- •1.Форми бідності та показники її вимірювання
- •2.Види державних соціальних гарантій
- •3.Особливості бідності в україні
- •4.Соціальні нормативи – відправна точка соціальної політики
- •5. Рівень життя як соціально-економічна категорія
- •6.Базові державні соціальні стандарти, як основа соц. Гарантій доходів населення.
- •7.Показники рівня життя.
- •8.Соціальна сфера як сукупність важливих галузей.
- •9. Державна підтримка сімей с низькими доходами
- •10. Державне управління соціальною сферою
- •12)Джерела фінансування соціальної сфери
- •13) Прожитковий мінімум та споживчий бюджет – основні соціальні стандарти
- •15) Пенсії, їх види і критерії призначення
- •16. Сутність і складові соціального захисту населення
- •17. Особливості розвитку пенсійної системи в Україні
- •18. Зміст і завдання соціальної політики
- •19. Гендерні проблеми соціальної політики
- •20. Об’єкт, суб’єкт і роль держави у вирішенні соціальних проблем
- •21. Статус осіб з особливими потребами і їх захист
- •22. Найважливіші державні інструменти соціальної політики
- •23. Категорії, які визначають інвалідність
- •24. Організаційно-правова структура соціальної політики та соціального захисту
- •25. Сутність соціальної політики стосовно інвалідів і нормативно-законодавче регулювання їх соціального захисту
- •26. Правове та методичне забезпечення соціальної політики
- •27. Міжнародні правові документи щодо соціального захисту інвалідів
- •28. Система державної стандартизації в Україні
- •29. Бідність як соціально-економічна категорія
- •30. Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», його зміст
- •За рівнем задоволення соціальних потреб;
- •За рівнем задоволення соціальних потреб соціальні нормативи поділяються:
- •31. Механізм та інститути соціального захисту.
- •32. Мета і напрями пенсійної реформи
- •33. Елементи системи соціального захисту населення
- •34. Впровадження добровільної (накопичувальної) системи пенсійного забезпечення
- •35. Основні пріоритети в політиці соціального захисту населення
- •36. Основні моделі соціальної політики держави
- •37. Гарантії мінімальної заробітної плати в системі соціального захисту
- •38. Типи і основні параметри соціальної держави
- •39. Основи соціального захисту економічно активного населення
- •40. Загальні тенденції соціальної політики європейських країн
- •41. Основи соціального захисту безробітних
- •42. Стратегічні напрями розвитку національної соціальної політики
- •43.Соціально вразливі категорії населення як пріоритетний напрям соціальної політики і соціального захисту
- •45. Соціальний захист сімей з дітьми
- •46. Реалізація завдань соціальної політики України з урахуванням зарубіжного досвіду
- •47. Гарантії соціального захисту молодих громадян у державній молодіжній політиці
- •48. Міжнародне співробітництво у соціальній сфері
- •49. Розподіл і забезпечення соціальної справедливості
- •50.Социальная защита детей в Украине
6.Базові державні соціальні стандарти, як основа соц. Гарантій доходів населення.
державні соціальні стандарти — встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій. Основою формування системи соціальних стандартів і державних соціальних гарантій є Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»,
Базовий державний соціальний стандарт (БДСС) - це встановлені органами державної влади на визначений період часу єдині мінімальні соціальні нормативи і норми, що відбивають найважливіші потреби людини в матеріальних благах, загальнодоступних і безкоштовних послугах, які гарантують відповідний рівень споживання і призначені для визначення обов’язкового мінімуму бюджетних витрат на зазначені цілі.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» «базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров’я та освіти».
прожитковий мінімум — величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості;
Уведення БДСС припускає, що держава бере на себе фінансування лише мінімальних соціальних гарантій, необхідних для задоволення основних потреб людини. Задоволення ж інших соціальних потреб передбачається забезпечувати за рахунок недержавних джерел фінансування. БДСС установлюється на певний строк, тому що при збільшенні фінансових можливостей держави може бути збільшений і його рівень. Істотною функцією системи БДСС є те, що вона являє собою основу для розрахунку видаткової частини бюджетів усіх рівнів, а її застосування робить прозорим розрахунок бюджетних потреб.
7.Показники рівня життя.
Рівень життя — це соціально-економічна категорія, яка відображає ступінь розвитку і задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб населення, а також умови в суспільстві для розвитку і задоволення цих потреб. Підвищення рівня життя сприяє поліпшенню якості життя, тобто умов існування людини.
Якість життя характеризується насамперед рівнем споживання товарів і послуг, а також включає соціальні результати економічного і політичного розвитку, а саме: середня тривалість життя, рівень захворюваності, умови й охорона праці, соціальна захищеність населення, поліпшення соціального середовища, забезпечення прав людини.
Згідно з рекомендаціями МОП рівень життя відображають такі показники: обсяг фонду споживання на душу населення, реальні доходи, тривалість життя, освіта; обсяг споживання важливих продуктів у натуральному виразі, забезпеченість житлом, комунальними і соціальними послугами, транспортом і зв'язком; охорона здоров'я, соціальне забезпечення. Виходячи з міжнародних норм необхідно також враховувати: зайнятість і умови праці, чинні соціальні гарантії, демографічні, екологічні умови, домашнє майно тощо. Окрім цього, необхідно брати до уваги поширення негативних соціально-економічних явищ, таких як інфляція, безробіття, бідність, злочинність, дискримінація в різних її проявах. Рівень життя визначають в цілому по країні, по окремих територіях та соціальних групах.
У світовій практиці для характеристики рівня життя використовується такий інтегральний показник, як індекс людського розвитку, котрий включає три індикатори: національний або валовий внутрішній продукт на душу населення (ВВП), тривалість життя, рівень освіти населення. Ці величини співвідносяться з найвищими світовими рівнями цих показників.
Національний дохід або внутрішній валовий продукт (ВВП) обчислюється в так званих доларах паритету купівельної спроможності (ПКС), тривалість життя — у роках, рівень освіти — роками навчання і грамотність дорослого населення — у відсотках.
Індекс людського розвитку вирізняється простотою обчислення, універсальністю, статистичною доступністю, однак він не повністю охоплює умови життя, всі основні компоненти рівня життя. Тому для обчислення інтегрального індексу рівня життя необхідно визначити індекси таких його компонентів у розрахунку на душу населення: харчування (за його калорійністю і вмістом білків), фонду домашнього майна (в порівнянних цінах), житла (площа з урахуванням вигод), здоров'я і охорони здоров'я (за динамікою тривалості життя, рівнем смертності, витратами на охорону здоров'я), освіти і культури (за кількістю місць навчання і витратами на освіту і культуру), послуг населенню (у порівнянних цінах) тощо. Головним же показником поліпшення рівня життя є збільшення тривалості життя.
Рівень життя населення залежить від економічного потенціалу і значною мірою визначається величиною ВВП і структурою його використання. Джерелом підвищення рівня життя населення є зростання національного доходу, який являє собою частину сукупного суспільного продукту після відрахування витрачених у процесі виробництва засобів праці і матеріальних витрат, тобто новостворену вартість.