Корова, що співає

М. Скребцова

Жила собі плямиста корова. Вона була незграбною та дуже сумною. Єдиною її радістю були великі плями на тулубі, які вона вважала привабливими. Цілими днями корова могла ми­луватися ними, але й вони не могли розвіяти її печалі.

Корову краяло одне пристрасне бажання. Більш за все на світі вона намагалася навчитися літати! „Літає той, хто сприт­ний та гнучкий, легкий та швидкий. Як прикро, що я не така!" - сумно міркувала вона та ставала від соковитої трави все важче й важче.

„Може перестати їсти? - думала вона. - Коли мої очі відірвуться від землі, я почну частіше дивитися на небо, і тоді воно, напевно, виростить у моєму серці крило". На кілька дов­гих хвилин, які здалися їй вічністю, вона переставаїаїсти. Але, на жаль, ця жертва не допомагала. „Треба побачити сон, в якому я літаю", - розмірковувала вона. Але подібні сни їй не снилися.

Хоча якось їй щось привиділось. Чи був це сон, чи вона вже нн спала, корово не пам'ятала. їй здалося, що на неї сіло малень ­ка літаюча корівка, гнучка та спритна. Вона не микала, не жу­вала, не ворушила хвостом, - нічого не робила, як інші корови.

Вона... Вона співала.

Видіння швидко зникло. Корова прокинулась. „Дивно", -подумала вона. „Хіба корови вміють співати, хіба вони повинні співати?!" - питала вона в себе.

Сумно корова ніколи не співала. Вона вміла тільки микати. Колижвонане микала, вона зітхала та мовчала. „Можливо, якщо я навчусь співати, то полечу, як маленька корівка з мого сну?" І вона вирішила спробувати. Звук, який видала корова, був дуже дивним - щось середнє між миканням, сумним зітханням та мовчанням. Вона ще раз спробувала, але крила все одно не з'я­вилися...

Після цього корова знов засумувала, і ніщо не могло її втіши­ти...

І все-таки вона навчилася літати! Як? Та дуже просто! Так просто, що і сама припустити не могла.

Якось увечері був дивовижний захід сонця!

Небо переливалося різними фарбами та відтінками та зача-ровунало своєю красою. Воно було таким прекрасним, що у сум­ної корови вперше в житі не вистачило микання, зітхань і... навіть мовчання, щоб виразити свої почуття!

Тоді вона заспівала... І, диво, поки вона співала, кудись зникла вся її важкість та незграбність - велика корова перетво­рилася на маленьку крилату корівку... Єдине, що залишилось від колишньої корови, це - плями, ті самі, якими вона пишала­ся.

Корівка розправила крила та, продовжуючи співати, полеті­ла назустріч дивовижному небу, яке подарувало їй крила... Так і з'явилася на світ божа корівка.

Практична діяльність Робота в групах. „Ланцюжок добрих цілей" (за А.Лопаті-

ною, М.Скребиовою).

Повісьте на дошку плакат із намальованою .чемною кулею. Дітей об'єднайте в групи. Кожній групі роздайте паперові лан­цюжки, на ланках яких вони мають написати добрі цілі. Учні мають пояснити, чому світ потребує саме цих цілей, а потім по­вісити свій ланцюжок на модель планети.

Моделювання „Хочу - можу".

Кожен учень отримує 2 паперових кола, різних за величи­ною. Необхідно вибрати, яке з них - моє „хочу", а яке - моє „можу", а потім написати на одному з них, чого я хочу (тобто мої цілі), а на іншому - що я можу для цього зробити (тобто мої мож­ливості).