Модуль 2 функціональне призначення фінансових показників діяльності підприємств

Тема 3. Організація грошових розрахунків підприємств

У процесі реалізації взаємовідносин між суб’єктами підприємництва відбуваються різноманітні розрахунки та платежі. Поширеною формою розрахунків є векселі, які використовують при оформленні розстрочки розрахунків за товари, роботи, послуги підприємств.

Вексель являє собою безумовне письмове зобов’язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці.

Розрахунковий вексель – це вексель, який купують з дисконтом для покриття кредиторської заборгованості перед векселедавцем у розмірі вексельної суми. Сутність такої операції в тому, що різниця між ціною покупки векселя і вексельною сумою стає доходом.

Дисконт за векселем – це:

1) купівля векселя до завершення строку його дії за ціною нижчою номіналу;

2) в банківській практиці: обліковий відсоток, який стягується банками при купівлі (обліку) векселів.

Дисконт розраховується за формулою:

, де (3.1.)

R – ставка по кредитним операціям;

n – кількість днів до погашення векселя.

Сума, яку отримає підприємство за облік векселя від банку розраховується за формулою:

, де (3.2.)

NV – номінальна вартість векселя.

При реалізації кредитних операцій здійснюється оцінка доцільності та ефективності надання кредиту позичальникові, тобто оцінка кредитоспроможності. Важливе значення при цьому має оцінка ліквідності активів як основи платоспроможності підприємств.

Ліквідність являє собою здатність активів перетворюватись у грошові кошти. Чим більше ліквідних активів має підприємство, ти більш високим є можливість покриття зобов’язань за рахунок поточних активів, тобто тим вищим є рівень платоспроможності підприємства.

За ступенем ліквідності активи поділяються на такі групи:

1. Абсолютно ліквідні (грошові кошти та їх еквіваленти поточні фінансові інвестиції).

2. Високоліквідні (всі види дебіторської заборгованості, крім простроченої).

3. Середньоліквідні (виробничі запаси, незавершене виробництво, товари, готова продукція).

4. Низьколіквідні (основні фонди, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, незавершене будівництво, довгострокова дебіторська заборгованість).

Перші три групи ліквідних активів складають оборотні (поточні) активи підприємства.

Оцінка ліквідності активів здійснюється за допомогою розрахунку системи коефіцієнтів, що враховують стан активів і розміри поточних пасивів (поточних зобов’язань) (табл. 3.1.):

Таблиця 3.1.

Основні показники ліквідності (платоспроможності)

Найменування показника	Формула розрахунку	Нормативне значення / динаміка	Характеристика
Коефіцієнт загальної ліквідності	Поточні активи / Поточні пасиви	> 1, 2 – 2,5↑	достатність ОбК для погашення поточних боргів
Коефіцієнт поточної (швидкої) ліквідності	(Поточні активи – Запаси) / Поточні пасиви або (Кошти + ДтЗ) / Поточні пасиви	0,7 - 0,8 ↑	показує, скільки одиниць ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Грошові кошти + Поточні фінансові інвестиції / Поточні пасиви	0,2 – 0,25 ↑ (якщо < 1, баланс неліквідний)	готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість
Співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості	Дебіторська заборгованість/ Кредиторська заборгованість	= 1	здатність розрахуватись з найбільш терміновими зобов’язаннями за рахунок дебіторів

Загалом, відзначені показники дозволяють оцінити можливість підприємства покривати поточні зобов’язанні оборотними активами та визначають рівень платоспроможності підприємства.