Vі. Закріплення набутих знань.

1. Порівняймо біблійний образ Єгови і франківський. (в)

Біблійна історія хоч і переосмислена творчо, але письменник не відходить від її суті. В І. Франка біблійне розуміння Бога.

Образ Єгови проходить крізь усю поему. Його можна назвати фундментальним. Це Він, Бог, послав Мойсея вивести народ з Єгипту; Мойсей керується у своїх діях Божою волею, народ у поемі повстає не так проти Мойсея, як проти Єгови. Коли обрав собі інших богів:

Най Єгова собі там гримить

На скалистім Сінаї, -

Нам Ваал дасть багатства і власть... (VII; 47).

Бог постає перед нами в поемі, як сила, яка цілеспрямовує, запобігає хаосу, дає наснагу. І ця сила діє не тільки в народі, а й у душі кожного. Наприклад, доки Ізраїль покладав надію на Єгову, доти мав бажання йти до краю Обетованного:

Сорок літ сапфіровий Йордан

І долина пречудна

Їх манили й гонили, немов

У творі Азазель названий "темним демоном пустині" (ХІІІ; 61), "темним демоном одчаю" (XVII; 68) і протиставлений Богові. Цей дух зла згадується і в Біблії, де йдеться про жертву на очищення народу (читає вчитель або хтось з учнів):

"І кине Аарон на обох тих козлів жеребки, - один жеребок для Господа, і один жеребок для Азазеля (...) А козел, що на нього випав жеребок для Азазеля, буде поставлений живим перед Господнє лице, щоб очистити його, і щоб послати його до Азазеля на пустиню" (Левит, 16:8, 10).

Азазель у Біблії уособлює диявола.

Мета Азазеля - не так викликати сумнів у Мойсея щодо його призначення, як посіяти сумнів щодо Бога. Сумів у Богові приведе до Його заперечення - і ось тоді Азазель святкуватиме перемогу. Бо таким чином Мойсей буде позбавлений джерела сили, втратить мету, що і буде його повною поразкою.

Дух зла бореться не так з Мойсеєм, як з Богом, прагнучи применшити Його можливості, силу і справедливість.

2. Знайдіть, будь ласка, рядки в тексті, які підтверджують цю тезу.

Я тверджу: і Єгова не зна! (XVI; 66).

І хоч як твій Єгова міцний,

Він ту силу не змінить... (XVI; 66).

Ти ж хапаєшся піну благать,

Щоб ріку зупинила! (XVI; 68).

Показуючи майбутню історію ізраїльського народу, неймовірно жахливу, Азазель не говорить, що це історія його гріхів, - тобто говорить напівправду.

Ось що про це каже Біблія:

"...Ізраїлів дім - вони жили на землі своїй, та й занечистили її своєю дорогою та своїми вчинками... І вилив Я гнів Свій на них за ту кров, яку вилили вони на землю та бовванами своїми занечистили її. І розсіяв Я їх серед народів, і вони були розпорошені по країнах. За їхньою дорогою та за їхніми вчинками розсудив Я їх" (Книга пророка Єзекіїля, 36:17-19).

Як бачимо, саме через непослух, через гріх гебреї перенесли страшні страждання. Але напівправда Азазеля мала успіх, бо зачепила найболючішу струну Мойсея - любов до народу. А любов ця була велика, жертовна:

О Ізраїлю! Якби ти знав,

Чого в серці тім повно!

Якби знав, як люблю я тебе!

Як люблю невимовно! (Х; 53).

Ще демон не врахував, що Єгова не тільки Бог караючий, Він - Бог люблячий. І як прийшов до Мойсея в "леготі теплім" (ХІХ; 4), щоб зміцнити його у хвилину відчаю, так прийде і до Свого народу, щоб освятити його, дати мир і благополуччя.

Ми помітили, що всі докази Азазеля дуже матеріалістичні. Він усе пояснює з погляду егоїстичного: власного добробуту, власної слави, власної гордості.

Природа Азазеля прямо протилежна природі Бога. Він чинить усе всупереч Богові, не гребуючи ніякими засобами. Підступ, улесливість, обман - це його зброя. І чим більше страждання навколо - тим більша його радість.

Бог і Азазель - це два протилежні полюси: духовне і матеріальне, безкорисне і корисливе, добро і зло, любов і ненависть, вічне і тимчасове.

Азазель приречений на поразку.

На шляху до високої мети перешкоджають йому дрiбнi людцi, що вважають за мету не великий iдеал, а мiзерну особисту користь, намагаючись демагогiчно схилити до цього маси: серед них Авiрон i Датан Верховодять сьогоднi. На пророцькi слова, - їх одвiт: "Нашi кози голоднi!"   Датан i Авiрон розвiнчуються поетом як "лихi демони громади", що прагнуть вiдвернути її iз обраного шляху, яким веде Мойсей. В образах Датана i Авiрона поет викриває зрадникiв революцiйного руху, реформiстiв i угодовцiв. Словами Мойсея вiн картає антинародну суть їхнiх демагогiчних заяв, спрямованих в днi бунту на захист спокою як "найблаженнiшого стану".