- •Залік «Кримінологія та кримінально-виконавче право»
- •1. Поняття кримінології як науки.
- •2. Предмет кримінології.
- •3. Місце кримінології у системі суспільних наук.
- •4. Завдання та функції кримінологічної науки.
- •5. Поняття та сутність злочинності.
- •6. Характеристика основних ознак злочинності.
- •7. Системний характер злочинності як явища. Співвідношення злочинності та конкретного злочину.
- •8. Показники, що характеризують злочинність .
- •9. Поняття, види та причини латентної злочинності.
- •10. Стан злочинності в Україні на сучасному етапі розвитку суспільства та тенденції її розвитку.
- •11. Поняття причин та умов злочинності.
- •12. Класифікація негативних соціальних явищ та процесів, які породжують злочинність.
- •13. Концепції загальних причин злочинності у вітчизняній кримінології.
- •14. Причини злочинності в сучасній Україні.
- •15. Поняття особистості злочинця. Особистість злочинця та «злочинна особистість».
- •16. «Особистість злочинця» і суміжні поняття юридичних наук: «особа, винна у скоєнні злочину», «суб’єкт злочину», «обвинувачений», «підсудний» тощо.
- •17. Соціальне та біологічне в особистості злочинця.
- •18. Структура особистості злочинця.
- •19. Кримінологічна характеристика особистості злочинця.
- •20. Класифікація та типологія злочинців.
- •21. Кримінологічне поняття причин та умов конкретного злочину.
- •22. Поняття та структура механізму злочинної поведінки.
- •23. Місце та роль властивостей особистості злочинця в механізмі злочинної поведінки.
- •24. Конкретна життєва ситуація, її роль у детермінації злочинної поведінки. Види ситуацій.
- •25. Віктимологічний аспект злочинної поведінки.
- •26. Негативні умови формування криміногенної спрямованості особистості на макро та мікрорівні.
- •27. Поняття, мета та принципи протидії злочинності.
- •28. Організаційні засади протидії злочинності.
- •29. Правові засади протидії злочинності (профілактика і протидія злочинності ототожнюються в питаннях часто)
- •30. Принципи функціонування системи попередження злочинності
- •31. Класифікація заходів протидії злочинності
- •32. Протидія злочинності на загальносоціальному рівні
- •33. Спеціально-кримінологічне попередження злочинності
- •34. Поняття ранньої та безпосередньої профілактики злочинів, припинення злочинного посягання та попередження рецидиву злочинів
- •35. Поняття суб'єкта протидії злочинності
- •36. Класифікація суб'єктів протидії злочинності
- •37. Поняття методики кримінології. Методика та методологія кримінологічної науки. Методика конкретного кримінологічного дослідження
- •38. Загальна характеристика методів, що застосовуються в кримінологічних дослідженнях
- •39. Використання соціологічних методів у кримінології
- •40. Статистичні методи у кримінології
- •Кримінально-виконавче право
- •Кримінально-виконавча політика та її завдання
- •Кримінально-виконавче право та його предмет
- •Принципи кримінально-виконавчого права
- •Норми та джерела кримінально-виконавчого права
- •Зміст і особливості кримінально-виконавчих правовідносин
- •Наука та курс кримінально-виконавчого права
- •Загальна характеристика кримінально-виконавчого законодавства України
- •Поняття правового становища засуджених - основні права і обов'язки засуджених
- •Загальна характеристика конституційних прав та обов'язків засуджених до позбавлення волі Стаття 107. Права і обов'язки засуджених до позбавлення волі
- •Право засуджених на особисту безпеку
- •Поняття та завдання Державної кримінально-виконавчої служби України
- •Види органів та установ виконання покарань
- •Поняття контролю за діяльністю органів та установ виконання покарань
- •Державний контроль за діяльністю органів та установ виконання покарань (парламентський, відомчий та прокурорський нагляд)
- •Громадський контроль за діяльністю органів та установ виконання покарань
- •16. Види позбавлення волі
- •17. Зміст покарання у виді позбавлення волі
- •18. Визначення засудженому до позбавлення волі виду колонії,направлення засудженого до позбавлення волі для відбування покарання, переміщення засуджених до позбавлення волі.
- •19. Роздільне тримання засуджених у виправних та виховних колоніях.
- •20. Структурні дільниці виправних і виховних колоній
- •21. Поняття режиму відбування покарання ( у виправних колоніях)
- •22. Права, зобов’язання і заборони засуджених у виправних колоніях
- •23. Порядок придбання засудженими продуктів харчування , предметів першої потреби, літератури, письмового приладдя
- •24. Побачення засуджених до позбавлення волі з родичами, адвокатами та ін.. Телефонні розмови
- •25. Короткочасні виїзди за межі виправних та виховних колоній.
- •26. Одержання засудженими до позбавлення волі посилок, бандеролей, листів, грошових переказів, а також відправлення грошових переказів.
- •27. Матеріально-побутове забезпечення засуджених до позбавлення волі і виконання примусового лікування
- •28. Медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі і виконання примусового лікування.
- •29. Функції та особливості праці засуджених до позбавлення волі
- •30. Залучення засуджених до позбавлення волі до суспільно корисної праці. Умови праці.
- •31. Оплата праці та відрахування із заробітку засуджених до позбавлення волі.
- •32. Соціально-виховна робота із засудженими до позбавлення волі
- •33. Загальноосвітне і професійно-технічне навчання засуджених до позбавлення волі
- •34. Богослужіння і релігійні обряди в колоніях
- •35.Заходи заохочення та стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі, порядок їх застосування, посадові особи, які мають їх застосовувати
- •36. Виправні колонії мінімального рівня
- •37. Виправні колонії середнього рівня
- •38. Виправні колоніх максимального рівня
- •39. Місце відбування покарання у виді довічного позбавлення волі
- •40. Порядок і умови виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі
- •41. Допомога особам, звільненим від відбування покарання
- •42. Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання
12. Класифікація негативних соціальних явищ та процесів, які породжують злочинність.
Класифікувати причини й умови злочинності та злочинів можна за багатьма критеріями.
За рівнем розрізняють причини й умови злочинності в цілому (їх ще називають загальними), причини й умови окремих груп злочинів — неповнолітніх, організованих, необережних тощо (досліджуються в особливій частині кримінології), нарешті, за кожною конкретною кримінальною справою, оскільки відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства правоохоронна система зобов’язана встановлювати причини й умови кожного злочину. Варто зазначити, що не всі автори погоджуються з таким підходом до класифікації причин. Наприклад, А.Ф. Зелінський пише: “Не можу вловити логіку класифікації криміногенних факторів за їх рівнем: причини злочинності, причини окремих категорій злочинної поведінки, причини видів злочинів і, нарешті, на рівні одиничного, корінного зазіхання. Не можна ставити в класифікаційний ряд різні за обсягом поняття. Адже жоден з тих, хто володіє формальною логікою, не скаже, що є люди, є росіяни, жінки і громадянин Петренко”. У цьому, безумовно, А.Ф. Зелінський правий, оскільки криміногенні фактори за своїм змістом можуть бути психологічними, біологічними, економічними, соціально-політичними, екологічними, географічними, космічними, кліматичними тощо. Одна із соціологічних теорій злочинності — теорія факторів — вказує на їх значне число — від 11 до 20.
За змістом причини й умови диференціюються за характером соціальної негативності — психологічні, економічні, політичні, культурні тощо.
Історія причин і умов злочинності минулого та сьогодення містить дорадянський, радянський і пострадянський періоди.
За природою причини й умови поділяються на об’єктивні та суб’єктивні. В основі цієї класифікації лежить філософське трактування об’єктивного і суб’єктивного як незалежного і залежного від волі та свідомості людей відповідно.
У філософській і кримінологічній літературі й надалі панують вульгарно-соціологічні тенденції у поглядах на співвідношення об’єктивного (середовища мешкання) і суб’єктивного (людського, водночас і біологічно зумовленого) у детермінації злочинності.
Людська історія переконливо показала, що жодний соціальний устрій, жодний економічний добробут не здатен приборкати свавілля, користолюбство і жорстокість людей. Про це добре сказав Ф.М. Достоєвський: “Да осыпайте его (людину. — Авт.) всеми земными благами, утоните в счастье совсем с головой так, чтобы только пузырьки вскакивали на поверхности счастья, как на воде; дайте ему такое экономическое довольство, чтобы ему уж больше ничего не оставалось делать, кроме как спать, кушать пряники и хлопотать о непрекращении всемирной истории, — так он вам и тут из одной неблагодарности, из одного пасквиля мерзость сделает”.
Застосовують й інші підстави для класифікації. Так, деякі кримінологи виокремлюють головні та другорядні, найближчі й віддалені, безпосередні й опосередковані, внутрішні та зовнішні підстави.
Криміногенні умови в кримінології прийнято поділяти на дві групи: умови, що сприяють вчиненню злочинів (так звані ситуаційні умови), й умови, що формують криміногенну мотивацію. Вони зазвичай взаємодіють. Наприклад, ситуаційна умова — відсутність охорони на підприємстві сприяє формуванню корисливого, безвідповідального ставлення до схоронності виробленої продукції.
До групи ситуаційних умов належать і віктимогенні умови, тобто поведінка потерпілих.
Ситуаційні криміногенні умови більш конкретні та частіше фіксуються під час розслідування та судового розгляду кримінальних справ. їх усунення більш реалістичне за поданням слідчих і визначенням судів. Психологічні умови, що формують особу та її мотивацію, більш віддалені від факту злочину та набагато менше піддаються чіткому профілактичному впливу.