праці людей і ті, які для такого відтворення непридатні (наприклад, біологічний вид – невідтворюваний ресурс, екосистема – обмежено відтворюваний ресурс тощо)
	Невідтворювані
За технічними можливостями експлуатації	Реальні	Ті, що використовуються на даному рівні розвитку продуктивних сил
	Потенційні	Встановлені на основі теоретичних розрахунків та попередніх робіт (технічно доступні запаси та частина ресурсів, яку в даний час не можна освоїти з технічних можливостей)
За запасами	Балансові	Використання ресурсів економічно вигідне, тобто вони відповідають промисловим вимогам за якістю сировини й гірничотехнічними умовами експлуатації
	Позабалансові	За наявного рівня технології експлуатувати ресурси невигідно (ресурси з малою потужністю запасів, низьким вмістом цінного компоненту, складними умовами експлуатації)
За належністю	Національні	Ті, що повністю знаходяться під суверенітетом тієї чи іншої країни
	Багатонаціональні	Ресурси прикордонних рік, мігруючих тварин та птахів, внутрішніх морів та озер, на берегах яких мешкає населення різних країн
	Міжнародні	Ті, що не належать конкретній країні, тобто спільні (ресурси світового океану, що виходять за межі територіальних вод, ресурси атмосферного повітря, Антарктида та космос)

Інформацію про стан та обсяги природних факторів можна отримати шляхом їх оцінки. Поняття оцінки в економіці пов’язане із філософською категорією “цінність”, що відображає значення об’єкта, обумовлене людською потребою в ньому та характерними властивостями самого об’єкта. В залежності від виду людських потреб цінність може бути матеріальною, соціально-політичною, естетичною тощо. У зв’язку з цим розрізняють:

• позаекономічну оцінку – визначення екологічної, соціальної, естетичної, культурної або іншої цінності ресурсу, що зазвичай не виражається економічними показниками (може бути умовно розрахована у грошовому вираженні як сума, яку суспільство готове сплатити за збереження цього виду ресурсів);

• економічну оцінку – визначення корисності природних ресурсів як внеску у задоволення суспільних потреб через виробництво та споживання, що виражене економічними показниками.

Економічна оцінка природних ресурсів в умовах ринкової економіки може здійснюватися на основі декількох підходів, а саме: затратного, результативного, затратно-ресурсного, рентного, відтворювального.

За затратною концепцією оцінка природних ресурсів визначається величиною затрат на їх видобуток, освоєння чи використання (різновидом затратного підходу є монопольно-відомчий підхід). За результативним підходом економічну вартість мають тільки ті природні ресурси, які приносять прибуток. Затратно-ресурсний підхід визначає вартість природного ресурсу на основі поєднання затрат на його освоєння та прибуток від використання. З появою екологічної кризи з’являється відтворювальний підхід в економічній оцінці, при якому вартість природного ресурсу визначається як сукупність затрат, необхідних для відтворення ресурсу на певній території.

Рентний підхід заснований на використанні ренти при оцінці природних ресурсів і передбачає облік споживчих властивостей природних ресурсів, тобто їх здатності задовольняти певні потреби. Така оцінка природного ресурсу може визначатися двома способами: за величиною ефекту (доходу), одержаного від використання в економіці одиниці даного блага, та за витратами на заміщення даних природних благ за рахунок застосування інших видів капіталу (ресурсів, фінансових коштів, трудових факторів). Рентна концепція економічної оцінки природних факторів базується на розрахунку диференційної ренти.

За економіко-математичним напрямком дослідження, що є найбільш поширеним, диференційна рента розраховується як різниця між цінністю продукції, яка отримана під час експлуатації природного ресурсу, та нормальним рівнем індивідуальних приведених витрат на її виробництво. Цінність продукції визначається за допомогою спеціально розрахованих, так званих замикаючих витрат, тобто суспільно виправданих меж витрат на приріст виробництва відповідної продукції – граничнодопустимих витрат, які суспільство готове нести заради отримання одиниці певного ресурсу. На практиці фактичні витрати замикаючого ресурсного джерела можуть не відповідати суспільно необхідним, що є суттєвим недоліком рентного підходу.

Економічна оцінка природних ресурсів (R) за рентною концепцією розраховується за формулою:

,

де Z – замикаючі витрати на продукцію, що виробляється шляхом експлуатації природного ресурсу, грн.;

S – індивідуальні витрати на продукцію, яка отримана при експлуатації природного ресурсу, грн.;

q – коефіцієнт продуктивності природного ресурсу (визначається за врожайністю сільськогосподарських культур та розподілом земель між ними, коефіцієнтом утилізації запасів корисних копалин тощо);

a – коефіцієнт, що враховує динаміку в часі показників Z, S, q, а також ефект знецінення майбутніх витрат та результатів (дія фактора часу).

Врахуйте, що різниця між замикаючими та індивідуальними фактичними витратами означає розмір доходу суспільства від економії на витратах у розрахунку на одиницю даного виду природного ресурсу. Не варто плутати економічні оцінки природних ресурсів із платежами за використання природних ресурсів. Вказуючи на різницю в цих поняттях необхідно пам’ятати про функції відповідних показників. Оцінка – це лише інформаційна база для формування платежів, платежі – форма еколого-економічних інструментів, яка застосовується для регулювання у сфері природокористування.

Під час вивчення даної теми необхідно засвоїти такі поняття і терміни: “антропогенне забруднення”, “забруднення”, “деградація середовища”. На всіх стадіях свого розвитку людина була тісно пов’язана з навколишнім середовищем. Але з тих пір як з’явилося індустріальне суспільство, небезпечне втручання людини в природу різко збільшилося. Розширився обсяг цього втручання, що загрожує глобальною небезпекою для людини, а саме: підвищуються витрати невідновних видів сировини; усе більше забудовуються орні землі; погіршується стан атмосфери, гідросфери та літосфери.

При вивченні екологічного стану атмосфери необхідно пам’ятати, що вона завжди містить певну кількість домішок, які зумовлені викидами природних та антропогенних джерел. Рівень забруднення атмосфери природними джерелами називається фоновим і з плином часу несуттєво змінюється. Впливати на природні забруднення атмосфери людина не може, але регулювати характер забруднень в результаті власної діяльності не тільки може, але і зобов’язана. Зверніть увагу на те, що в атмосферу потрапляють як матеріальні забруднюючі речовини (гази, рідини, тверді речовини), так і енергетичні (шум, вібрація, електромагнітне і радіоактивне випромінювання). Джерелом забруднень атмосфери є практично всі види людської діяльності – від побутової до виробничої. Джерела забруднення атмосфери можна об’єднати у такі групи: забруднювачі природного походження (мінеральні, рослинні, тваринні, мікробіологічні); забруднювачі, які утворюються при згоранні палива для потреб промисловості, опалення житлових будинків, при роботі всіх видів транспорту; забруднювачі, які утворюються в результаті промислових викидів; забруднювачі, зумовлені згоранням і переробкою побутових і промислових відходів. Зверніть увагу на основні джерела та наслідки забруднення атмосфери (глобальне потепління клімату, руйнування озонового екрану, випадіння кислотних опадів тощо).

Вивчаючи екологічні проблеми використання водних ресурсів, зверніть увагу на те, що до них належать запаси прісної води, які на Землі обмежені. В результаті діяльності людей гідросфера Землі змінюється. Ці зміни розподіляються на кількісні (зміна кількості води для використання) і якісні (забруднення води внаслідок антропогенного впливу). У господарській діяльності вода використовується як сировина, реагент та розчинник для проведення різних технологічних процесів, для промивання сировини, продуктів тощо.

Основними джерелами забруднення і засмічення водойм є такі: стічні води промислових та комунальних підприємств; відходи від розробок рудних і нерудних копалин; води рудників, шахт, нафтопромислів; відходи деревини при заготівлі, обробці, сплаві лісових матеріалів; викиди водного, залізничного та автомобільного транспорту; первинна переробка льону, конопель та інших технічних культур.

Зважте на інтенсивність антропогенного впливу і на земельні ресурси. Характерною особливістю літосфери є те, що забруднення переміщуються в ній природним шляхом значно повільніше, ніж у гідросфері й атмосфері. Тому відбувається концентрування токсичних речовин і подальша міграція їх у різні середовища в процесі біологічного та геохімічного кругообігу речовин. Найбільш негативно впливають на геологічне середовище гірничодобувна та будівельна галузі промисловості. Значними забруднювачами літосфери також є чорна металургія, металообробна, лісова та деревообробна промисловості, енергетичний комплекс, харчова, легка, текстильна і хімічна промисловість. Забруднюють літосферу житлово-комунальне господарство та військово-промисловий комплекс. Зверніть увагу на те, що швидкість вилучення корисних копалин істотно перевищує швидкість їх продукування, а екстенсивний спосіб їх освоєння зумовлює величезні обсяги відходів, які надходять у навколишнє середовище. Детально розгляньте процеси екодеструктивного антропогенного впливу на ґрунти, які наведені в табл. 1.2.

Вивчаючи проблеми забруднення ґрунтів України, слід відокремити специфіку проблем екстенсивного сільськогосподарського виробництва, яке супроводжується надмірною розораністю території, та інтенсивного з впровадженням меліорації, хімізації і механізації. Загальний земельний фонд України становить 60 млн. га і представлений переважно різновидами чорноземів, які займають 57 % всіх сільськогосподарських угідь і становлять 68 % орних земель. Чорноземи – найбільше природне багатство України. Вони складають майже 50 % світового запасу цих ґрунтів. Розорані землі в Україні становлять близько 85 %, тобто 57 % всієї території. Лише 8 % території України перебувають у природному стані (болота, озера, гірські масиви, ліси). Посівні площі займають 33,5 млн. га. Динаміку основних показників екодеструктивного впливу на ґрунти України показано в табл. 1.3.

Таблиця 1.2