22. Поняття та структура механізму злочинної поведінки.

Механізм злочинної поведінки – це взаємодія психічних процесів і станів особи з зовнішнім середовищем, що визначає вибір і реалізацію протиправного варіанту поведінки з декількох можливих.

Центральною ланкою в цій системі є мотивація – тобто процес формування мотиву ¹². В процесі мотивації на першому місці стоять потреби. Через призму потреб сприймається зовнішня ситуація, а самі потреби є продуктом зв’язку людини з зовнішнім середовищем.

Вибір шляхів і засобів задоволення мотиву здійснюється стосовно конкретної життєвої ситуації. Вона дає можливість особі здійснити мотиваційний вибір, що виявляється у формуванні конкретної мети. Остання виглядає як образ майбутнього результату дій осіб. Безпосереднім джерелом дії особи щодо відношення особи до предмета злочину, який може викликати стан передзлочинної поведінки, при умові, що особа не може задовольнити його іншим шляхом.

Істотним елементом механізму злочинної поведінки є воля. Вона розуміється як свідоме регулювання людиною своїх дій і вчинків, що вимагають подолання внутрішніх і зовнішніх труднощів.

Вольові властивості особи виявляються в цілеспрямованості, рішучості, наполегливості, витримці, самостійності тощо.

Завершується ланцюжок ухваленням рішення про вчинення злочину і реалізацією в конкретному злочинному діянні.

Істотна складова – посткримінальна поведінка, яка передбачає реалізацію майна, заздалегідь здобутого злочинним шляхом, приховування слідів злочину, легалізація (“відмивання”) злочинних прибутків, тощо. В такому випадку мова може йти про систему злочинів, або ж про механізм злочинної діяльності.

У механізмі конкретного злочину особливу роль відіграє криміногенна ситуація. Під криміногенною ситуацією розуміється подія чи стан, що спонукає особу до прийняття рішення вчинити злочин.

23. Місце та роль властивостей особистості злочинця в механізмі злочинної поведінки.

Структуру конкретного злочину можна охарактеризувати як діяння, що складається з чотирьох елементів: об'єкта (на що спрямоване діяння), об'єктивної сторони (способу вчинення діяння), суб'єкта (особи, що вчинила діяння) і суб'єктивної сторони (ставлення до діяння та його результатів). Але виділення цих елементів, вірно відображаючи структуру злочину за формою, в психологічному сенсі недостатньо продуктивне, бо не містить вказівок на змістові ознаки і динаміку процесу, що розгортається у часі та просторі.

Злочин, як правило, не вчиняється спонтанно, стихійно, він практично завжди підготований досить тривалим процесом формування особи. Йому передує низка етапів життєдіяльності суб'єкта, що поступово формують його антисуспільну спрямованість. Оскільки злочинний результат є своєрідною формою взаємодії особистості з середовищем, то й етапи формування злочинної поведінки слід розглядати на тлі соціальної дійсності. Вони виглядають наступним чином:

• 1) формування особистості з антисуспільною спрямованістю;

• 2) мотивація антисуспільного вчинку (мотиваційний етап);

• 3) прийняття конкретного рішення про його здійснення (етап цілепокладання);

• 4) реалізація цього рішення, включаючи сам вчинок та настання його наслідків (операціональний етап).

Не викликає сумніву теза, що особистість, реалізуючи той чи інший вид діяльності, в цій діяльності формується і розвивається. Наприклад, особа, професією якої є виготовлення зліпків ключів, має більшу вірогідність можливості вчинення крадіжок та взломів, ніж особа, яка даних професійних навичок не має.

У процесі становлення особистості велике значення має спосіб життя відповідних прошарків, соціальних груп, суспільства в цілому. Поняття "спосіб життя" включає наступні чинники: матеріальне середовище, в якому зростає І живе особа; система суспільних стосунків і зв'язків; соціально-психологічна атмосфера, що сприяє виникненню та закріпленню позитивних чи негативних рис особистості та відповідних форм поведінки. Дефектність навіть одного з чинників способу життя створює передумови для формування антисуспільних установок та антисуспільної спрямованості - відсутність соціально-психологічної спільності при повному матеріальному статку; матеріальні труднощі в поєднанні зі сприятливими психологічними відносинами тощо.