33. Елементи системи соціального захисту населення

Проблема соціального захисту населення по-різному вирішується в межах певної суспільно-економічної формації, конкретної країни. В умовах переходу України до соціально орієнтованої рин­кової економіки тягар соціального захисту лягає на державу при одночасному зростанні ролі ринкового механізму в проведенні соціальної політики.

Відповідно до статті 25 Декларації прав людини сучасна правова держава повинна гарантувати право на такий рівень життя, який ураховує забезпечення людей їжею, житлом, медичним обслуговуванням, необхідними для підтримання здоров’я, власного добробуту та добробуту сім’ї, і право на соціальне забезпечення у разі безробіття, хвороби, інвалідності, овдовіння і старості чи інших випадків втрати засобів до існування за незалежних від людини обставин.

Прийнятими в Україні законодавчими і нормативними актами передбачено, що елементами соціального захисту на сучасному етапі є

державні гарантії в оплаті праці найманих працівників;

утримання непрацездатних і підтримка життєвого рівня малозабезпечених громадян і сімей з дітьми;

державні гарантії у сфері зайнятості, підготовки і перепідготовки кадрів;

компенсація населенню збитків у зв’язку з разовим підвищенням цін на товари і послуги при проведенні комплексної реформи цін;

індексація грошових доходів населення при поточному підвищенні цін на товари і послуги,

запровадження механізму перегляду мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій і т. ін.

індексація внесків населення в Ощадбанку у зв’язку зі зростанням цін і розвитком інфляційних процесів;

захист інтересів споживачів за допомогою різноманітних соціально-економічних інновацій, пов’язаних з переходом від «ринку продавця» до «ринку покупця» (стимулювання розвитку споживчого сектора економіки, антимонопольне регулювання, сприяння діяльності споживчих асоціацій тощо).

34. Впровадження добровільної (накопичувальної) системи пенсійного забезпечення

ст1. Перерахування страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду

(далі – Накопичувальний фонд) запроваджується починаючи з 1 січня 2009 року.

Ст 2. Законодавство про накопичувальну систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування складається з цього Закону, Законів України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про податок з доходів фізичних осіб", "Про оподаткування прибутку підприємств", а також нормативно- правових актів, прийнятих відповідно до законів, що регулюють відносини у сфері накопичувальної системи пенсійного страхування, та міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Ст 3. Перерахування страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування

1. Страхові внески до Накопичувального фонду нараховуються на суму заробітної плати (доходу) застрахованих осіб у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, визначену відповідно до закону, у таких розмірах: в 2009 році – 2 відсотки, в 2010 році – 3, в 2011 році – 4, в 2012 році – 5, в 2013 році – 6, а починаючи з 2014 року – по 7 відсотків.

2. Страхові внески до Накопичувального фонду для осіб, які беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, нараховуються на суму, передбачену договором про добровільну участь, у розмірах, установлених частиною другою цієї статті.

3. Страхові внески до Накопичувального фонду сплачуються у порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

4. Розмір страхового внеску, що підлягає сплаті страхувальником до солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, зменшується на розмір страхового внеску до Накопичувального фонду, установленого частиною першою цієї статті.