- •2. Зв'язок вікової психології з іншими науками
- •3. Вікова психологія: зв’язок теорії і практики
- •4. Специфіка організації досліджень у віковій психології
- •Дайте відповіді на наступні питання.
- •Лекція 2. Вік і розвиток як центральні поняття вікової психології
- •1. Поняття віку у віковій психології
- •2. Поняття розвитку
- •3. Проблема рушійних сил психічного розвитку людини
- •Теорія «чистої дошки»
- •Теорія конвергенції двох факторів
- •Дайте відповіді на наступні питання.
- •Розділ 2. Теорії психічного розвитку Лекція 3. Ендогенний і екзогенний напрямки у трактуванні психічного розвитку
- •1. Ендогенний напрямок
- •2. Екзогенний напрямок
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 4. Психоаналітичний напрямок у трактуванні розвитку
- •1. Формування дитячого психоаналізу. Розвиток концепції 3. Фрейда в роботах а. Фрейд
- •2. Епігенетична теорія життєвого шляху особистості е. Еріксона
- •Дайте відповіді на наступні питання і виконайте завдання.
- •Лекція 5. Когнітивний напрямок у психології розвитку
- •1. Теорія ж. Піаже
- •Теорія морального розвитку л. Кольберга
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 6. Культурно-історичний напрямок у психології розвитку
- •1. Культурно історична концепція л.С. Виготського
- •2. Поняття віку в концепції о.М.Леонтьєва
- •3. Концепція д. Б. Ельконіна.
- •4. Теорія розвитку особистості л. І. Божович
- •6. Екологічні теорії психічного розвитку
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Розділ 3. Психічний розвиток людини на різних вікових етапах Лекція 7. Пренатальний розвиток і народження
- •1. Пренатальний розвиток
- •2. Розвиток нервової системи в перинатальний період
- •3. Психологічний аспект народження.
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 8. Новонародженість
- •1. Особливості новонародженості як критичного періоду
- •2. Психофізичні особливості новонародженості. Рефлекси і їх значення.
- •3. Центральне новоутворення віку. Інші новоутворення новонародженості. Границі віку
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 9. Немовлячий період
- •1. Загальпсихологічна характеристика дитинства. Границі віку.
- •2. «Комплекс пожвавлення» і його значення.
- •3. Розвиток моторики і сенсорики дитини в немовлячому віці.
- •4. Розвиток говоріння й розуміння мови
- •4. Основні новоутворення віку. Розвиток форм спілкування дитини. Госпіталізм.
- •6. Розвиток емоційної сфери
- •7. Індивідуальні варіанти розвитку
- •8. Криза першого року життя
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 10. Період раннього дитинства
- •1. Соціальна ситуація розвитку й основні новоутворення раннього дитинства
- •2. Предметна й знарядійна діяльність.
- •3. Мовленнєвий розвиток.
- •4. Когнітивний розвиток
- •Розвиток символічної функції свідомості
- •4. Початок ігрової діяльності
- •5. Розвиток самосвідомості
- •6. Розвиток спілкування
- •7. Криза 3 років
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 11. Дошкільний вік
- •1. Зміна соціальної ситуації розвитку протягом дошкільного дитинства.
- •2. Гра й інші види діяльності
- •3. Розвиток інших видів діяльності
- •4. Спілкування з дорослими й однолітками
- •5. Когнітивний розвиток
- •6. Розвиток особистості дошкільника
- •7. Розвиток самосвідомості
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 12. Криза 6-7 років і психологічна готовність до школи
- •1. Криза 6—7 років: симптоматика, новоутворення, причини появи, особливості перебігу, будова
- •2. Психологічна готовність до школи
- •Дайте відповіді на наступні питання
- •Лекція 13. Молодший шкільний вік
- •1. Загальні умови розвитку в молодшому шкільному віці.
- •2. Становлення мотивації до навчання і формування навчальної діяльності як провідної.
- •3. Когнітивний розвиток молодшого школяра.
- •4. Розвиток особистості молодшого школяра. Формування мотиваційно-потребнісної сфери
- •5. Соціальне життя в молодшому шкільному віці: спілкування з вчителем і однолітками.
- •Лекція 14. Підлітковий вік
- •1. Загально-психологічна характеристика отроцтва. Діалектика «дитячого» й «дорослого» в отроцтві. Зони розвитку й завдання вікового етапу.
- •2. Новоутворення у підлітковому віці
- •3. Характеристика провідних діяльностей підлітка
- •4. Розвиток пізнавальної сфери. Формування елементів теоретичного мислення й системи інтелектуальних (професійно орієнтованих) інтересів.
- •5. Фізичний образ я. Психосексуальний розвиток
- •6. Становленням «я»-ідентичності
- •Лекція 15. Юнацький вік
- •2. Провідна діяльність у юнацькому віці
- •3. Соціалізація і спілкування
- •4. Розвиток когнітивної сфери
- •5. Розвиток особистості
- •Лекція 16. Молодість
- •1. Молодість як соціально-історична категорія. Границі віку.
- •3. Соціальна активність у молодості. Любов, шлюб, створення родини. Професійне самовизначення й знаходження нового соціального статусу.
- •Лекція 17. Дорослість (зрілість)
- •1. Загально-психологічна характеристика дорослості. Границі віку. Акмеологія.
- •2. Проблеми переходів від віку до віку. Криза дорослості.
- •3. Розвиток особистості
- •4. Професійна саморелізація
- •1. Загальна характеристика періоду старіння й старості. Границі й стадії віку.
- •2. Біологічні аспекти геронтогенезу. Психологічне переживання старіння й старості.
- •4. Зміни у функціонуванні психічних функцій
- •5. Зміна структури соціальної активності в старості.
- •6. Проблема самотності. Особистісні новоутворення в старості. Зміни в структурі мотивації. Зміни часової перспективи.
Дайте відповіді на наступні питання.
-
Що таке “вік” і в яких системах відліку його можна охарактеризувати?
-
Чим характеризуються вікові властивості?
-
Які два ряди розвитку виділяв Л.С. Виготський?
-
Якими термінами описується індивідуальний розвиток?
-
Що таке вікова стратифікація і яка її система?
-
Що розуміють у віковій психології під поняттям розвитку і якими категоріями він описується?
-
У чому суть проблеми рушійних сил психічного розвитку?
-
Які підходи до вирішення питання про рушійні сили психічного розвитку склалися у психології?
-
У чому суть теорій «чистої дошки»?
-
Чому в історії психології виникла необхідність у розробки теорії конвергенції двох факторів?
-
Сформулюйте позицію Д.Б. Ельконіна у вирішенні питання про рушійні сили психічного розвитку дитини.
Розділ 2. Теорії психічного розвитку Лекція 3. Ендогенний і екзогенний напрямки у трактуванні психічного розвитку
Виходячи з протиставлення суб'єкта і середовища, сформувалося два напрямки психічного розвитку: ендогенний, де основною рушійною силою вважається суб'єкт (теорії дозрівання й ін.), і екзогенний, де рушійною силою вважається середовище (біхевіористичні теорії).
1. Ендогенний напрямок
Найбільш рання з власне психологічних теорій розвитку ендогенного напрямку — концепція рекапітуляції Стенлі Хола, який сформулював наступний біогенетичний закон: дитина у своєму розвитку коротко повторює історичний розвиток людського роду. Він виділяв стадію риття і копання (0-5 років), стадію полювання (5-11 років), пастушачу стадію (8-12 років), землеробську стадію (11-15 років), стадію промисловості і торгівлі (15-20 років), співвідносячи їх із тваринною періодами оволодіння полюванням і рибальством, кінцем дикості і початком цивілізації, періодом романтизму і т.п.
Зрозуміло, що подібні аналогії дуже привабливі, але поверхневі. Тому досить рано виявилася теоретична неспроможність концепції рекапітуляції. Але незважаючи на обмеженість і теоретичну наївність, запропонований біогенетичний принцип важливий тим, що це був пошук закону. Як пізніше скаже Д. Б. Ельконін, це була невірна теоретична концепція, але це була саме теоретична концепція. Не будь її — ще довго не було б і інших теоретичних концепцій. С. Холл першим спробував показати, що між історичним і індивідуальним розвитком існує зв'язок.
Погляди С. Холла вплинули на дитячу психологію через дослідження двох його знаменитих учнів — А. Л. Гезелла і Л. Термена.
Теорія дозрівання А. Гезелла. А. Гезелл розробив теорію дитячого розвитку, згідно якій, починаючи з моменту розвитку через строго визначені проміжки часу у певному віці в дитини з'являються специфічні форми поведінки, що послідовно змінюють одна одну.
Однак, визнаючи важливу роль соціальних факторів, у своїх дослідженнях А. Гезелл обмежувався чисто кількісним порівнянням зрізів дитячого розвитку, зводячи розвиток до простого збільшення — «приросту поведінки», не аналізуючи якісних перетворень, тобто підкреслював залежність розвитку лише від дозрівання організму. Намагаючись сформулювати загальний закон дитячого розвитку, А. Гезелл звернув увагу на зниження темпу розвитку з віком (або зменшення «щільності» розвитку): чим менша дитина, тим швидше відбуваються зміни в її поведінці.
Таким чином, А. Гезелл орієнтувався на біологічну модель розвитку, й у рамках такого підходу до розуміння розвитку він не зміг відповістити на запитання, що ж ховається за зміною темпу розвитку. Це й зрозуміло, тому що наслідком застосовуваних ним зрізів (поперечних і поздовжніх) було ототожнення розвитку й росту.
А. Гезеллу психологія зобов'язана застосуванням методу лонгітюдного вивчення психічного розвитку дітей від їх народження до підліткового віку. Такий метод він пропонував називати «біографічно-лабораторним». Крім того, досліджуючи монозиготних близнюків, він одним із перших ввів у психологію близнюковий метод для аналізу співвідношення між дозріванням і научінням. У розробленій ним практичній системі діагностики використовувалася фото- і кінореєстрація вікових змін моторної активності, мови, пристосувальних реакцій і соціальних контактів дитини.
Нормативний підхід Л. Термена. Як і А. Гезелл, Л. Термен здійснив одне із найтриваліших у психології лонгітюдних досліджень — воно продовжувалося протягом 50років. У 1921 р. Л. Термен відібрав 1500 обдарованих дітей, чий коефіцієнт інтелекту був 140 і вище, й ретельно відслідковував розвиток цих дітей. Дослідження продовжувалося до середини 70-х рр., а закінчилося вже після смерті Л. Термена. На жаль, така масштабна робота, всупереч чеканням, не дала основ для широких узагальнень і серйозних висновків.
Внесок А. Гезелла і Л. Термена в дитячу психологію полягає в тому, що вони поклали початок становленню її як нормативної дисципліни, що описує певні досягнення дитини в процесі росту і розвитку.
Нормативний підхід у дослідженні розвитку дитини складає класичний американський напрямок у вивченні дитинства. Але вже в 60-х рр. XX ст. у нормативних дослідженнях з’явилися якісні зміни. Якщо раніше психологія орієнтувалася на опис того, як дитина поводиться, то тепер акцент був зміщений убік, чому вона так поводиться, при яких умовах, які наслідки того або іншого типу розвитку. Постановка нових проблем привела психологів до розгортання нових емпіричних досліджень, які у свою чергу дозволили розкрити нові феномени дитячого розвитку.
Теорія конвергенції двох факторів В. Штерна. Суперечка психологів про те, що визначає розвиток — спадковість чи середовище, привів до появи ідеї конвергенції двох факторів. Її автор В. Штерн вважав, що психічний розвиток — це не простий прояв вроджених ендогенних факторів і сприймання зовнішніх впливів, а результат конвергенції (злиття) внутрішніх задатків із зовнішніми умовами життя. Однак перевага все ж надавалась ендогенним факторам середовища, оскільки В. Штерн припустив, що спадкові фактори можуть розгортатися тільки в придатних умовах середовища (чи не розгортатися, якщо середовище не відповідає внутрішнім задаткам. Проте В. Штерну належить ідея, що головну роль у розгортанні спадковості грає власна активність дитини: чим більш дитина активна, чим енергійніше переборює середовище, тим більше можливостей для розгортання спадкових факторів.
Підставою періодизації В. Штерна є психологічний, а не біологічний критерій — власна активність людини. В. Штерн говорить про період, коли дитина тільки грає (раннє дитинство до шести років), про період свідомого навчання з поділом гри і праці, про період юнацтва з розвитком самостійності і початком трудової діяльності. В. Штерну ж належить і періодизація, у підставу якої покладено розвиток мовлення з виділенням фази першого слова, фази однослівних і двослівних речень, фази граматизаціїі т.д.
Підходи П. П. Блонського. Він спробував побудувати періодизацію дитячого розвитку на основі дентиції, тобто появи і зміни молочних і постійних зубів. Відповідно цьому критерію П.П. Блонський розбив постнатальне дитинство на три епохи: беззубе дитинство (від 8 міс. до 2—2,5 років), дитинство молочних зубів (приблизно до 6,5 років), дитинство постійних зубів, яке закінчується з появою третіх задніх корінних зубів. П.П. Блонський вважав, що процес розвитку визначається наростанням енергетичних ресурсів організму, які й задають час кальцинації — окостеніння кістяка, зміні зубів. Такий прямий паралелізм нічим не підтверджений, не говорячи вже про те, що, скажімо, час прорізування зубів дуже важливий для дитини, а перехід до постійних зубів нічим у психічному плані не примітний.