- •2. Зв'язок вікової психології з іншими науками
- •3. Вікова психологія: зв’язок теорії і практики
- •4. Специфіка організації досліджень у віковій психології
- •Дайте відповіді на наступні питання.
- •Лекція 2. Вік і розвиток як центральні поняття вікової психології
- •1. Поняття віку у віковій психології
- •2. Поняття розвитку
- •3. Проблема рушійних сил психічного розвитку людини
- •Теорія «чистої дошки»
- •Теорія конвергенції двох факторів
- •Дайте відповіді на наступні питання.
- •Розділ 2. Теорії психічного розвитку Лекція 3. Ендогенний і екзогенний напрямки у трактуванні психічного розвитку
- •1. Ендогенний напрямок
- •2. Екзогенний напрямок
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 4. Психоаналітичний напрямок у трактуванні розвитку
- •1. Формування дитячого психоаналізу. Розвиток концепції 3. Фрейда в роботах а. Фрейд
- •2. Епігенетична теорія життєвого шляху особистості е. Еріксона
- •Дайте відповіді на наступні питання і виконайте завдання.
- •Лекція 5. Когнітивний напрямок у психології розвитку
- •1. Теорія ж. Піаже
- •Теорія морального розвитку л. Кольберга
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 6. Культурно-історичний напрямок у психології розвитку
- •1. Культурно історична концепція л.С. Виготського
- •2. Поняття віку в концепції о.М.Леонтьєва
- •3. Концепція д. Б. Ельконіна.
- •4. Теорія розвитку особистості л. І. Божович
- •6. Екологічні теорії психічного розвитку
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Розділ 3. Психічний розвиток людини на різних вікових етапах Лекція 7. Пренатальний розвиток і народження
- •1. Пренатальний розвиток
- •2. Розвиток нервової системи в перинатальний період
- •3. Психологічний аспект народження.
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 8. Новонародженість
- •1. Особливості новонародженості як критичного періоду
- •2. Психофізичні особливості новонародженості. Рефлекси і їх значення.
- •3. Центральне новоутворення віку. Інші новоутворення новонародженості. Границі віку
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 9. Немовлячий період
- •1. Загальпсихологічна характеристика дитинства. Границі віку.
- •2. «Комплекс пожвавлення» і його значення.
- •3. Розвиток моторики і сенсорики дитини в немовлячому віці.
- •4. Розвиток говоріння й розуміння мови
- •4. Основні новоутворення віку. Розвиток форм спілкування дитини. Госпіталізм.
- •6. Розвиток емоційної сфери
- •7. Індивідуальні варіанти розвитку
- •8. Криза першого року життя
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 10. Період раннього дитинства
- •1. Соціальна ситуація розвитку й основні новоутворення раннього дитинства
- •2. Предметна й знарядійна діяльність.
- •3. Мовленнєвий розвиток.
- •4. Когнітивний розвиток
- •Розвиток символічної функції свідомості
- •4. Початок ігрової діяльності
- •5. Розвиток самосвідомості
- •6. Розвиток спілкування
- •7. Криза 3 років
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 11. Дошкільний вік
- •1. Зміна соціальної ситуації розвитку протягом дошкільного дитинства.
- •2. Гра й інші види діяльності
- •3. Розвиток інших видів діяльності
- •4. Спілкування з дорослими й однолітками
- •5. Когнітивний розвиток
- •6. Розвиток особистості дошкільника
- •7. Розвиток самосвідомості
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 12. Криза 6-7 років і психологічна готовність до школи
- •1. Криза 6—7 років: симптоматика, новоутворення, причини появи, особливості перебігу, будова
- •2. Психологічна готовність до школи
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 13. Молодший шкільний вік
- •1. Загальні умови розвитку в молодшому шкільному віці.
- •2. Становлення мотивації до навчання і формування навчальної діяльності як провідної.
- •3. Когнітивний розвиток молодшого школяра.
- •4. Розвиток особистості молодшого школяра. Формування мотиваційно-потребнісної сфери
- •5. Соціальне життя в молодшому шкільному віці: спілкування з вчителем і однолітками.
- •Лекція 14. Підлітковий вік
- •1. Загально-психологічна характеристика отроцтва. Діалектика «дитячого» й «дорослого» в отроцтві. Зони розвитку й завдання вікового етапу.
- •2. Новоутворення у підлітковому віці
- •3. Характеристика провідних діяльностей підлітка
- •4. Розвиток пізнавальної сфери. Формування елементів теоретичного мислення й системи інтелектуальних (професійно орієнтованих) інтересів.
- •5. Фізичний образ я. Психосексуальний розвиток
- •6. Становленням «я»-ідентичності
- •Лекція 15. Юнацький вік
- •2. Провідна діяльність у юнацькому віці
- •3. Соціалізація і спілкування
- •4. Розвиток когнітивної сфери
- •5. Розвиток особистості
- •Лекція 16. Молодість
- •1. Молодість як соціально-історична категорія. Границі віку.
- •3. Соціальна активність у молодості. Любов, шлюб, створення родини. Професійне самовизначення й знаходження нового соціального статусу.
- •Лекція 17. Дорослість (зрілість)
- •1. Загально-психологічна характеристика дорослості. Границі віку. Акмеологія.
- •2. Проблеми переходів від віку до віку. Криза дорослості.
- •3. Розвиток особистості
- •4. Професійна саморелізація
- •1. Загальна характеристика періоду старіння й старості. Границі й стадії віку.
- •2. Біологічні аспекти геронтогенезу. Психологічне переживання старіння й старості.
- •4. Зміни у функціонуванні психічних функцій
- •5. Зміна структури соціальної активності в старості.
- •6. Проблема самотності. Особистісні новоутворення в старості. Зміни в структурі мотивації. Зміни часової перспективи.
4. Теорія розвитку особистості л. І. Божович
Теорія Л. І. Божович спирається на поняття соціальної ситуації розвитку й особистісного новоутворення. У соціальній ситуації розвитку вона виділяє внутрішні процеси розвитку і зовнішні умови, їх що забезпечують. В особистісних новоутвореннях вона виділяє центральне новоутворення і потреби.
Слідом за Л. С. Виготським Л. І. Божович вибудовує лінію вікових криз: новонародженості, 1-го року, 3 років, 7 років і підліткового віку. Розподіл розвитку на етапи виглядає в неї так:
1) дитинство: починається кризою новонародженості; дитина характеризується безпорадністю, її діяльність опосредковується дорослим; центральним новоутворенням є афективно заряджені уявлення;
2) раннє дитинство: починається кризою 1-го року; дитина характеризується самостійністю; з боку дорослих до неї вже висуваються вимоги; центральним новоутворенням є система «Я», з'являється потреба в самоствердженні;
3) дошкільне дитинство: починається кризою 3 років; центральне новоутворення — внутрішня позиція, потреба в якій (внутрішня позиція школяра) і з'являється;
4) молодше шкільне дитинство: починається кризою 7 років; починає усвідомлюватися соціальне «Я»; з боку дорослих висувається нова система вимог;
5) криза підліткового віку: поділяється на дві фази. Перша фаза (з 12 до 14 років) характеризується емансипацією від дорослих, переходом у середні класи; з'являється цілеполягання як центральне новоутворення. Друга фаза (з 15 до 17 років) характеризується визначенням місця в житті; з'являється нова життєва перспектива як центральне новоутворення віку.
5. Модель розвитку спілкування М. І. Лисіної.
Відштовхуючи від психологічної теорії діяльності О. М. Леонтьєва і, розглядаючи спілкування як комунікативну діяльність, М. І. Лисіна вважає потребу в спілкуванні самостійною і відмінною від всіх інших видів потреб. Як мотив діяльності спілкування виступає партнер по спілкуванню.
У періодизації розвитку спілкування виділяються наступні форми: 1) ситуативно-особистісне спілкування дитини з дорослим (перше півріччя життя); 2) ситуативно-ділове спілкування (6 міс. — 2 роки); 3) позаситуавтивне-пізнавальне спілкування (3—5 років); 4) позаситуавтивне-особистісне спілкування (6—7 років).
6. Екологічні теорії психічного розвитку
Однією з тенденцій розвитку сучасної психології є екологічний напрямок, прикладом якого можна вважати екологію людського розвитку У. Бронфенбреннера. Екологія людського розвитку означає наукове дослідження прогресивної взаємної акомодації між активною, зростаючою людською істотою і властивостями безпосередніх мінливих умов, у яких живе особистість, що розвивається, причому цей процес залежить від відносин між усіма цими умовами і від більш загальних соціальних контекстів, у яких дані умови укладені. Розвиток дитини здійснюється не шляхом однобічного впливу середовища на особистість чи навпаки, а в результаті їх постійної взаємодії, вростання взаємодіючої особистості в навколишнє середовище. Відповідно розширюється і поняття екологічного середовища, що з'являється у вигляді системи концентричних структур мікро-, мезо-, екзо- і макросистем.
Мікросистема — це структура діяльностей, ролей і міжособистісних відносин, пережитих особистістю, що розвивається, у даному конкретному оточенні, з її характерними фізичними і матеріальними властивостями.
Мезосистема — це структура взаємини двох чи більш середовищ, у яких особистість, що розвивається, активно бере участь; наприклад, для дитини це відношення між її домівкою, школою і сусідською групою однолітків, а для дорослого - між родиною, роботою і громадським життям.
Екзосистема має на увазі одну чи кілька середовищ, що не втягують особистість, що розвивається, як активного учасника, але де відбуваються події, що впливають чи відчувають вплив того, що відбувається в середовищі, до якого включає в себе особистість, що розвивається (для дитини це може бути місце роботи батьків чи коло сімейних друзів).
Макросистема позначає сталість форми чи змісту систем нижчого порядку (мікро-, мезо- і екзо-), що існують чи можуть існувати на рівні субкультури як цілого разом із системами вірувань чи ідеологій.
Характерна риса сучасного етапу розвитку наук про людину — усе більш виразне розуміння того, що мова йде не просто про об'єкт виховання, соціалізації й інших зовнішніх впливів, а про самосвідомого, активного суб'єкта життєдіяльності.
У вітчизняній психології в рамках цього напрямку розроблена теорія персоналізації (А. В. Петровський). Особистість розглядається як та, що визначає себе через групу, через соціум. Потреба в персоніфікації є відправним пунктом аналізу розвитку. Саме тому А. В. Петровський називає свою концепцію теорією персоналізації.
Ним виділяються три основні процеси, які визначають хід розвитку:
1) адаптація як присвоєння індивідом соціальних норм і цінностей, тобто становлення соціально-типового в людині;
2) індивідуалізація як відкриття чи ствердження «Я», виявлення своїх схильностей і можливостей, особливостей характеру, тобто становлення індивідуальності,
3) інтеграція як зміна життєдіяльності оточуючих людей, здійснення внесків і їх прийняття навколишніми і тим самим ствердження свого інобуття в інших людях, тобто становлення загального в особистості. Періодизація, запропонована А. В. Петровським, виглядає в такий спосіб:
1) епоха дитинства (раннє дитинство, вік дитячого садка і молодший шкільний вік) характеризується перевагою адаптації над індивідуалізацією;
2) епоха отроцтва (підлітковий вік) пов'язана з перевагою індивідуалізації над адаптацією;
3) епоха юності (юнацький вік) характеризується перевагою інтеграції над індивідуалізацією.
В останні роки активно розробляються теорії саморозвитку, що виходять із припущення, що людина сама визначає свою долю — навіть незалежно від того, бажає вона цього чи ні. У цьому напрямку поки немає великих, розгорнутих теорій, є тільки окремі принципи, наприклад принцип розвитку через діяльність, самоконструювання, запропонований Р. Лернером, ідея особистісного контролю розвитку, ідея критичних (ненормативних) життєвих подій.