Звітна документація з історії:

1. Розгорнутий план-конспект одного з уроків (додаток 4).

2. Дидактичні матеріали, наочність, виготовлені студентами і використані на уроці (один комплект до проведеного під час практики уроку).

3. Звіт у “Щоденнику практиканта” відповідно до рекомендованої схеми (додаток 20).

4. Опис педагогічної технології вчителя історії на аркушах А-4 обсягом до 2 сторінок (для студентів 4-го курсу) (додаток 15).

5. Завдання з аналізу методичної роботи вчителів історії у школі на аркушах А-4 обсягом до 2 сторінок (для студентів 5-го курсу) (додаток 17).

6. План виступу на звітній конференції (один виступаючий від мікрогрупи).

2. Зміст програми педагогічної практики із суспільствознавства

Завдання із суспільствознавства виконують студенти п’ятого курсу, що навчаються за спеціальністю “Педагогіка і методика середньої освіти. Історія. Спеціалізація „Суспільствознавство”.

Шкільний курс “Людина і світ” значно відрізняється від інших навчальних предметів: його зміст опирається на всі ті знання, які учні здобули й продовжують здобувати при вивченні інших предметів. Тому метою педагогічної практики є не тільки формування навичок передачі інформації, але й намагання виробити у дітей цілісне уявлення про навколишній світ і самих себе, допомогти самовизначитися стосовно природи та суспільства, зайняти певну життєву позицію, а не просто оволодіти сукупністю знань і вмінь, як це передбачено іншими шкільними предметами.

Знання є основою цього курсу, але ці знання є наслідком певного узагальнення, тому студенти-практиканти повинні допомагати учням ці знання зрозуміти та осмислити, тобто пов’язати з уже відомим матеріалом, власним досвідом. Це потребує роздумів, творчого мислення і висновків. Вироблення критичного, творчого мислення й особистих переконань – лише одна з цілей педагогічної практики. Не менш важливою є допомога учням визначитись у своїх ціннісних орієнтаціях, знайти провідну мету і шляхи, вміти планувати та зорганізувати свою діяльність, передбачати її можливі наслідки й бути готовим нести за них відповідальність.

Головними специфічними засадами педагогічної практики із суспільствознавства є:

• цілісність і системність, тобто відтворення об’єктів вивчення – людини і суспільства – через їх цілісне бачення та у їх взаємозв’язках;

• гуманоцентризм, який передбачає, що головним предметом курсу є сама людина і що під час вивчення всіх тем курсу їх зміст повинен пов’язуватися з людиною (її потребами, інтересами, цілями, ідеалами тощо);

• синтетичність, тобто поєднання у змісті й у процесі викладання курсу різних форм практичного і духовного освоєння дійсності та різних джерел інформації (навчальні предмети, художня література, засоби масової інформації, життєвий досвід студента-практиканта й учнів тощо);

• спрямованість курсу на формування не лише знань, умінь і навичок, а й особистісних якостей учнів (громадянських, інтелектуальних, моральних, вольових тощо), їхніх переконань, установок, мотивів, ціннісних орієнтацій та інших характеристик. Особлива увага має приділятися розвиткові критичного і творчого мислення учнів;

• відкритість, яка включає також полікультурність та плюралізм і спрямована на вироблення антидогматичного мислення, здатного сприймати будь-яку нову інформацію й без упереджень та з розумінням ставитися до різних точок зору і поглядів, а також до цінностей, що репрезентують різні світогляди та культури;

• органічне поєднання локального й глобального, яке передбачає взаємозв’язок індивідуального і родового, регіонального і загальнонаціонального, національного і загальнолюдського тощо;

• гармонізація відносин, згідно з якою вивчення курсу повинне сприяти виробленню толерантності у людських взаєминах, прагнення і вміння будувати свої взаємовідносини з навколишнім середовищем та іншими людьми на розумних, морально-правових засадах.

Необхідно, щоб при проведенні педагогічної практики переважаючою стала діалогічна форма викладення матеріалу, яка дає змогу порівнювати різні підходи й точки зору і виробляти в учнів вміння вести дискусію, аргументовано відстоювати свої погляди та переконання. Останнє передбачає також використання й інших інтерактивних форм і методів навчання та їх уміле поєднання з традиційними методами навчання.

Педагогічна практика передбачає формування в учнів умінь та навичок написання рефератів і виконання проектів (додаток 9), основними з яких є:

• уміння творчо застосовувати здобуті знання у нестандартних життєвих ситуаціях для розв’язання різноманітних соціальних проблем;

• уміння самостійно знаходити інформацію з різних питань людинознавства й суспільствознавства, володіти простими методами збирання такої інформації, працювати з різними джерелами цієї інформації;

• навички групової співпраці у процесі виконання тих чи інших проектів і розв’язання певних соціальних проблем, участі у громадському житті своєї школи, місцевості;

• уміння захищати свої конституційні права і свободи, виконувати загальнолюдські та громадянські обов’язки, оприлюднювати й аргументовано відстоювати власну думку, вести дискусію з представниками інших поглядів чи переконань, іти на розумні компроміси у випадках виникнення конфліктних ситуацій тощо.

Під час педагогічної практики студенти повинні:

1. Узяти участь у теоретико-організаційній настановній конференції.

2. Провести 3 залікових уроки, один із яких присвячено розгляду учнівських рефератів та проектів.

3. Підготувати і провести позакласний захід з учнями 11 класу (додаток 5).

4. Організувати зустріч із фахівцями, експертами, батьками в контексті виконання учнівських проектів із курсу “Людина і світ”.

5. Здійснити екскурсію до одного з вищих навчальних закладів із метою подальшої профорієнтації учнів.