17. Особливості розвитку пенсійної системи в Україні

Сьогодні в Україні 14,5 млн пенсіонерів (понад 28 % населення країни), серед яких 2,3 млн інвалідів, близько 500 тисяч громадян похилого віку, які потребують стороннього догляду, 650 тисяч громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, майже 3 млн осіб, тобто кожен п’ятий, є «молодими» пенсіонерами, які вийшли на пенсію значно раніше 60років.

Основу пенсійного забезпечення громадян складає отримана нею у спадщину від Української РСР пенсійна система, що працює за принципом солідарності поколінь: «Сьогоднішнє покоління працюючих забезпечує пенсіями нинішні покоління пенсіонерів», що вимагає від працюючих відповідальності за фінансове забезпечення виплат тим, хто втратив працездатність і здобув право на отримання пенсії.

Види пенсій визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому передбачається, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом установлення розмірів пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також за рахунок регулярного перегляду (індексації) розмірів у зв’язку зі збільшенням розмірів мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки країни.

Загальна схема побудови і функціонування солідарної пенсійної системи в Україні не може бути ефективною, тому що вона є нефондованою. В основі системи існує таке правило: загальна сума виплат пенсіонерам дорівнює сумі пенсійних внесків роботодавців і працівників. Тобто кількість грошей, що залишаються в розпорядженні Пенсійного фонду, не дозволяє створити резерв (фонд) для нас­тупних виплат. Гроші, що надійшли до Фонду, повинні бути негайно виплачені пенсіонерам, інакше виникне заборгованість перед ними. Система цілком залежить від співвідношення кількості платників внесків і одержувачів пенсій, а голов­не — розмірів цих внесків.

Діюча солідарна пенсійна система дуже залежна від демографічних ризиків, її фінансова стабільність визначається головним чином співвідношенням між чисельністю пенсіонерів і платників пенсійних внесків, яке, у свою чергу, залежить від загальної економічної ситуації (зайнятості, рівня оплати праці тощо).

Глибока і затяжна економічна криза породила тінізацію економіки та безробіття, суттєво підірвала і деформувала фінансову базу пенсійної системи. З 28,3 млн людей працездатного віку в офіційному секторі економіки зайнято лише 18,7 млн, а систематично сплачують внески лише 15,3 мільйона. Не сплачують зовсім або сплачують не повністю пенсійні внески багато громадян, які займаються підприємництвом, ведуть особисте підсобне господарство, здають в оренду землю, майно та житло, працюють за наймом без договору, або самозайняті. За оцінками експертів, від незареєстрованої підприємницької діяльності та незадекларованих доходів населення Пенсійний фонд щорічно недоодержує близько 2 млрд гривень.

Періодичне списання заборгованості перед Пенсійним фондом підриває фінансову базу пенсійної системи і провокує ухилення роботодавців від сплати пенсійних внесків. Пенсійна система в Україні переживає глибоку кризу. Це характеризується низьким рівнем пенсій, звуженням диференціації розмірів пенсій, що зумовлює знецінення трудового вкладу, великою кількістю пільг та переваг як у зниженні пенсійного віку, так і в розмірах тощо. Мінімальна пенсія у 2011 році становила 784 грн. , а прожитковий мінімум 911 грн. У більшості країн максимальна пенсія перевищує мінімальну не більше, ніж у 4—5 разів.)

Частина пенсіонерів одержує необґрунтовано високі пенсії. Колишні народні депутати, державні службовці, працівники прокуратури та суду, науковці, журналісти після виходу на пенсію отримують до 90 % колишньої зарплати.

Підвищити нинішні пенсії всім пенсіонерам в умовах солідарної системи до рівня 50—60 % середньої зарплати стає можливим тільки шляхом збільшення нарахувань на фонд оплати праці до 60—70 %, що буде означати економічний крах для більшості підприємств України.

Таким чином, діюча система пенсійного забезпечення вступила у протиріччя з новими реаліями ринкової економіки і водночас стримує реформування системи оплати праці та зростання легаль­них доходів населення, економічний розвиток загалом.

Зволікання з проведенням пенсійної реформи неминуче призведе або до збільшення розмірів пенсійних внесків, уведення додаткових платежів і збільшення навантаження на економіку, або до зменшення пенсій, затримки з їх виплатою. Це остаточно дискредитує діючу систему пенсійного забезпечення, загострить економічну ситуацію і посилить соціальну напруженість.