- •2. Зв'язок вікової психології з іншими науками
- •3. Вікова психологія: зв’язок теорії і практики
- •4. Специфіка організації досліджень у віковій психології
- •Дайте відповіді на наступні питання.
- •Лекція 2. Вік і розвиток як центральні поняття вікової психології
- •1. Поняття віку у віковій психології
- •2. Поняття розвитку
- •3. Проблема рушійних сил психічного розвитку людини
- •Теорія «чистої дошки»
- •Теорія конвергенції двох факторів
- •Дайте відповіді на наступні питання.
- •Розділ 2. Теорії психічного розвитку Лекція 3. Ендогенний і екзогенний напрямки у трактуванні психічного розвитку
- •1. Ендогенний напрямок
- •2. Екзогенний напрямок
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 4. Психоаналітичний напрямок у трактуванні розвитку
- •1. Формування дитячого психоаналізу. Розвиток концепції 3. Фрейда в роботах а. Фрейд
- •2. Епігенетична теорія життєвого шляху особистості е. Еріксона
- •Дайте відповіді на наступні питання і виконайте завдання.
- •Лекція 5. Когнітивний напрямок у психології розвитку
- •1. Теорія ж. Піаже
- •Теорія морального розвитку л. Кольберга
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 6. Культурно-історичний напрямок у психології розвитку
- •1. Культурно історична концепція л.С. Виготського
- •2. Поняття віку в концепції о.М.Леонтьєва
- •3. Концепція д. Б. Ельконіна.
- •4. Теорія розвитку особистості л. І. Божович
- •6. Екологічні теорії психічного розвитку
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Розділ 3. Психічний розвиток людини на різних вікових етапах Лекція 7. Пренатальний розвиток і народження
- •1. Пренатальний розвиток
- •2. Розвиток нервової системи в перинатальний період
- •3. Психологічний аспект народження.
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 8. Новонародженість
- •1. Особливості новонародженості як критичного періоду
- •2. Психофізичні особливості новонародженості. Рефлекси і їх значення.
- •3. Центральне новоутворення віку. Інші новоутворення новонародженості. Границі віку
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 9. Немовлячий період
- •1. Загальпсихологічна характеристика дитинства. Границі віку.
- •2. «Комплекс пожвавлення» і його значення.
- •3. Розвиток моторики і сенсорики дитини в немовлячому віці.
- •4. Розвиток говоріння й розуміння мови
- •4. Основні новоутворення віку. Розвиток форм спілкування дитини. Госпіталізм.
- •6. Розвиток емоційної сфери
- •7. Індивідуальні варіанти розвитку
- •8. Криза першого року життя
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 10. Період раннього дитинства
- •1. Соціальна ситуація розвитку й основні новоутворення раннього дитинства
- •2. Предметна й знарядійна діяльність.
- •3. Мовленнєвий розвиток.
- •4. Когнітивний розвиток
- •Розвиток символічної функції свідомості
- •4. Початок ігрової діяльності
- •5. Розвиток самосвідомості
- •6. Розвиток спілкування
- •7. Криза 3 років
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 11. Дошкільний вік
- •1. Зміна соціальної ситуації розвитку протягом дошкільного дитинства.
- •2. Гра й інші види діяльності
- •3. Розвиток інших видів діяльності
- •4. Спілкування з дорослими й однолітками
- •5. Когнітивний розвиток
- •6. Розвиток особистості дошкільника
- •7. Розвиток самосвідомості
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 12. Криза 6-7 років і психологічна готовність до школи
- •1. Криза 6—7 років: симптоматика, новоутворення, причини появи, особливості перебігу, будова
- •2. Психологічна готовність до школи
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 13. Молодший шкільний вік
- •1. Загальні умови розвитку в молодшому шкільному віці.
- •2. Становлення мотивації до навчання і формування навчальної діяльності як провідної.
- •3. Когнітивний розвиток молодшого школяра.
- •4. Розвиток особистості молодшого школяра. Формування мотиваційно-потребнісної сфери
- •5. Соціальне життя в молодшому шкільному віці: спілкування з вчителем і однолітками.
- •Лекція 14. Підлітковий вік
- •1. Загально-психологічна характеристика отроцтва. Діалектика «дитячого» й «дорослого» в отроцтві. Зони розвитку й завдання вікового етапу.
- •2. Новоутворення у підлітковому віці
- •3. Характеристика провідних діяльностей підлітка
- •4. Розвиток пізнавальної сфери. Формування елементів теоретичного мислення й системи інтелектуальних (професійно орієнтованих) інтересів.
- •5. Фізичний образ я. Психосексуальний розвиток
- •6. Становленням «я»-ідентичності
- •Лекція 15. Юнацький вік
- •2. Провідна діяльність у юнацькому віці
- •3. Соціалізація і спілкування
- •4. Розвиток когнітивної сфери
- •5. Розвиток особистості
- •Лекція 16. Молодість
- •1. Молодість як соціально-історична категорія. Границі віку.
- •3. Соціальна активність у молодості. Любов, шлюб, створення родини. Професійне самовизначення й знаходження нового соціального статусу.
- •Лекція 17. Дорослість (зрілість)
- •1. Загально-психологічна характеристика дорослості. Границі віку. Акмеологія.
- •2. Проблеми переходів від віку до віку. Криза дорослості.
- •3. Розвиток особистості
- •4. Професійна саморелізація
- •1. Загальна характеристика періоду старіння й старості. Границі й стадії віку.
- •2. Біологічні аспекти геронтогенезу. Психологічне переживання старіння й старості.
- •4. Зміни у функціонуванні психічних функцій
- •5. Зміна структури соціальної активності в старості.
- •6. Проблема самотності. Особистісні новоутворення в старості. Зміни в структурі мотивації. Зміни часової перспективи.
4. Основні новоутворення віку. Розвиток форм спілкування дитини. Госпіталізм.
Для нової активності дитини відкритий тільки один шлях до зовнішнього світу — шлях, який пролягає через дорослу людину. Якщо фізично дитина відокремлюється від матері в момент пологів, то біологічно вона залежить від неї до самого кінця немовлячого періоду, поки не навчиться самостійно ходити, а її психологічна емансипація від матері наступить узагалі тільки в ранньому дитинстві. Тому основне новоутворення немовлячого віку — це первісна свідомість психічної спільності з дорослим, з матір'ю, що передує виділенню власного «Я».
Спочатку необхідність зв'язку дитини з дорослим приводить (при відсутності мови) до появи особливих, немовних форм їх спілкування. Першою формою такого спілкування є емоційна реакція дитини на дорослого в «комплексі пожвавлення» (початок дитинства). Вона створює основу для виникнення і розвитку інших форм спілкування, зокрема для виникнення наслідування звукам і розуміння мови навколишніх дорослих.
Уже на 1-му році життя формується вибіркове ставлення до різних дорослих. Сформована позитивна реакція переноситься і на предмети, тому предмети, що знаходяться в руках «приємного» дорослого, здобувають притягального характеру і починають самі по собі викликати в дитини позитивні реакції. Емоційна привабливість предметів для дитини є вторинною, тому що виникає через дорослого.
У немовлячому віці більшість емоційних реакцій дитини на дорослого умовно можна іменувати пасивними реакціями спілкування — вони викликаються активністю самих дорослих, а не дитини. В другому півріччі з'являються перші зворотні реакції: дитина починає робити спроби привернути до себе дорослого, «заграє» з ним, тягне ручки, кричить чи пхикає, якщо на неї не звертають уваги. Поява цих перших реакцій свідчить про зростаючу до кінця дитячого віку потреби в спілкуванні з дорослим.
З цього моменту спілкування буде розвиватися убік двостороннього контакту, і це потрібно підкріплювати. Чим частіше у відповідь на свої сигнали дитина буде одержувати доброзичливу реакцію дорослого, тим легше вона освоїть спосіб, який дозволяє викликати відповідні дії дорослих на свої потреби. Одночасно в такому контакті дитина пізнає себе і різноманітні дії з предметами.
Згідно даних М. І. Лисіної, до 2,5 міс. у дітей можна констатувати оформлення потреби в спілкуванні. Для того щоб будь-яка потреба розвивалася, вона повинна стимулюватися мотивами. Мотивом спілкування є партнер по спілкуванню, для дитини це — дорослий.
Спілкування, яке формується в першому півріччі життя дитини, М. І. Лисіна назвала ситуативно-особистісним. Воно з'являється, коли діти ще не опанували хватальними рухами цілеспрямованого характеру. Взаємодії з дорослим розвертаються в цей час на фоні своєрідної загальної життєдіяльності: дитина ще не володіє ніякими пристосувальними видами поведінки, усі її відносини з навколишнім світом опосередковані взаєминами з близькими дорослими, котрі забезпечують виживання дитини і задоволення всіх її первинних органічних потреб. Спілкування дитини з дорослими відбувається самостійно, поза якою-небудь іншою діяльністю і складає провідну діяльність цього віку.
До 6 міс. мотиви спілкування дитини з дорослим в основному особистісні. Пізнавальні мотиви займають другорядне місце; їх зміст визначається тим, що доросла людина служить для дитини основним об'єктом пізнання, а також фактором, який організує перші дослідницькі акти.
З розвитком хапання, маніпулювання предметами ситуативно-особистісне спілкування починає зживати себе. Дитина, яка вміє діяти з предметами, займає нову позицію в системі дитина-дорослий. З 6 міс. до формується ситуативно-діловий вид спілкування: практична взаємодія дитини і дорослого.
Якщо в цьому віці дитина буде позбавлена спілкування чи буде обмежена у контактах з дорослими, то розвивається глибока фізична і психічна відсталість – госпіталізм. Його проявами є спізнілий розвиток рухів, особливо ходьби, різке відставання в оволодінні мовою, емоційне збіднення, безглузді рухи нав'язливого характеру (розгойдування тіла і т.п.).
Виявлено, що причиною госпіталізму є незадоволення базових соціально-психічних потреб: у розмаїтості стимуляції, у пізнанні, у первинних соціально-емоційних зв'язках (особливо з матір'ю), у самоактуалізації. Госпіталізм виникає не тільки як результат ізоляції чи сепарації дитини, але й у ситуаціях емоційної байдужості до неї, відсутності доброзичливої уваги з боку близьких дорослих.