40. Загальні тенденції соціальної політики європейських країн

Стрімке зростання чисельності населення в Європі (та й на планеті загалом), урбанізація, загострення продовольчої, енергетичної та інших глобальних проблем не лише загрожують подальшому розвитку суспільства, а й стимулюють пошуки ефективних шляхів і механізмів збереження і розвитку цивілізації як європейської, так і світової.

Оскільки розвиток соціальної політики пов’язаний зі станом економіки, економічне зростання держав повинно стати не метою, а дієвим засобом захисту життєвих інтересів нинішніх і майбутніх поколінь.

Основні тенденції та особливості сучасної соціальної політики європейських країн:зміщення акцентів від державної благодійності до переорієнтації трудоактивного населення в соціальному забезпеченні на використання власних сил і можливостей;формування та активація реальних соціально-економічних умов для досягнення членами суспільства власного добробуту;

сприйняття ринкових принципів надання послуг; перехід від пасивної до активної політики зайнятості; забезпечення гендерних питань.

41. Основи соціального захисту безробітних

Основою соціального захисту безробітних є обов’язкове соціальне страхування в комплексі з державними допомогами.

До головних принципів організації страхування у разі безробіття можна віднести: особисту відповідальність; солідарність; загальність; обов’язковість; державне.

Характерними ознаками страхування у разі безробіття є такі:

розгляд безробіття як закономірного та об’єктивного явища, яке зачіпає певні, досить значні соціально-демографічні і професійні групи, верстви населення, що потребує його соціального захисту в умовах нестабільності економіки;

поширення соціального захисту від безробіття на найманих пра­цівників, основним і часто єдиним джерелом засобів існування яких є заробітна плата, і на тих, хто починає свою трудову діяльність;

визначення витрат на страхування робітників у разі безробіття шляхом включення їх у собівартість продукції.

У системі соціального захисту в разі безробіття необхідно розрізняти допомогу безробітним у соціальному страхуванні й допоміжні виплати безробітним і членам їхніх сімей, які відрізняються між собою як за функціями, так і за фінансовою відповідальністю. Страхування у разі безробіття ґрунтується на статистичній базі обліку та аналізу закономірностей ризику безробіття й прогнозних розрахунках.

Соціальний захист населення від безробіття нині здійснюється на основі Законів України «Про зайнятість населення» і «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» через систему заходів, а саме:

захист від необґрунтованої відмови працевлаштування;

безкоштовне сприяння в доборі підходящої роботи та працевлаштування відповідно до нахилів, здібностей, професійної підготовки, освіти з урахуванням суспільних потреб;

виплата вихідної допомоги та збереження середньої зарплати на період працевлаштування працівникам, які втратили постійну роботу на підприємствах і організаціях;

безплатне навчання безробітних новим професіям, перепідготовка у системі державної служби зайнятості;

виплата безробітним допомоги по безробіттю.

Працівникам, які втратили роботу через зміну місця роботи, надаються гарантії, якщо вони зареєструвались у службі зайнятості протягом 8 днів після звільнення;

збереження за останнім місцем роботи на період працевлаштування, але не більше 3 місяців, середньої заробітної плати з урахуванням вихідної допомоги та безперервного стажу;

право на одержання допомоги по безробіттю в розмірі 75 % середньої зарплати за останнім місцем роботи протягом наступних 3 місяців та 50 % протягом наступних 6 місяців, але не більше середньої зарплати в державі;

збереження на новому місці роботи на період профнавчання, з відривом від виробництва, середньої оплати за останнім місцем роботи;

право на довгостроковий вихід на пенсію осіб передпенсійного віку, які за 1,5 року до встановленого законодавством строку мають необхідний трудовий стаж.

З метою фінансування заходів щодо соціального захисту безробітних створюється Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Розмір допомоги по безробіттю (ст. 23) виплачується залежно від страхового стажу, до якого прирівнюється і загальний трудовий, а саме:

до 2 років — 50 %;

від 2 до 6 років — 55 %;

від 6 до 10 років — 60 %;

понад 10 років — 70 %.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів — 100 %; протягом наступних 90 календарних днів — 80 %; надалі — 70 %.

Допомога по безробіттю виплачується з восьмого дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в Державній службі зайнятості. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.