2.Установіть відповідність (в)

Герой Вчинок

1. Азазель А. Карає пророка за сумнів

2. Єгошуа Б. Закликає «До походу! До бою!».

3. Датан В. веде свій народ до землі обітованної

4. Єгова Г. Намагається підірвати віру Мойсея

Д. Закликає народ закидати пророка камінням

3. «Вживання в емоційний стан героя». (К)

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

1. Творча робота. Напишіть лист коханій людині.(А)

2. Наші очікування.(В)

Учні заповнюють «Картку очікувань»: «Я хочу», «Я можу», «Я буду».

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Інформація учня. «Загальна характеристика прози» (В)

( Випереджувальне завдання).

Орієнтовна відповідь

У прозових жанрах І.Франко працював із 1875 по 1908 рік. За життя письменника вийшло 18 книжок його прози. Це 115 оповідань, новел, «образків» , нарисів, казок. Окрім того, І.Франко написав 10 більших обсягів творів-повістей і романів. Його оригінальна проза в п’ятдесятитомнику займає дев’ять книжок. Цей епічний невіршований набуток є цілою енциклопедією життя українців Заходу (також і поляків, євреїв), справжньою суспільною епопеєю. Проза І.Франка відбила еволюційний розвиток – від романтизму через натуралізм до модерних тенденцій»малої» прози початку ХХ віку. Новела «Сойчине крило» написана в лютому 1905 року для збірки «На лоні природи».

Під час написання І. Франко остаточно ствердив універсальну сутність Христової науки. Ця новела прочитується як парадигма втечі-повороту. «Сойчине крило» належить до тих мистецьких творінь, у яких кристалізується поетика прози 20 ст..Антропологія полягає в зображенні основних проблем буття взагалі й буття інтелігента зокрема.

2. Рольова гра. (к)

Сьогодні перед вами дві людини: Марія і Хома. Послухаємо їхні сповіді. Якщо у вас виникнуть якісь запитання, то прошу до діалогу.

Сповідь Марії. (Учениця сидить при свічі й пише листа)

Мій коханий!

А чи пам’ятаєш мене, твою лісниківну, мій сміх? Говорять, що сміх допомагає весело прощатися з минулим. Але, можливо, це моє власне ставлення до життя. Чи згадуєш ту весну з її пурпуровими сходами сонця, з її теплом і ясністю? Пам’ятаєш, той ліс, мій рідний ліс, кращого за якого не було. Усі дороги в ньому вели до оселі мого старого батька, з яким я жила.

Я любила блукати по лісі, полювати, відчувати чари полудня й меланхолію вечора. Як добрий актор прагнула зіграти перед тобою свою найкращу роль. Мені це вдалося. Сердечністю, щирістю і любов’ю перемогла тебе і стягла із твого п’єдесталу.

Мій Массіно! Адже я не винна, що ти в моєму житті був тим палким сонцем, яке змушує квітку розкриватися і розлити свої найкоштовніші пахощі. Проте, любий, ти мене не любив. А я, караючи тебе, витерпіла сто, тисячу разів дужче, ніж ти.

Аж смішно, що я ревнувала тебе до звичайної сойки, що жила над твоїм вікном і занадто ревно попереджала про мій прихід. Вибач за її смерть. Але її крильця заїхали зі мною аж до Порт-Артура.

Ти віриш у силу сповіді?

Колись маленькою я була дуже побожна і знаходила полегкість у молитві.

Потім прийшла весела вільнодумна молодість. Батько своїми жартами, дотепами, а далі й доказами розвіяв мою дитячу віру. А потім прийшла буря. Массіно! Не прошу в тебе милосердя для себе. Лише вислухай, а потім суди або не суди, як знаєш. Пам’ятаєш, коли ми ввечері пили чай: я , ти і Генрись, татків практикант, хлопець 26-літній, рум’яний, ніжний, як панночка, чемний у поводженні. Саме з ним я поїхала, покинувши твої палкі обійми, ніжні поцілунки. Пам’ятаєш, я була у своїй улюбленій червоній сукні з білими круглими цятками.

Страшним стало моє життя. Я пройшла всі кола пекла. Та все по порядку.

Перші дні з Генрисем і його знайомим паном Зигмунтом були щасливими і веселими. Тоді я ще не знала, що Генрись обікрав мого батька і той вважав мене злодійкою. А далі я тільки торкнуся злегка наболілих струн, бо, вигравши повний їх концерт, можна б одуріти. З жахом дізналася, що мій коханий Генрись і його друг Зигмунт злодії. Коли я спробувала після цієї звістки повіситися, то Зигмунт не дав мені цього зробити, перерізавши шарф. З часом вони почали і мене втягати в свої плани. Коли одного разу Генрися арештували, то я змушена була просити пристава його звільнити особисто.

Ти здогадуєшся, якою ціною. Навесні мого «коханого» піймали на крадіжці,зав’язали в мішок і кинули в море. Я перейшла до Зигмунта, який усе м’як переді мною. Коли його арештували, я вирішила їхати до Москви. У поїзді познайомилася з молодим залізничним інженером Володимиром Семеновичем, чудовим чоловіком, який їхав до Іркутська. Чи знала я, що він в п’янім стані ставав азартним гравцем? До Іркутська із далекого Сибіру приїхав багатий золотопромисловець Свєтлов. Дива оповідали про його жорстокість і захоплення жінками. Держав, казали, цілі гареми. Мене він виграв у карти. Три криваві місяці я провела з ним. Коли його вбили в сутичці з волоцюгами, яких підговорив Зигмунт, я дісталася ватажкові. По двох тижнях ватагу накрили. Мене взяв капітан. У нього була жінка, зла, як гадюка. Дні минали як у найтяжчій каторзі.Нарешті я втекла від нього. Хотіла утопитися, та натрапила на поїзд, яким їхали війська на війну з Китаєм. Жила з Миколою Федоровичем . Тепер він умер. Прощавай, любий мій! Сподіваюся побачити! Твоя Манюся!

Сповідь Массіно (Хоми).

Колись і я вірив, мріяв, любив. Тонув душею в рожевім тумані, будував золоті замки на повітрі. Я любив тебе, моя Маріє, хоча зрозумів це значно пізніше. Так, я колисався в колисці сибаритства та егоїзму, був матеріалістом, вірив, що в природі ані один атом не порушується інакше, як під впливом неминучої конечності. Роздумував про емансипацію. Я шкодую за хвилинами нашого останнього побачення. Естетик убив у мені живого чоловіка. О, я дурень!

Минулося. Сороковий рік життя, так як і 39, і 38, починатиму зовсім інакше. Відлюдьком, самітником. Пройшовши важку школу життя, я погубив багато квітів. Але пізнав основне: жити для себе самого. У моєму затишному кабінеті мені добре. Зі стін дивляться портрети Гете, Ермесона, Рескіна. На поличках – улюблені книги в гарних оправах. На столику сині квіти барвінку. Адже вони на Новий рік приносять щастя. Люблю слухати Россінієву увертюру до «Вільгельма Телля». Перед сном почитаю Уайльдові стаття про Христа.

Яке прекрасне життя!

Та його, мов скло, розбив твій лист. Манюсю! Я прокинувся від сну. Твоя любов пробудила в мені людину. Ти знову зі мною, у червоному платті з білими цятками.

ІV. Закріплення вивченого матеріалу.